06 квітня 2016 року м. Київ К/800/45990/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015
у справі № 814/93/15
за позовом ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Інспекція)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2014 № 0018751701, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 57964,84 грн. за основним платежем із застосуванням 14491,21 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 03.09.2014 № 0018761701, за яким платникові нараховано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 170 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що обов'язок з нарахування, утримання і перерахування до бюджету необхідної суми податку, що підлягає сплаті з доходу у вигляді анульованого боргу, покладається на кредитора як податкового агента боржника.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. Постанову з посиланням на приписи підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК) мотивовано тим, що сума прощеного боргу за банківським кредитом є додатковим благом, яке підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою ОСОБА_1, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що сума анульованої позивачеві заборгованості не відповідає його заборгованості за кредитним договором, підтвердженої судовим рішенням від 26.01.2010 у справі № 2-436/2010, з урахуванням погашеного боргу за рахунок предмета іпотеки; наголошує, що факторингова операція з передачі заборгованості позивача в іноземній валюті товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було здійснена з порушенням вимог фінансового законодавства.
У запереченні на касаційну скаргу Інспекція зазначає про правильність і обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками проведення Інспекцією документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, оформленої актом від 01.08.2014 № 632/14-05-17-01/НОМЕР_3.
Перевіркою встановлено, що у 2012 році позивач одержав дохід у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 05.12.2007 № 1126737000 у загальній сумі 42819,14 дол. США (що в еквіваленті становило 342 231,98 грн.).
Листом від 29.05.2012 № 020-3315 товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (яке набуло право вимоги до позивача на підставі договору факторингу від 12.12.2011 № 1, укладеного з публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк») повідомило ОСОБА_1 про його обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді анульованої суми боргових зобов'язань; втім позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідну суму податку.
В силу вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 167 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (підпункту «д» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Розглядуване правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
При цьому відповідно до змісту аналізованого законодавчого припису сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки. Адже в цій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.
Згідно ж з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК, проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
Таким чином, проценти є складовою заборгованості (боргу), що підлягають сплаті кредиторові.
Оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальше зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне погодитися з висновком апеляційного суду про законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують. Так, заперечуючи проти правильності визначення суми прощеного боргу за одержаним банківським кредитом, позивачем не подано належних доказів на підтвердження цих посилань. Зокрема, ОСОБА_1 посилається на факт погашення частини заборгованості (у сумі 205 000 грн.) за рахунок продажу переданого в іпотеку нерухомого майна. Втім жодних доказів на підтвердження цього позивачем не представлено. Згідно ж інформацією, наданою акціонерним товариством "УкрСиббанк» у листі від 20.04.2015 № 33-34/115 (а.с. 127), кошти у сумі 205000 грн. на погашення заборгованості позивача банком не отримувалися.
Посилання скаржника на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 26.01.2010 у справі № 2-436/2010, за яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «УКрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 380 873,74 грн., також не є слушними, оскільки, по-перше, зазначене рішення не відображає актуальний стан заборгованості позивача у 2012 році, а по-друге це рішення скасовано ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 14.03.2012.
Водночас згідно з випискою з додатку № 1 до договору факторингу від 12.12.2011 № 1, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», на момент укладення цього договору фактичний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складав 46207,49 дол. США заборгованості за тілом (що становило 518 738,10 грн. у гривневому еквіваленті) та 18716,74 грн. заборгованості за нарахованими і несплаченими відсотками. Доказів погашення цієї заборгованості позивачем також не представлено.
Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не викликають обґрунтованих сумнівів щодо надмірного визначення суми прощеного боргу позивача.
Законність укладення названого договору факторингу та дотримання його учасниками вимог банківського, валютного, фінансового та іншого законодавства не охоплюється предметом даного спору, позаяк не має правового значення для встановлення обсягу податкового обов'язку позивача у спірних правовідносинах.
З урахуванням викладеного підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і задоволення касаційних вимог не вбачається.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі № 814/93/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько