Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Виниченко Л.М.
№ 22-ц/796/5529/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.
20 квітня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
секретар: Троц В.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м.Києва «Плесо» на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 16 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м.Києва «Плесо», треті особи: Київська міська державна адміністрація, Київська міська профспілка працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час змушеного прогулу та моральної шкоди,-
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (далі - КП «Плесо»), треті особи: Київська міська державна адміністрація, Київська міська профспілка працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час змушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Плесо» «Про звільнення ОСОБА_1» від 08 червня 2015 року № 108-к/тр.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника служби утримання лінійних гідротехнічних споруд КП «Плесо» з 08 червня 2015 року.
Стягнуто з КП «Плесо» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36 433,76 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 37 433,76 грн.
В решті заявлених вимог відмовлено.
Стягнуто з КП «Плесо» в дохід держави судовий збір в сумі 607,94 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у розмірі 4 347,21 грн.
В апеляційній скарзі КП «Плесо» просить скасувати вказане рішення суду. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта суд дійшов безпідставного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з порушенням вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України. Зазначає, що у зв'язку із ліквідацією служби утримання лінійних гідротехнічних споруд позивачці 17 березня 2015 року було надано попередження про наступне вивільнення та запропоновано посаду без спеціальної освіти - робітника з благоустрою мобільної бригади служби утримання водних об'єктів. Дане попередження було передане позивачці 17 березня 2015 року для ознайомлення та вручено другий примірник попередження, але ОСОБА_1 ставити свій підпис про ознайомлення відмовилася, про що було складено акт №12 від 17 березня 2015 року. 08 червня 2015 року позивачці було вдруге повідомлено про вільні на підприємстві 13 посад та запропоновано перевестися на одну з них: головний механік САРВС, водій автотранспорту 3 кл., машиніст автовишки 5р., прибиральник службових приміщень, робітник з благоустрою мобільної бригади, робітник благоустрою з-в Венеція, робітник благоустрою з-в Редьчине, робітник благоустрою з-в Чорторий, робітник благоустрою з-в Совська балка, робітник благоустрою мобільної бригади - спеціалізованої, фельдшер рятувальної станції №12, прибиральник службових приміщень, водолаз 1 класу. Внизу списку працівників позивачка власноручно написала про відмову від запропонованих посад. В судовому засіданні 15 лютого 2016 року позивачка вказала, що на момент її звільнення вона мала на утриманні сина 18 років а її спеціальність та її досвід відповідають посадам в «Службі утримання водних об'єктів» та посаді введеній до даної служби «Мобільної бригади», посаді в «Службі гідротехнічних споруд та підводно-технічних робіт», посаді в «Відділі з розвитку прибережної інфраструктури» а також ще двом окремим посадам заступника начальника відділу та провідного інженера-землевпорядника. Проте, наявна у позивачки кваліфікація не відповідає завданням вищевказаних служб та відділу. На вказані в судовому рішенні посади були прийняті інші працівники з врахуванням кваліфікаційних даних та певних переваг. Вважає безпідставним висновок суду, що КП «Плесо» при звільненні ОСОБА_1 порушило вимоги ст. 43 КЗпП України. Посилається на відсутність кворуму на засіданнях профкому від 12 травня 2015 року та 21 травня 2015 року. У протоколі розширеного засідання профспілкового комітету №66 від 21 травня 2015 року не наведені мотиви відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1
В апеляційній інстанції представник КП «Плесо» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Представник Київської міської державної адміністрації вважає, що апеляційна скарга КП «Плесо» підлягає задоволенню.
В судове засідання представник Київська міська профспілка працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 06 листопада 2002 року прийнята на роботу до ДКП «Плесо», де обіймала посади інженера з озеленення служби утримання лінійних гідротехнічних споруд, фахівця служби утримання лінійних гідротехнічних споруд (ЛГТС). провідного інженера садово-паркового господарства служби УЛГТС.
На підставі наказу ДКП «Плесо» № 1-к від 02 січня 2008 року ОСОБА_1 була переведена на посаду заступника начальника служби утримання лінійних гідротехнічних споруд (а. с. 15-17, т 1).
На підставі розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 квітня 2008 року № 502 ДКП «Плесо» перейменовано у КП «Плесо».
Відповідно наказу КП «Плесо» від 10 березня 2015 року № 20 «Про затвердження змін до організаційної структури» виведено із структури підприємства службу утримання лінійних гідротехнічних споруд у якій працювала ОСОБА_1 (а. с. 92).
17 березня 2015 року ОСОБА_1 було вручено попередження про наступне вивільнення із займаної посади 29 травня 2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з посиланням на зміни структури та штатного розпису КП «Плесо» відповідно до наказу від 10 березня 2015 року № 20 «Про затвердження змін до організаційної структури» та від 13 березня 2015 року № 25 «Про затвердження змін до штатного розпису» (а. с. 24, т. 1).
На підставі наказу № 97-к/тр від 29 травня 2015 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України з 29 травня 2015 року (а. с. 16, 111, т. 1). Запис у трудовій книжці про дане звільнення позивача значиться, як недійсний, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 з 29 травня 2015 року по 05 червня 2015 року знаходилася на лікарняному (а. с. 222).
У подальшому наказом КП «Плесо» від 08 червня 2015 року № 108-к/тр позивача було звільнено з роботи з 08 червня 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 32, т. 1).
В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним наказу КП «Плесо» від 08 червня 2015 року за № 108-к/тр у частині її звільнення з посади заступника начальника служби утримання лінійних гідротехнічних споруд; визнання незаконними наказів КП «Плесо» від 10 березня 2015 року № 20 «Про затвердження змін до організаційної структури» та від 13 березня 2015 року № 25 «Про затвердження змін до штатного розпису» в частині скорочення посади заступника начальника служби утримання лінійних гідротехнічних споруд, яку вона обіймала; поновлення її на цій посаді, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 36 225 грн. і моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що її звільнення відбулося без законних підстав, з порушенням порядку вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та без врахування гарантій для працівників, обраних до профспілкових органів.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, визнав незаконним та скасував наказ КП «Плесо» «Про звільнення ОСОБА_1» від 08 червня 2015 року № 108-к/тр, поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника служби утримання лінійних гідротехнічних споруд КП «Плесо» з 08 червня 2015 року, стягнув з КП «Плесо» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 36 433,76 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте на підставі повного та правильного встановлення обставин по справі, є законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників.
Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).
Статтею 141 КЗпП України визначено обов'язок власника або уповноваженого ним органу правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності.
При звільненні працівників у зв'язку зі скороченням чисельності або штату повинні додержуватись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу при наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників.
Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Порушення зазначеного порядку щодо пропонування працівнику іншої роботи є підставою для поновлення працівника на роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, у попередженні про наступне вивільнення 17 березня 2015 року ОСОБА_1, яка займала посаду заступника начальника служби утримання лінійних гідротехнічних споруд, була запропонована лише одна посада робітника з благоустрою мобільної бригади служби утримання водних об'єктів (а. с. 24, т. 1).
У день звільнення 08 червня 2015 року ОСОБА_1 було запропоновано список вакантних посад із 13 найменувань: головний механік САРВС, водій автотранспорту 3 кл., машиніст автовишки 5р., прибиральник службових приміщень, робітник з благоустрою мобільної бригади, робітник благоустрою з-в Венеція, робітник благоустрою з-в Редьчине, робітник благоустрою з-в Чорторий, робітник благоустрою з-в Совська балка, робітник благоустрою мобільної бригади - спеціалізованої, фельдшер рятувальної станції №12, прибиральник службових приміщень, водолаз 1 класу, від яких остання також відмовилася (а. с. 114, т. 1).
Разом з тим, наказом № 25 від 13 березня 2015 року «Про затвердження змін до штатного розпису» у штатному розписі виведено наявні посади у Службі утримання лінійних гідротехнічних споруд, у тому числі посаду позивача - заступника начальника служби; при цьому також введено до штатного розпису, серед іншого, Службу утримання водних об'єктів (посади трьох заступників начальника служби, двох провідних інженерів), Мобільну бригаду служби УВО (посада провідний інженер), Службу гідротехнічних споруд та підводно-технічних робіт (посада провідного інженера), Відділ з розвитку прибережної інфраструктури (посади провідний фахівець та інженер) (а. с. 95, 99, 102, 140, 140, 142, т. 1). Також у штатному розписі, який введено в дію з 01 червня 2015 року у переліку посад були наявні посади заступника начальника відділу, провідного інженера (а. с. 143, т. 1).
Представник КП «Плесо» визнає той факт, що ОСОБА_1 на час попередження про наступне вивільнення 17 березня 2015 року не пропонувалися посади, які введені в дію з 01 червня 2015 року заступника начальника служби утримання водних об'єктів, провідного інженера служби утримання водних об'єктів, провідного інженера лісового господарства служби утримання водних об'єктів, провідного інженера мобільної бригади служби утримання водних об'єктів, провідного інженера служби гідротехнічних споруд та підводно-технічних робіт, провідного фахівця відділу з розвитку прибережної інфраструктури, інженера відділу з розвитку прибережної інфраструктури. Обґрунтовував це невідповідністю наявної у ОСОБА_1 кваліфікації завданням вищевказаних служб та відділу.
Разом з тим, КП «Плесо» не довело невідповідність освіти, кваліфікації та досвіду роботи ОСОБА_1 вимогам посадової інструкції за даними посадами. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2001 року має вищу освіту та спеціальністю гідрогеолог, працює в КП «Плесо» з 2002 року.
Визнаючи звільнення ОСОБА_1 незаконним, суд першої інстанції також виходив з положень ст. 252 КЗпП Украни.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 була членом виборного профспілкового органу КП «Плесо».
Статтею 252 КЗпП України визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Як убачається з повідомлення Київської міської профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг, викладеного у листі від 28 липня 2015 року № 131, адміністрація КП «Плесо» не зверталася до Київської міської профспілки з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (а. с. 43, т. 1).
Згідно матеріалів справи, таке подання було подане КП «Плесо» вже у ході розгляду справи судом. Згідно витягу з протоколу № 7 засідання президії Київської міської ради профспілки працівників житлово-комунального господарства та сфери послуг від 13 серпня 2015 року за результатами обговорення подання у наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачкою відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було проведено КП «Плесо» з порушенням вимог трудового законодавства та поновив її на роботі, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді