ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
18 квітня 2016 року Справа № 913/496/16
Провадження №15/913/496/16
За позовом Приватного підприємства “Логістік девайс”, м.Київ
до Публічного акціонерного товариства “Старобільський молокозавод”, м.Луганськ
про стягнення 166000 грн 00 коп.
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Приватне підприємство “Логістік девайс” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Старобільський молокозавод” про стягнення заборгованості за договором поставки №01/10 від 01.10.2015 в сумі 166000 грн 00 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.04.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 18.04.2016.
В позовній заяві позивачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю “Логістік девайс”, але підпис директора ОСОБА_1 засвідчений печаткою Приватного підприємства “Логістік девайс”.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua, правильним найменуванням позивача є Приватне підприємство “Логістік девайс”, що судом приймається до уваги.
Відповідач відзивом б/н від 12.04.2016 позовні вимоги визнав повністю, просив суд розглянути справу без участі представника.
Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 18.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Між Приватним підприємством “Логістік девайс” (сторона 1, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Старобільський молокозавод” (сторона 2, відповідач) 01.10.2015 був укладений договір поставки №01/10, за умовами якого сторона 1 продає, а сторона 2 придбає та сплачує стороні 1 товар, найменування (номенклатура) якого, кількість, ціна, умови поставки і оплати, інші умови договору, за якими сторони дійшли згоди, визначені в цьому договорі (п.1 договору).
Відповідно до п.2 договору номенклатура: молоко знежирене.
Кількість: 103000 кілограм (п.3 договору), ціна: 1,66667 грн/кг, крім того ПДВ - 0,33333 грн/тона (п.4 договору).
Згідно з п.6 договору строк поставки - жовтень 2015 року.
Строк оплати: робочий день, наступний за днем, протягом якого товар фактично наданий стороні 2 (п.8 договору).
В п.9 сторони передбачили, що розмір процентів, що застосовується для цілей виконання норм ст.625 Цивільного кодексу України, складає 36.
Сума договору складає 206000 грн 00 коп.
12.04.2016 між сторонами була укладена додаткова угода до договору поставки, якою внесено зміни в п.4 договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар - молоко знежирене на суму 166000 грн 00 коп.
Відповідач в обумовлений договором строк поставлений товар не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №01/10 від 01.10.2015 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В п.8 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється в робочий день, наступний за днем, протягом якого товар фактично переданий стороні 2.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Факт поставки товару за договором поставки №01/10 від 01.10.2015 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. видатковими накладними №28 від 14.10.2015, №29 від 15.10.2015, №30 від 16.10.2015, №60 від 17.10.2015, довіреністю №1178/1 від 14.10.2015 та визнаний відповідачем у відзиві.
Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №01/10 від 01.10.2015 в сумі 166000 грн 00 коп.
Судовий збір згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Приватного підприємства “Логістік девайс” до Публічного акціонерного товариства “Старобільський молокозавод” задовольнити повністю.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Старобільський молокозавод”, вул.Совєтская, б.73, м.Луганськ, ідентифікаційний код 00444837, на користь Приватного підприємства “Логістік девайс”, вул.Чистяківська, б.28, офіс 111, м.Київ, ідентифікаційний код 36265108, заборгованість за поставлений товар у сумі 166000 грн 00 коп., судовий збір у сумі 2490 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016.
Суддя С.В. Смола