Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"07" квітня 2016 р. Справа № 911/713/16
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Дочірнього підприємства «Біріт-Надія», Вінницька область, Оратівський район, с. Животівка
до Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми «Конкорд-Гей», Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки
про визнання недійсним договору з додатковими угодами до нього
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.02.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №307 від 30.06.2014 р.);
Дочірнє підприємство «Біріт-Надія» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми «Конкорд-Гей» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору з додатковими угодами до нього.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є всі підстави для визнання укладеного між позивачем та відповідачем договору №224Т-2012 від 18.04.2012 купівлі-продажу техніки недійсним, оскільки ціна вказаного договору визначена в іноземній валюті (Євро), що не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 192 та п. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 198 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору №224Т-2012 від 18.04.2012 купівлі-продажу техніки з додатковими угодами до нього (№1 від 29.08.2012 р., №2 від 13.02.2014 р. та №3 від 24.06.2014 р.). Також, як на підставу недійсності оскаржуваного договору та додаткових угод до нього, позивач посилається на те, що оскаржуваний договір та додаткові угоди до нього (№1 від 29.08.2012 р., №2 від 13.02.2014 р. та №3 від 24.06.2014 р.) зі сторони позивача підписано колишнім директором позивача без відповідних повноважень на їх підписання. Крім того, додаткову угоду №3 від 24.06.2014 р. вчинено під впливом обману, оскільки зміни вартості у зв'язку із зміною валютного курсу, внесенні до договору її умовами, повинні фіксуватись відповідним документом та погоджуватись сторонами договору, щоб позивач зміг відобразити суму заборгованості, яка підлягає погашенню, однак, відповідні документи складені не були, що свідчить про те, що відповідач не розглядав застосування курсової різниці під час дії договору.
24.03.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову у зв'язку з тим, що оскаржуваний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, вираження ціни договору в іноземній валюті, є лише специфічним порядком розрахунків між сторонами погодженим вказаним договором, який передбачає проведення коригування усіх платежів, які будуть перераховані позивачем саме на час здійснення відповідних розрахунків. Щодо факту введення в оману, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано ґрунтовних доказів факту обману, наявності умислу в діях особи та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Також, відповідач зазначив, що Положення статуту позивача не містять будь-яких обмежень щодо права колишнього директора позивача на укладення договорів, сума яких перевищує 5000,00 грн. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки позивач на день подачі позовної заяви від 02.03.2016 р. пропустив строк позовної давності щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18.04.2012 р., не надав клопотанння про її поновлення, не вказав поважних причин її пропуску.
24.03.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Біріт-Фортуна». Клопотання обґрунтоване тим, що рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки ТОВ «Біріт-Фортуна», яке є засновником дочірнього підприємства «Біріт-Надія», та яке, в свою чергу, не надавало позивачу згоду на укладення оскаржуваних договору №224Т-2012 від 18.04.2012 купівлі-продажу техніки та додаткових угод до нього.
Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, оскільки суд не вбачає, що прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов'язки ТОВ «Біріт-Фортуна», а отже ТОВ «Біріт-Фортуна» не є третьою особою в розумінні ст. 27 ГПК України.
31.03.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, у якому представник позивача просив суд призначити у справі судову експертизу. Клопотання обґрунтоване тим, що підпис, нанесений на додатковій угоді №3 від 24.06.2014 р., не належить директору дочірнього підприємства «Біріт-Надія» ОСОБА_3
Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з підстав, зазначених в мотивувальній частині рішення.
07.04.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких представник відповідача повторно наголошує на тому, що положення оскаржуваного договору не суперечать вимогам чинного законодавства України.
В судовому засіданні 24.03.2016 р. було оголошено перерву до 07.04.2016 р.
У судових засіданнях 24.03.2016 р. та 07.04.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судових засіданнях 24.03.2016 р. та 07.04.2016 р. проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
18 квітня 2012 року між дочірнім підприємством «Біріт-Надія» (за договором - покупець) та науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою «Конкорд-Гей» (за договором - продавець) було укладено договір №224Т-2012 купівлі-продажу техніки.
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця наступну техніку: Трактор КСЕРІОН 3800 TRAC, новий, виробництва фірми КЛААС (ФРН) в кількості одна шт. (далі - техніка), за ціною, в порядку та строки, передбачені цим договором.
Згідно з пунктом 2.1 договору продажу по даному договору підлягає одна одиниця техніки, згідно специфікації (додаток №1) до даного договору.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна на техніку є договірною, встановлюється за згодою сторін і визначається розрахунковим шляхом з урахуванням п. 3.3, виходячи із базової ціни техніки, визначеної на день підписання цього договору в специфікації (додаток №1).
Загальна сума цього договору складає 189900,00 Євро, що еквівалентно 2005344,00 грн., у тому числі ПДВ - 334224,00 грн., виходячи з курсу продажу Євро на МБВБ, на дату що передує даті укладення цього договору - 10,56 грн. за 1 Євро (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору загальна сума, яка підлягає оплаті за техніку, еквівалентна 189900,00 Євро (далі - валютний еквівалент), і у разі зміни середнього курсу продажу Євро на МБВБ визначається розрахунковим шляхом без додаткового узгодження сторін. Крім того здійснюються платежі за відстрочку оплати в розмірі 1,2% виходячи із розрахунку за повний місяць (0,04% за день) від заборгованості по договору, яка залишилася неоплаченою на дату кожного платежу починаючи з 20.04.2012 року.
Згідно з пунктом 3.4 договору платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни:
- платіж №1: термін платежу - 20.04.2012 року, сума оплати - 75750,00 Євро;
- платіж №2: термін платежу - 05.09.2012 року, сума оплати - 114150,00 Євро, кількість днів відстрочки - 139, сума % за відстрочку оплати - 5,56, сума відстрочених платежів - 114150,00 Євро, сума платежу за відстрочку оплати - 6346,74 Євро.
Відповідно до пункту 3.4.1 договору остаточний розрахунок здійснюється покупцем до 05.09.2012 року у гривнях з урахуванням п. 3.3, 3.4 даного договору.
У разі здійснення розрахунку частинами, кожна сплачена сума в гривнях зараховується в оплату в Євро за курсом продажу Євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати відповідно до п. 3.3 (пункт 3.4.2 договору).
Пунктом 3.5 договору передбачено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, за курсом продажу Євро на МБВБ на дату, що передує дню перерахування (за інформацією Фінанси ЮА htt://www.finance.ua).
Згідно з пунктом 3.6 договору у разі введення в Україні в період дії цього договору державними органами України законодавчих і нормативних актів, які вимагатимуть додаткової сплати (ПДВ, мито і т.д.) сума договору змінюється пропорційно сумі додаткових оплат.
Відповідно до пункту 7.5 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
19.04.2012 р. позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого на виконання умов договору №224Т-2012 від 18.04.2012 р. відповідач передав а позивач прийняв трактор КСЕРІОН 3800 TRAC без передачі права власності.
Також, 19.04.2012 р. сторонами підписано видаткову накладну №4КГ-000001, яка підтверджує факт передачі техніки відповідачем позивачу.
Як вбачається з вказаної видаткової накладної та акта приймання-передачі від 19.04.2012 р., вартість техніки визначено у національній валюті України, а саме 1999793,50 грн.
Додатковою угодою №1 про внесення змін до договору купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18 квітня 2012 року пункт 3.4 договору викладено в наступній редакції: платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни:
- платіж №1: термін платежу - 20.04.2012 року, сума оплати - 75750,00 Євро;
- платіж №2: термін платежу - 01.12.2012 року, сума оплати - 114150,00 Євро, кількість днів відстрочки - 225, сума % за відстрочку оплати - 9, сума відстрочених платежів - 114150,00 Євро, сума платежу за відстрочку оплати - 10273,50 Євро.
Також, судом встановлено, що 13.02.2014 р. та 24.06.2014 р. між сторонами було укладено додаткові угоди №2 та №3 відповідно.
Додатковою угодою №2 пункт 3.4 договору викладено в наступній редакції: « 3.4. Платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у порядку і терміни: 3.4.1 попередньо, після підписання сторонами даного договору, але не пізніше 18 лютого 2014 р., покупець сплачує в гривнях 20% від загальної суми договору, що еквівалентно 37980,00 Євро в т.ч. ПДВ, з урахуванням п. 3.5 договору, та надає необхідні фінансові документи в банківську установу для прийняття рішення по кредитуванню придбання техніки та оперативно реагує на додаткові запити банку; 3.4.2. Покупець передає продавцю гарантійний лист банку про наявність рішення цільового кредитування придбання техніки по даному договору в строк до 04.03.2014 р.; 3.4.3. На протязі 5 робочих днів з дати виконання пп. 3.4.1, 3.4.2 даного договору покупцем, продавець передає покупцю повний пакет документів необхідних для реєстрації відповідної техніки в органах Держтехнагляду та підтвердження права власності на техніку перед банком, для передачі її в заставу; 3.4.4. Покупець, після отримання від продавця вказаного в п. 3.4.3 договору пакета документів, здійснює реєстрацію техніки та оформлення договору її застави в порядку забезпечення виконання зобов'язань перед банком та сплачує в гривнях продавцю в строк до 11 березня 2014 р. залишок від загальної вартості поставленої техніки еквівалентно 151920,00 Євро, з урахуванням п. 3.2 та пп. 3.3, 3.5 договору купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18 квітня 2012 року.», а додатковою угодою №3 встановлено суму заборгованості, яка утворилась за позивачем за договором та порядок і строки її погашення.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем підставою позову, зокрема, визначено невідповідність оскаржуваного договору та додаткових угод до нього вимогам чинного законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 192 та п. 1, п. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 198 Господарського кодексу України, оскільки ціна вказаного договору визначена в іноземній валюті (Євро), а не в національній валюті України.
Також позивач зазначає, що подальше виконання договору на умовах, що діють сьогодні, є прямим порушенням загальних засад цивільно-правових та господарсько-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України, а тому умови оскаржуваного договору є несправедливими та такими, що створюють своєрідний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача. Отже, на переконання позивача є всі підстави для визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору.
З приводу наведеного суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 192 Цивільного кодексу України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Отже, положення вказаної статті дозволяє сторонам зобов'язання визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США, ЄВРО та іншій іноземній валюті. Однак, незалежно від фіксації грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, виконання такого зобов'язання є можливим виключно в гривнях за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений сторонами в договорі або не закріплений нормативно-правовими актами.
Крім того, слід зазначити, що положення частини 2 статті 198 Господарського кодексу України та частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України мають взаємодоповнюючий, а не взаємовиключний характер.
Судом встановлено, що у пункті 3.2 договору сторони чітко визначили ціну договору у гривні, а саме 2005344,00 грн. При цьому, посилання в договорі на те, що 189900,00 Євро еквівалентно 2005344,00 грн., а не навпаки, не свідчить про те, що ціна договору не встановлена в гривні.
Отже, сторонами в пункті 3.2 договору повністю дотримано вимоги ст. 524 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на те, що подальше виконання договору на умовах, що діють сьогодні (щодо визначення ціни договору в іноземній валюті), є прямим порушенням загальних засад цивільно-правових та господарсько-правових відносин, позивачем не враховано положення ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Чинне законодавство України не містить заборони визначення ціни договору в іноземній валюті, проте, містить застереження, відповідно до якого оплата за договором має проводитись виключно в національній валюті України за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Також слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 04.07.2011 р. за №3-62гс11 вказав наступне: «…положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни Національним банком України (далі - НБУ) курсу національної валюти України щодо іноземної валюти…».
Відповідно до ч. 1 ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Судом встановлено, що умовами оскаржуваного договору передбачено відповідні випадки зміни ціни договору, які пов'язані зі зміною курсу Євро на МБВБ на дату, що передує дню перерахування та у разі введення в Україні в період дії цього договору державними органами України законодавчих і нормативних актів, які вимагатимуть додаткової сплати (ПДВ, мито і т.д.).
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що оскаржуваним договором сторони погодили порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх платежів, які будуть перераховані позивачем саме на час здійснення відповідних платежів, а твердження позивача, що умови оскаржуваного договору є несправедливими та такими, що створюють своєрідний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Отже, положення оскаржуваного договору та додаткових угод до нього в частині вираження його ціни узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та не суперечать ним, оскільки параграфом 3 оскаржуваного договору сторонами визначено як суму договору у гривнях так і порядок розрахунку у гривнях.
Крім того, при укладенні договору №224Т-2012 від 18.04.2012 р. позивач був обізнаний з його умовами та не заперечував проти них.
Також, позивач як на підставу недійсності правочину посилається на ст. 230 Цивільного кодексу України.
Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Проте, позивачем не подано до суду будь-яких належних та допустимих доказів факту обману, наявності умислу в діях особи та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Щодо посилання позивача на відсутність повноважень колишнього директора ОСОБА_4 на підписання оскаржуваного договору та додаткових угод до нього, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.1.2 Статуту позивача виконавчі функції щодо управління підприємства здійснює директор підприємства.
Згідно з пунктом 6.3. Статуту позивача директор підзвітний товариству та організовує виконання його рішень.
Права директора викладені в п. 6.3.2. Статуту позивача та не містять будь-яких обмежень.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, яка діяла станом на 18.04.2012 р.) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається з відомостей які містяться у витягу з ЄДРПОУ, станом на 18.04.2012 року, тобто, на день укладення договору купівлі-продажу техніки №224Т-2012 від 18.04.12 року, директор ДП «Біріт-Надія» ОСОБА_4 мав право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи. До того ж, ОСОБА_4 визначений як підписант. Будь-які відомості щодо обмежень ОСОБА_4 на право вчинення дій без довіреності, у тому числі підписання договорів у вказаному витязі відсутні.
Отже, посилання позивача на те, що ОСОБА_4, як директор позивача, не був уповноважений товариством на підписання оскаржуваного договору та додаткових угод до нього не відповідає дійсності.
Під час розгляду справи відповідачем до суду подано клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке обґрунтоване тим, що підпис нанесений на додатковій угоді №3 від 24.06.2014 р. не належить директору дочірнього підприємства «Біріт-Надія» ОСОБА_3
Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, оскільки в матеріалах справи наявна довідка відповідача №352 від 04.07.2014 р., яка 05.07.2014 р. отримана особисто ОСОБА_3 та скріплена печаткою дочірнього підприємства «Біріт-Надія», зі змісту якої вбачається, що 04.07.2014 р. право власності на трактор колісний CKAAS XERION 3800 TRAC, заводський номер 78101370, двигун номер JSC21390 2011 року випуску перейшло до позивача. Отже, з наведеного слідує, що позивачем на виконання умов договору та додаткових угод до нього були вчинені відповідні дії для набуття права власності на вказане майно, що в будь-якому випадку свідчить про схвалення правочину, а тому результати заявленої позивачем експертизи не вплинуть на вирішення даного спору по суті.
Крім того, слід зазначити, що на додатковій угоді від 24.06.2014 р. нанесено відтиск печатки, яка належить дочірньому підприємству «Біріт-Надія».
Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено наявності підстав, з якими позивач пов'язує визнання угоди недійсною, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя О.О. Рябцева
Рішення підписано 21.04.2016 р.