ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016Справа №910/1321/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервеб»
про стягнення 26 967, 39 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Жигала О.С.
від відповідача: не з'явились
Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервеб» про стягнення заборгованості за договором № ПЗ/ВЧД-126305/РЮ від 27.06.2012 р. у розмірі 14 855,34 грн., а також 1 034,18 грн. - 3 % річних та 11 086, 87 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 р. порушено провадження у справі № 910/1321/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.02.2016р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду в повному обсязі.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 13.04.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України «Українська залізниця» Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» реорганізовано шляхом злиття та з 01.12.2015 р. здійснює свою діяльність як регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до п. 2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Пунктом 2.8. Положення про регіональну філію «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» визначено, що філія має право від імені товариства, відповідно до наданих повноважень та довіреності, зокрема, вести претензійно-позовну роботу, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу і третій особі.
27.06.2012 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервеб» укладено договір № ПЗ/ВЧД-126305/НЮ, за умовами якого позивач зобов'язався провести технічне обслуговування вагона-ресторану № 03263811 в обсязі ТО-1 перед відправленням в рейс та провести плановий деповський ремонт, а відповідач - прийняти роботу та своєчасно здійснити оплату.
Відповідно до п.п. 3.2., 3.6. договору загальна вартість робіт складає 117 732, 53 грн. Оплата за технічне обслуговування та ремонт проводиться відповідачем протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт сторонами.
Згідно з п. 4.4.4. технічне приймання вагону-ресторану, випущеного з ремонту, здійснюється приймальником вагонів депо та представниками відповідача, після чого складається двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт. У випадку мотивованої відмови відповідача від підпису акту здачі-приймання виконаних робіт, сторонами складається двосторонній акт по усуненню зауважень з встановленням термінів виконання.
Договір, відповідно до п. 11.1. діє 12 місяців з моменту його підписання, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що ним надавались послуги, обумовлені договором № ПЗ/ВЧД-126305/РЮ від 27.06.2012 р. на загальну суму 14 855, 34 грн., в той час як відповідачем не виконано зобов'язання щодо їх оплати, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервеб» виникла заборгованість у розмірі 14 855, 34 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
При цьому, позивач зазначає, що акти прийому-передачі робіт надавались для підпису представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервеб» перед відправленням вагону у рейс.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Проаналізувавши змісті договору, а також положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що за змістом зобов'язання, що випливає із договору № ПЗ/ВЧД-126305/РЮ від 27.06.2012 р., останній є змішаним правочином, що містить елементи підряду та послуг.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За приписами ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За умовами договору оплата робіт та послуг за договором № ПЗ/ВЧД-126305/РЮ від 27.06.2012 р. здійснюється після підписання відповідного акту приймання-передачі.
Слід відзначити, що наявні у матеріалах справи акти прийму - передачі робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервеб» не підписані, однак розглядаючи даний спір по суті, суд враховує, що заперечень щодо надання позивачем обумовлених договором № ПЗ/ВЧД-126305/РЮ від 27.06.2012 р. послуг та виконання робіт відповідачем не наведено, доказів наявності мотивованої відмови Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервеб» від підпису вказаних актів здачі-приймання виконаних робіт матеріали справи також не місять.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляду на відсутність доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 14 855, 34 грн.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервеб» 3 % річних у розмірі 1 034, 18 грн. та 11 086, 87 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг та виконаних робіт, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За розрахунком позивача за період з 08.05.2013 р. до 01.09.2015 р. розмір інфляційних втрат становить 11 086, 87 грн., 3 % річних - 1 034, 18 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми розраховані у відповідності до вимог чинного законодавства України та є арифметично вірними.
При цьому, вищенаведені висновки суду ґрунтуються виключно на доказах, які наявні у матеріалах справи та надані з дотриманням імперативних приписів Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням того, що сторонам у даній справі забезпечено рівні можливості щодо реалізації їх процесуальних прав та доведення своїх вимог і заперечень.
Водночас, відповідач правом участі у розгляді даної справи та надання обґрунтованих заперечень щодо заявлених вимог не скористався, доказів виконання умов договору № ПЗ/ВЧД-126305/РЮ від 27.06.2012 р. не надав.
Підсумовуючи вищевикладене, здійснивши оцінку наявних у справі доказів та наведених обґрунтувань за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервеб» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 17, код ЄДРПОУ 34729250), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Киї, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) заборгованість у розмірі 14 855,34 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 34 коп.) грн., 1 034, 18 (одна тисяча тридцять чотири грн. 18 коп.) грн. - 3 % річних, 11 086, 87 (одинадцять тисяч вісімдесят шість грн. 87 коп.) грн. - інфляційних втрат та 1 378, 00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 18.04.2016 р. .
Суддя Пригунова А.Б.