ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/5772/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий Капітал»
про стягнення 6082,90 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
Від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, здійснений у порядку ст. 65 ГПК України.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду, оскільки ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
12.10.2013 по вул. О. Теліги, 2, в м. Києві була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1 в залежності від швидкості руху не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Інфініті», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідкою ДАІ про ДТП, копія якої міститься у справі.
Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Інфініті», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_3 на праві власності, був під керуванням ОСОБА_2 на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «Альфа-Банк».
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи, зокрема, рахунок СТО Застрахованого автомобіля на суму 11817,90 грн., Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 6082,90 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля.
При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1, автомобіля «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП підтверджено залученою до справи постановою суду.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1, як особи, яка експлуатує автомобіль «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/4318983 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 50000 грн., франшиза - 0).
Обставина укладення Відповідачем указаного договору (полісу), а також його умови є достовірно встановленими судом, який в порядку ст. 65 ГПК України витребував відповідну інформацію від МТСБУ, як у оператора єдиної централізованої бази даних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників (ст. 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, на Відповідача вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_1, автомобіля «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, на час ДТП.
Матеріалами справи підтверджується, що ремонт на СТО Застрахованого автомобіля фактично коштував 11817,90 грн. (рахунок СТО), а Позивач відповідно до складеного на виконання умов Договору страхового акту розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 6082,90 грн.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування. Доводів та доказів наявності у деталей Застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу Відповідач суду не навів і не надав.
Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ та фотографіях пошкоджень, і Відповідачем не надано доказів протилежного.
Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/4318983 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), не більше вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля (11817,90 грн.), виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (6082,90 грн.), та за мінусом франшизи (0 грн.), і отже в сумі 6082,90 грн.
З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України за звернення позивача до суду з позовом покладається на Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий Капітал» (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33-Б, приміщення 36; ідентифікаційний код 32206908) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (м. Київ, проспект Московський, 9; ідентифікаційний код 30968986) 6082 (шість тисяч вісімдесят дві) грн. 90 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016
Суддя Сташків Р.Б.