ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/5930/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ»
до Публічного акціонерного товариства «АЗОВЗАГАЛЬМАШ»
про стягнення 409 455,95 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Романенко П.В. - представник за довіреністю від 04.01.16
від відповідача не з'явилися
В судовому засіданні 20.04.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» до Публічного акціонерного товариства «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» про стягнення 409 455,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору № ПСН-04955/060-13 від 24.04.2013 та специфікації № 2 позивач поставив відповідачу товар (продукція виробничо-технічного призначення) - планетарну ступінь у зборі для редуктора 2D-H3HSF587-2D4350 у кількості 2 шт. на загальну суму 678 782,48 грн. Відповідач прийняв вказаний товар без зауважень за видатковою накладною № 843 від 18.10.2013, проте здійснив оплату товару лише частково на загальну суму 203 000,00 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 473 782,48 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2014 у справі № 905/363/14-908/4361/14 (залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015) було вирішено стягнути з ПАТ «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» на користь позивача вказану суму боргу, а також неустойку у розмірі 11 305,88 грн, 3 316,48 грн - інфляційних втрат за період листопад-грудень 2013 року та 2 609,05 грн - 3% річних за період з 03.11.2013 по 08.01.2014 р. за доводами позивача, відповідачем судове рішення не виконано, заборгованість не сплачена. А тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 378 078,42 грн та 3 % річних у розмірі 31 377,53 грн. В обґрунтування правової позиції посилається на ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 порушено провадження у справі № 910/5930/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 20.04.2016.
У судове засідання, призначене на 20.04.2016, з'явився представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав з підстав викладений у позовній заяві та просив суд задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 20.04.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2014 у справі № 905/363/14-908/4361/14 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення суми та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» про стягнення неустойки, первісний позов задоволено, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» 473782,48 грн основного боргу, 11 305,88 грн неустойки, 3 316,48 грн інфляційних втрат та 2 609,05 грн 3 % річних. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вказане рішення залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 р.
У мотивувальній частині даного рішення встановлено, що « 24.04.2014 р. ТОВ «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» (постачальник) та ПАТ «Азовзагальмаш» (покупець) укладено договір № ПСН-04955/060-13 від 24.04.2013 р. (далі договір № ПСН-04955/060-13).
Згідно п. 1.1 договору № ПСН-04955/060-13 в редакції протоколу розбіжностей від 25.04.2013 р. постачальник зобов'язується поставити мотор-редуктори, привідну електроніку та запасні частини до них виробництва концерну SEW-EURODRIVE Gmbh, Германія, а покупець прийняти та оплатити товар згідно специфікації № 1.
Додатковою угодою від 22.04.2013 р. (дату додаткової угоди суд оцінює як технічну помилку, замість дати - 25.04.13 р., невірно вказано дату - 22.04.13 р.) сторони домовились включити до договору № ПСН-04955/060-13 специфікацію № 2 на поставку обладнання: планетарну ступінь у зборі для редуктора 2D-Н3НSF587-2D4350 у кількості 2 шт. на загальну суму 676782,48 грн.
Пунктом 12.1 договору № ПСН-04955/060-13 передбачено, що договір набирає чинності з моменту укладення його сторонами і діє до 31.12.2014 р.
ТОВ «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» поставило, а ПАТ «Азовзагальмаш» прийняло за видатковою накладною № 843 від 18.10.2013 р. товар (продукцію виробничо-технічного призначення) - планетарну ступінь у зборі для редуктора 2D-Н3НSF587-2D4350 у кількості 2 шт. на загальну суму 676782,48 грн. Відповідач одержав зазначений товар та прийняв без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № 843 від 18.10.2013 р., товарно-транспортною накладною від 18.10.2013 р., на яких містяться підписи та відбитки штампів відповідача, та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 4840 від 18.10.2013 р.
За умовами п. 7.1 договору № ПСН-04955/060-13 відповідач повинен був сплатити позивачу повну вартість зазначеного товару не пізніше 02.11.2013 р. Але, відповідач порушив своє зобов'язання оплатити вартість товару та сплатив вартість товару лише частково - 12.06.2013 р. сумі 203 000,00 грн. попередньої оплати. Таким чином, з 03.11.2013 р. у відповідача виникла заборгованість по оплаті позивачу вартості поставленого товару у розмірі 473 782,48 грн».
Отже, у зазначеному рішенні суду встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п. 26. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).
З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведеної обставини, адже існування даної обставини підтверджує судове рішення від 03.12.2014 у справі № 905/363/14-908/4361/14 у спорі, що виник між тими ж сторонами.
За доводами позивача, відповідач ухиляється від виконання рішення суду у справі № 905/363/14-908/4361/14, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 31 377,53 грн, розрахованих за період з 09.01.2014 по 24.03.2016 та інфляційні втрати понесені позивачем за період з січня 2014 по лютий 2016 у розмірі 378 280,48 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2014, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі № 905/363/14-908/4361/14 встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем: 378 078,42 грн - інфляційних втрат та 31 377,53 грн - 3% річних.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 4, ідентифікаційний код: 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 23-В, оф. 409, ідентифікаційний код: 33384533) 378 280 (триста сімдесят вісім тисяч сімдесят вісім) грн. 48 коп. - інфляційних втрат, 31 377 (тридцять одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 53 коп. - 3 % річних та 6 141 (шість тисяч сто сорок одну) грн 84 коп. - судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016.
Суддя Пукшин Л.Г.