ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.04.2016Справа №910/1806/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп"
про стягнення 147 924,37 грн.
Представники сторін:
від позивача: Демидчук Т.Ю. - представник за довіреністю № 248 «д» від 31.12.2015 р.;
від відповідача: не з'явився.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп" про стягнення 147 924,37 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії «Бориспільське РайДУ» та товариством з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп" укладено договір оренди нерухомого майна від 09.02.2012 року, який посвідчений Лазоренко Л.Є., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, в саме склади, загальною площею 180,1 кв. м, зазначені в плані згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» № 32677262 від 26.12.2011 року відповідно до зазначеного переліку, під розміщення дільниці по вивантаженню та складуванню будматеріалів, за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ушакова, 25, що обліковується на балансі філії «Бориспільське районне дорожнє управління» ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", вартість якого 494 022,00 грн. інвентаризаційна оцінка нерухомого майна становить 231 703,72 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
Відповідач виконував свої зобов'язання за договором, однак з 31.03.2013 року відповідач відмовився підписувати акти про надання послуг з оренди майна та станом на 10.10.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 85 223,48 грн.
Позивач листом від 10.10.2013 року за № 09/969 повідомив відповідача про припинення дії договору.
Враховуючи викладене вище позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 85 223,48 грн., інфляційні втрати у сумі 42 400,84 грн., 3 % річних у сумі 3 871,81 грн. та пеню 16 428,24 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2016 року.
Представники сторін в судове засідання 14.03.2016 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 09.02.2016 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2016 року розгляд справи відкладено на 04.04.2016 року.
Представник відповідача в судове засідання 04.04.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36587435.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, будинок 3-А, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії «Бориспільське РайДУ» та товариством з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп" укладено договір оренди нерухомого майна від 09.02.2012 року, який посвідчений Лазоренко Л.Є., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, в саме склади, загальною площею 180,1 кв. м, зазначені в плані згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» № 32677262 від 26.12.2011 року відповідно до зазначеного переліку, під розміщення дільниці по вивантаженню та складуванню будматеріалів, за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ушакова, 25, що обліковується на балансі філії «Бориспільське районне дорожнє управління» ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", вартість якого 494 022,00 грн. інвентаризаційна оцінка нерухомого майна становить 231 703,72 грн.
Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Актом приймання-передачі від 09.02.2012 року сторони склали акт про те, що відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 9.1. договору цей договір укладено строком на 20 років, який діє з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки і становить за базовий місяць розрахунку (наступний за місяцем, на дату якого виконана незалежна оцінка) - 6 212,78 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
П. 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавців рахунків.
Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач виконував свої зобов'язання за договором, однак з 31.03.2013 року відповідач відмовився підписувати акти про надання послуг з оренди майна та станом на 10.10.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 85 223,48 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем повторно направлялись відповідачеві поштою акти про надання послуг з оренди майна, однак лист був повернений позивачеві за закінченням терміну зберігання 03.10.2013 року, що підтверджується копією конверту та довідкою про причини повернення (досилання).
Таким чином, відповідачеві надані акти про надання послуг з оренди майна та рахунки-фактури до них від 28.05.2013 року за березень 2013 року (рахунок-фактура № 14 від 28.05.2013 року на суму 7 714,27 грн.), від 28.05.2013 року за квітень 2013 року (рахунок-фактура № 17 від 28.05.2013 року на суму 7 714,27 грн.), від 31.05.2013 року за травень 2013 року (рахунок-фактура № 24 від 31.05.2013 року на суму 7 714,27 грн.), від 30.06.2013 року за червень 2013 року (рахунок-фактура № 28 від 30.06.2013 року на суму 7 721,98 грн.), від 30.07.2013 року за липень 2013 року (рахунок-фактура № 33 від 30.07.2013 року на суму 7 706,54 грн.), від 31.08.2013 року за серпень 2013 року (рахунок-фактура № 34 від 31.08.2013 року на суму 7 706,54 грн.), від 30.09.2013 року за вересень 2013 року (рахунок-фактура № 39 від 30.09.2013 року на суму 7 706,54 грн.).
Водночас, відповідно до умов договору на оплату земельного податку під залізничною колією окремо виставлялись рахунки № 16 від 28.05.2013 року, № 19 від 28.05.2013 року, № 26 від 31.05.2013 року, № 30 від 30.06.2013 року, № 32 від 30.07.2013 року, № 36 від 31.08.2013 року, № 37 від 30.09.2013 року на загальну суму 31 239,07 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму ПДВ, суму відшкодування плати за комунальні послуги та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі надаються) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати.
Зважаючи на викладені вище обставини позивач, листом від 10.10.2013 року за № 09/969, повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 9.7. договору. Вказане підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 10.10.2013 року.
29.10.2015 року позивач звернувся до відповідача з проханням оплатити заборгованість. Відповідач отримав лист, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 11.11.2015 року, однак заборгованість відповідачем не сплачена.
Відповідно до п. 3.6 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла в повному обсязі, враховуючи санкції.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по договору оренди нерухомого майна від 09.02.2012 року станом на 10.10.2013 року, відповідно до наданого розрахунку, в сумі 85 223,48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 428,24 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 8.3. договору уразі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. в додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 16 428,24 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 42 400,84 грн. та 3 % річних у сумі 3 871,81 грн.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд приходить до висновку про стягнення інфляційних втрат у сумі 42 400,84 грн. та 3 % річних у сумі 3 871,81 грн. за розрахунком позивача.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп" (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, будинок 3-А; ідентифікаційний код 37819776) на користь дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А, ідентифікаційний код 33096517) заборгованість в розмірі 85 223 (вісімдесят п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 48 коп., пеню 16 428 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 24 коп., три проценти річних у сумі 3 871 (три тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 81 коп., індекс інфляції в розмірі 42 400 (сорок дві тисячі чотириста) грн. 84 коп. та судовий збір в розмірі 2 218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн. 87 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 21.04.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий