ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.04.2016Справа №910/2033/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"
до 1) публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"
про стягнення 5 818 261 986,52 грн.
Представники сторін:
від позивача: Омельченко О.О. - представник за довіреністю № 001-28.01.16/28 від 28.01.16 р.;
Близнюк О.С. - представник за довіреністю № 177 від 21.12.2015 р.;
від відповідача-1: Печена І.В. - представник за довіреністю № 01-026-696 від 04.11.15 р.;
Андрейків О.М. - представник за довіреністю № 01-026-856 від 10.12.15 р.;
від відповідача-2: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про стягнення 5 818 261 986,52 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.12.2010 року між ним та публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" укладено договір поставки №ГРД-01/10-5002.
На виконання умов договору поставки в період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року (включно) постачальник здійснив поставку товару загальною кількістю 3 038 504,31 т. на загальну суму 418 367 544,50 дол. США.
Проте, покупець розрахувався частково.
Станом на 21.01.2016 року загальна заборгованість відповідача 1 за поставлений товар складає еквівалент 109 645 318,37 доларів США, тобто 2 724 061 183,17 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки позивач уклав із товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" договір поруки №МК-25/08/14 від 04.08.2014 року.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідачів 2 724 061 183,17 грн. основного боргу, 1 642 345 908,37 грн. пені, 133 114 593,12 грн. трьох процентів річних, 1 318 740 283,86 грн. інфляційного збільшення заборгованості та судового збору пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.02.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.03.2016 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2016 р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на кошти публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" в сумі розмірі 5 818 261 968 до вирішення спору по суті, що знаходяться на рахунках, зазначені в даній ухвалі або будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в іншій частині заяви відмовлено.
14.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника у судовому засіданні.
15.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру заявлених позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідачів 2 852 971 183,98 грн. основного боргу, 1 642 345 908,37 грн. пені, 133 114 593,12 грн. трьох процентів річних, 1 318 740 283,86 грн. інфляційного збільшення заборгованості.
В судовому засіданні 15.03.2016 року представники відповідача-1 подали відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.
Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2016 року.
В судовому засіданні 15.03.2016 р. оголошено перерву до 04.04.2016 р.
31.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав додаткові пояснення по справі.
01.04.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшли пояснення по справі, клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, 04.04.2016 р. - клопотання про призначення судової економічної експертизи.
У судовому засіданні 04.04.2016 р. представники відповідача-1 підтримали подане клопотання про призначення судової економічної експертизи.
В судове засідання 04.04.2016 року представник відповідача 2 не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.02.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача заперечує проти клопотання відповідача 1 про призначення судової економічної експертизи.
Представники відповідача-1 заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання контррозрахунку та підтримали подане клопотання про продовження строку розгляду справи.
Представник позивача заперечує проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2016 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 12.04.2016 року.
В судове засідання 12.04.2016 року представник відповідача 2 не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.02.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представники позивача подали клопотання про залучення документів по справі.
Представники відповідача-1 не заперечували проти даного клопотання.
Представники відповідача-1 підтримали клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Представники позивача заперечують проти клопотання відповідача 1 про призначення судової економічної експертизи.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.
Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 296 697,87 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
29.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Метінвест холдинг" (постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (покупець) укладено договір поставки № ГРД-01/10-5002.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця залізорудний окатиш з базовим вмістом заліза 60,00% та базовим вмістом дріб'язку 9,00% виробництва ВАТ "Північний ГЗК" (надалі товар), а покупець зобов'язаний прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.
Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 13.7 договору даний договір вступає в силу з 01 січня 2011 року та діє до 31 грудня 2015 року.
Поставка товару здійснюється протягом відповідних контрактних періодів, якими за визначенням п. 2.2 договору є періоди, протягом яких ціна товару в доларовому еквіваленті, встановлена у відповідності з п. 5.3 договору, залишається незмінною. Контрактний період за даним договором складає 1 квартал. Об'єми та графіки поставок погоджені сторонами в п. 4.1 договору.
Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що об'єм поставки товару у контрактний період - це сукупність щомісячних обсягів поставки товару (зазначених у п. 4.1 даного договору) в місяцях, що входять у певний контрактний період та погодили обсяги поставки товару в кожний конкретний контрактний період. Зокрема, за умовами п. 2.4 договору у контрактний період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року включно об'єм поставки товару складає 450 тис.тон, з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року включно - 450 тис.тон., з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року включно - 450 тис.тон., з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року включно - 450 тис.тон., з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року включно - 450 тис.тон., з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року включно - 450 тис.тон., з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року включно - 450 тис.тон., з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року включно - 450 тис.тон.
Згідно з п. 3.3 договору, кількість фактично поставленого в рахунок виконання даного договору товару може відрізнятися на +/- 10% (толеранс) від об'ємів поставки товару у відповідному контрактному періоду, вказаних у п. 2.4 цього договору.
Відповідно до п. 4.2 договору поставка товару по даному договору здійснюється на умовах FCA - станція Терни або станція Рядова, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000), у відповідності із даним договором. Поставка товару здійснюється по узгодженим сторонами реквізитам вантажоодержувача, зазначеним покупцем у заявках, оформлених відповідно п. 4.4 даного договору.
У відповідності із п. 4.4 договору поставка товару здійснюється в об'ємах, визначених у п. 2.4 договору, протягом всього строку дії договору, на підставі заявок покупця. Покупець до 14-го числа місяця, який передує наступному контрактному періоду (згідно п. 2.2 даного договору), повинен надати постачальнику заявку з зазначенням об'єму поставки на наступний контрактний період (з зазначенням місячного графіку поставки згідно п. 4.1 цього договору), реквізитів вантажоодержувача, а також кількості та власності рухомого складу для перевезення товару. Заявка покупця надається по факсу та/або по електронній почті, з наступним наданням оригінала в строк не більше 10 днів з дати відправки заявки по факсу та/або електронній почті. Не надання заявки в обумовлені строки, або зазначення в заявці об'ємів менших, ніж вказано у п. 2.4 договору, є відмовою покупця від закупівлі узгоджених у п. 2.4 обсягів товару.
Згідно з п. 4.7 договору датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів).
Вантажоотримувачем за цим договором може бути відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» (код отримувача 3128, станція Дніпродзержинськ, Придніпровська залізниця, код станції 455806) та/або відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (код отримувача 3437, станція Коммунарськ, Донецької залізниці, код станції 506209). Зазначення покупцем в заявці будь-яких інших вантажоодержувачів є відмовою покупця від закупівлі узгоджених у п. 2.4 обсягів товару (п.4.11 договору).
Відповідно до п.5.1 договору ціна та товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та зазначається в специфікаціях.
Позивачем зазначено, що на виконання умов договору в період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року (включно) ним здійснено поставку товару загальною кількістю 3 038 504,31 т. на загальну суму 418 367 544,50 доларів США.
Факт поставки товару відповідачем 1 не заперечувався.
Також, факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними, актами приймання-передачі продукції, рахунками-фактурами.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до пункту 6.2 договору, умови оплати: протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включно з днем поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки та включаючи день поставки) припадає на вихідний або святковий день, оплата відповідних партій товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному або святковому дню.
Згідно з пунктом 6.2.1 договору партія товару вважається повністю оплаченою, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за цю конкретну партію товару, перерахована з гривень в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює еквівалентній доларовій вартості цієї партії товару.
Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що рахунки-фактури на товар виставляються в день поставки партії товару в національній валюті України - гривні, виходячи із перерахунку в гривню ціни товару в доларовому еквіваленті, який діяв в поточному контрактному періоді поставки (з базовим вмістом заліза та базовим вмістом дріб'язку), а також приплат/знижок до ціни товару в доларовому еквіваленті, що діють в поточний контрактний період поставки за зміну якісних характеристик товару (вміст заліза, вміст дріб'язку). При виставленні рахунків-фактур, для цілей перерахунку, ціна товару в доларовому еквіваленті і доплати/знижки в доларовому еквіваленті множаться на офіційний курс НБУ UAH/USD, встановлений на дату поставки партії товару. Для виставлення рахунків-фактур приймається вага партії товару, вказана в залізничній накладній та фактичні якісні характеристики товару (вміст заліза, вміст дріб'язку), що вказані в сертифікаті якості виробника.
Згідно з пунктом 6.2.3 договору, у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривні) за конкретну партію товару, перерахована з гривні в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, перевищує еквівалентну доларову вартість партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару, то різниця в доларовому еквіваленті між доларовою величиною фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої з гривень в доларовий еквівалент по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару і еквівалентної доларової вартості даної партії, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактично якісних характеристик цієї партії товару, враховується як часткова оплата в доларовому еквіваленті наступної партії товару. Корегування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками та податковими накладними на дату оплати партії товару.
У випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривні) за конкретну партію товару, перерахована з гривні в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, є меншою еквівалентної доларової вартість цієї партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару, то різниця в доларовому еквіваленті між еквівалентною доларовою вартістю цієї партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару і доларової величини фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої з гривень в доларовий еквівалент по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, повинна бути сплачена покупцем у гривні в той же день, по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату оплати. Корегування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками на дату оплати партії товару (п. 6.2.4 договору).
Як зазначено позивачем, станом на 21.01.2016 року покупець сплатив постачальнику за поставлений товар 308 722 226,14 доларів США.
Та, станом на 14.03.2016 року загальна сума заборгованості відповідача 1 за поставлений товар складає еквівалент 109 645 318.37 доларів США, що становить 2 852 971 183,98 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 14.03.2016 року (26.0200 за 1 долар США).
Заперечуючи щодо вищезазначеного відповідач 1 зазначав, що станом на дату подачі позивачем позову 09 лютого 2016 року сума заборгованості за поставлений товар відповідно до виставлених позивачем рахунків складала 1 108 624 708,56 грн., що підтверджується актом звірки станом на 01.03.2015 року. Протягом розгляду справи заборгованість зменшилась на 296 698,87 грн. у зв'язку із здійсненням відповідачем 1 часткової оплати в розмірі 296 698,87 грн.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2015 року з якого вбачається, що заборгованість публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" по договору ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 року становить 1 108 624 708,56 грн.
Вищезазначений акт зі сторони позивача підписаний головним бухгалтером та скріплений печаткою.
Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Згідно статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету Статистики України №148/234/383 від 10.11.1998 затверджено форму акту звірення розрахунків, згідно якої не вимагається підписання такого акту керівниками підприємств (дебітора та кредитора).
Зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у головного бухгалтера на підпис акту звірки взаєморозрахунків.
Позивачем не надано корегувальних рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено частину основну боргу в розмірі 296 698,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1025 від 23.03.2016 року в розмірі 296 698,87 грн. з призначенням платежу за окатиши залізорудні зг. дог. ГРД-01/10-5002-015/1299 від 29.12.10 рахунок №178431 від 30.09.2013 року.
Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 року у розмірі 296 698,87 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 296 698,87 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач 1 зазначає, що на даний момент у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, проте на підтвердження даного факту ним не надано жодного доказу виконання наявних в матеріалах справи видаткових накладних.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача 1 перед позивачем в сумі 1 108 328 009,69 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню в розмірі 1 542 345 908,37 грн. (розрахована станом на 19.01.2016 року).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.3 договору передбачено, що в разі порушення покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.2 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки аж до фактичного моменту оплати.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
У відзиві на позов відповідач заявив про сплив позовної давності за вимогами про нарахування пені.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява б/н надійшла до суду 09.02.2016 року.
Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Враховуючи те, що позивачем нарахована пеня по поставці товару за період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року (включно) та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 09.02.2063 року, тому вимоги щодо нарахування пені в розмірі 1 642 345 908,37 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.
Також, позивачем нараховано три проценти річних в розмірі 133 114 593,12 грн. та інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 1 318 740 283,86 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до п.8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 1 318 740 283,86 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з жовтня 2012 року по 09 лютого 2013 року відповідачем 1 заявлено позовну давність.
Нормами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 79 615 378,67 грн. за розрахунком наданим відповідачем в межах строків позовної давності.
Вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 53 499 214,45 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В забезпечення виконання зобов'язання 04.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (поручитель) укладено договір поруки №МК-25/08/14, у відповідності до якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (боржник) за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р., укладеним між кредитором та боржником (договір поставки), включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплаті пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки.
Відповідальність поручителя виникає як у випадку часткового невиконання боржником прийнятих ним зобов'язань, так і у випадку повного невиконання таких зобов'язань (п.2.2 договору).
Згідно з п.2.3 договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 20 000 гривень за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплаті пені, процентів, штрафів та інших похідних грошових вимог, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником обов'язків за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. та поручителем за цим договором.
Відповідно до ч.1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у товариства "Алчевський металургійний комбінат" перед позивачем в сумі 1 108 308 009,69 грн., трьох процентів річних в розмірі 79 615 378,67 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги позивача щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. належним чином доведені, документально підтверджені, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2, 5 ст. 49, п.1-1 ч.1, 2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 296 698,87 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 20А, ідентифікаційний код 05441447) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (87534, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 116-А, ідентифікаційний код 34093721) основного боргу в розмірі 1 108 308 009 (один мільярд сто вісім мільйонів триста вісім тисяч дев'ять) грн.. 69 коп., три проценти річних в розмірі 79 615 378 (сімдесят дев'ять мільйонів шістсот п'ятнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 67 коп. та 41 294 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто чотири) грн. 53 грн. судового збору.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15А, ідентифікаційний код 32036829) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (87534, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 116-А, ідентифікаційний код 34093721) основного боргу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та 4 (чотири) грн. 13 коп. судового збору.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 21.04.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий