ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.04.2016Справа №910/767/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»
До Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»
Про стягнення 103 450,00 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача: Барчунінов К.О., довіреність № б/н від 10.12.2015
від відповідача Ковальова Л.П., довіреність № б/н від 08.02.2016
Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (далі - відповідач) про стягнення 103 450,00 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем були внесені не вірні дані до залізничної накладної № 32404931.
Ухвалою суду від 20.01.2016р. порушено провадження у справі № 910/767/16 та призначено розгляд на 12.02.2016 р.
10.02.2016р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.
12.02.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Суд відклав судовий розгляд справи на 14.03.2016р., у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові документи по справі.
14.03.2016р. відповідач подав через канцелярію суду додаткові пояснення до відзиву.
14.03.2016р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по справі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Сторонами заявлено клопотання про продовження строків вирішення спору.
Суд задовольнив клопотання сторін та відклав розгляд справи на 11.04.2016р., у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові документи по справі у позивача та Станції Вінниця Регіональної філії «Південно-Західної залізниці» ПАТ «Українська залізниця».
08.04.2016р. відповідач подав через відділ діловодства відзив на позов.
11.04.2016р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, надав письмові пояснення по справі.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, з урахуванням поданого відзив.
Суд вирішив відмовити задоволенні позовних вимог позивача.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
В липні 2015 року Публічним акціонерним товариством «УКРВТОРЧОРМЕТ» за залізничною накладною №32404931 зі станції Вінниця Південно-Західної залізниці було відправлено вантаж (металобрухт) на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі статті 52 Статуту залізниць України, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 № 457 (зі змінами та доповненнями), було зроблено перевірку маси вантажу у вагоні на вагах вантажоодержувача.
Під час перевірки маси вантажу в вагоні, позивач стверджує, що було встановлено, що маса вантажу, зазначена в залізничній накладній №32404931 у графі «маса вантажу в кг, визначена
НомерНомерМаса нетто поМаса нетто приРізниця
накладноївагонунакладнійперевірці
324049316539711965 000 кг62 650 кг-2 350 кг
Позивач згідно своїх пояснень посилався на те, що Переважування проводилось на вагонних вагах № 088 повірених 08.04.2015 року В технічному та комерційному відношенні вагони справний, двері відсутні, люка закриті, навантаження рівномірне, вантаж маркований білою краскою по всій площі, що відповідає перевізному документу, також вантаж додатково укручений проволокою діаметром 6мм.
В зв'язку з вищезазначеним, у відповідності з ст. 129 Статуту та н. 4 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено Комерційний акт РА №009852/1433 від 18.07.2015 року.
В підтвердження своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що статтею 23 Статуту залізниць України та «Правилами перевезень вантажів» затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме Правилами оформлення перевізних документів», передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з п. 2.1, 6.6, 6.7. та додатком № 3 «Правил оформлення перевізних документів", графи «Маса вантажу в кг. визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником.
Відповідно до ст. 37 Статут залізниць України та п. 5 «Правил приймання вантажів до перевезення», маса вантажу визначається відправником.
Пунктом 2.3. «Правил оформлення перевізних документів» передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.
Пунктом 28 «Правил приймання вантажів до перевезення» передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагонн тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Внаслідок викладеного, та враховуючи те, що на думку позивача, відповідачем було порушено вказані норми та положення, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 103 450,00 грн., на підставі того, що відповідачем не вірно зазначено масу вантажу завантаженого метлобрухту у спірний вагон.
Оскільки сторони у досудовому порядку не змогли вирішити спір у досудовому порядку, позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 103 450,00 грн. - штрафу, 1138,01 грн. - витрат на відрядження та 1551,75 грн. - судового збору.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, виходячи з такого.
Згідно своїх пояснень позивач посилався на те, що вага вантажу визначалась візуально, проте такі дані не відповідають дійсності, оскільки у залізничній накладній № 32404931 у графі 26 зазначено про те, що способом визначення маси вантажу є зважування на 150-тонних вагонних вагах, які є власністю перевізника, оскільки вказана графа заповнюється перевізником. Крім того, графи 24 та 25 заповнювались відповідачем та позивачем, оскільки маса вантажу вказана у обох вказаних графах.
При цьому, суд відзначає, що залізнична накладна - є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Пункт 7 Правил приймання вантажів до перевезення (далі - Привла) передбачає, маса вантажів , які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Металобрухт перевозиться навалом, як зазначено в розділі 20 залізничної накладної. Отже, згідно приписів п.7 Правил мав бути зважений на вагах, що і було здійснено сторонами (графа 26 накладної). Як зазначено, в п.4.1. Інструкції "Про порядок застосування засобів вагозважувальної техніки на залізничному транспорті України» затвердженої Наказом Міністерства Інфраструктури України від 31.07.2012р №442 (далі - Інструкція) за результатами зважування оформляються перевізні документи.
Крім того, п.2.3.4. « Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.11.2010р.№800 На базі Інформації, що міститься в ЕД , та на підставі позитивних результатів перевірки стосовно можливості здійснення зазначених у ЕПД перевезень та авторства документа працівники підприємства залізничного транспорту із застосуванням автоматизованих робочих місць, що входять до складу автоматизованої системи залізничного транспорту України, створюють ЕД з унесенням даних передбачених технологічним процесом. Після накладання ЕЦП зазначеними працівниками підприємства залізничного транспорту ЕД зберігається в архіві ЕД.
Також, приписами Порядку застосування електронного документообігу, пов'язаного з перевезенням вантажів залізничним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства Інфраструктури України від 16.11.2012р №690 п.2.5. якого регламентує Працівник залізниці після перегляду ЕД уразі погодження даних , зазначених у ЕД накладає ЕЦП та передає ЕД вантажовідправнику, у разі непогодження даних не здійснює накладання ЕЦП та передає свої зауваження вантажовідправнику. Отже викладене підтверджує той факт, що у разі якщо відповідач вказав би іншу вагу, то Залізниця не прийняла б таку накладну і вантаж до перевезення, оскільки при зважуванні на 150-тонних вагах мала виявити невірність визначеного вантажу.
В разі, якщо відправник зазначив не вірну вагу крім тієї, що зазначена в книзі зважування ГУ-36, залізниця повинна була відправити відправника на дозувальну площадку, як передбачено п.11 Правил приймання вантажів до перевезення та п.3 параграфа 66 Інструкції по веденню станційної комерційної звітності затвердженої Міністерством шляхів залізничного з'єднання СРСР від 30.12.1978р. №ЦФ/3504, якою введено вдію ведення книги зважування ГУ 36, та яка є чинною згідно Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів Законодавства СРСР», зокрема вказаною Інструкцією визначено, що при зважуванні наданого до перевезення вантажу встановлено недовантаження и вагон внаслідок цього направляється на дозувальну площадку для довантаження або відвантаження, про це робиться відмітка у графі «Примітка». При повторному зважуванні вагон знову записується до книги переважування. Згідно наданих сторонами документів, такого залізницею не було зафіксовано та вчинено, що підтверджує факт вірного зазначення маси вантажу відповідачем.
Щодо комерційного акту складеного 16.07.2015р., долученого до матеріалів справи, та на підставі якого складено комерційний акт від 18.07.2015р., то їх дані не можуть бути належними доказами у даній справі, так як позивач при здійсненні контрольного переважування застосував інший спосіб зважування , аніж той, який застосував при зважуванні вантажу при його прийманні до перевезення на ст. Вінниця.
Так, пунктом. 10 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що метали всіх найменувань які перевозяться навалом зважуються із зупинкою і розчепленням вагонів Відповідно до ДСТУ 4121-2002 металобрухт визначається як «метали чорні вторинні», крім того відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТ ЗЕТ відходи та брухт чорних металів відносяться до Групи 72 «Чорні метали» та мають свій особистий код 7204, а тому при прийманні вантажу до перевезення на ст.Жмеринка зважування відбувалось з дотриманням вимог п.10 Правил приймання вантажів до перевезення - із зупинкою і розчепленням вагонів. Однак, на ст.Ніжньодніпровськ вузол зважування вагону проводилось в статичному режимі без розчеплення вагонів.
Внаслідок зазначеного, суд не може прийняти вказані комерційний акти від 16.07.2015р. та від 18.07.2015р. у якості належних письмових доказів, не вірного зазначення ваги спірного вагону, оскільки ці акти складені на підставі даних переважування вагону з повною зупинкою без розчеплення вагону, що є порушенням вимог п.10. Правил приймання вантажів до перевезення.
Крім того, на вказаних актах відсутні підписи начальника станції (його заступника) , начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) і працівник станції (п. 10 Правил складання актів), проте такі акти не були підписані начальником вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи), а лише приймальниками товару та заступник директора станції.
Роз'ясненням Президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002р. « Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею» відповідно до ст. 43 ПІК ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи. Зокрема комерційний акт може оцінюватись як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичным обставинам.
До того ж, судом не взято до уваги документи, направлені на запит суду Жмеринською дирекцією залізничних перевезень, у вигляді витягів з книг обліку та зважувань, так як такі документи не можуть виступати письмовими доказами по справі, оскільки з них не можливо дійти достовірного висновку, щодо природи їх походження, так як один з них виготовлено ручним способом (олівець, ручка), а інший печатним способом, при цьому на них відсутні печатки підприємства, реквізити та посадові особи, які їх складали, а лише наборний штамп з відміткою «Вінниця П.-Зах. 335801».
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Крім того, суд відзначає, що заявлені до стягнення з відповідача витрати на відрядження не є судовими витратами у розумінні ст. 49 ГПК України, так як Пленумом ВГСУ № 7 від 21.02.2013р. визначено, що такі витрати відшкодовуються лише судовим експертам, перекладачам та іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень. Представник позивача не був викликаний до суду у якості осіб, вказаних вище, а направлений позивачем, як представник останнього у судовому засіданні, при цьому займаючий посаду юрисконсульта позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
(Повний текст рішення складено 18.04.2016р. )
Суддя В.І.Мельник