ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/6129/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «Сайга»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп"
про стягнення 251 910,34 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Ярмола О.В. - представник за довіреністю від 01.03.16
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 20.04.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «Сайга» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» про стягнення 251 910,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 21.02.2013 року було укладено договір № 21/02/13-ЗР про надання послуг із розміщення зовнішньої реклами, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу за оплату рекламні послуги з розміщення зовнішньої реклами протягом періоду з 30.03.2013 по 31.08.2013. Надання вказаних послуг відповідачу позивачем підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами та скріплені їх печатками. За доводами позивача, ТОВ «Рекламно-інформаційне агентство «Сайга» надало відповідачу послуг на загальну суму 423 496,00 грн. Відповідачем в свою чергу було оплачено частково послуги на суму 220 159,96 грн, у зв'язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у сумі 203 336.04 грн. За неналежне виконання умов договору позивач також просить стягнути з відповідача 11 160,51 грн - 3 % річних та 37 413,87 грн - пені.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6129/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 20.04.2016.
У судове засідання, призначене на 20.04.2016, з'явився представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи для долучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав з підстав викладений у позовній заяві та просив суд задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 20.04.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
21 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «Сайга» (надалі - виконавець/позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір № 21/02/13-ЗР про надання послуг із розміщення реклами (надалі - договір) відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику за оплату послуги з розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до п.п. 4.2.4., 4.2.5. договору замовник зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем відповідно до умов цього договору та після закінчення кожної рекламної кампанії приймати надані послуги виконавця за атом прийому-передачі наданих послуг. При ротації зовнішньої реклами в період проведення однієї і тієї ж рекламної кампанії, сторонами оформляється окремий акт прийому-передачі наданих послуг за кожним рекламним сюжетом.
Ціна послуг виконавця за кожний розрахунковий період рекламної кампанії замовника встановлюється сторонами у додатку про надання послуг, що є його невід'ємною частиною, і погоджується сторонами на кожний розрахунковий період (п. 5.2. договору).
Як вбачається із матеріалів справи сторонами укладалися додатки до договору із визначенням загальної ціни рекламної кампанії та адресних програм.
Оплата послуг виконавця за цим договором здійснюється замовником шляхом внесення 100% передплати, тобто перерахування ціни послуг виконавця, затвердженої сторонами у додатку, на поточний рахунок виконавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку-фактури виконавця (п. 5.4. договору).
Строк дії даного договору відповідно до п. 7.1. - з моменту підписання до 31.12.2013 включно.
За доводами позивача, ТОВ «Рекламно-інформаційне агентство «Сайга» надало відповідачу послуг на загальну суму 423 496,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: № 84 від 30.04.203 на суму 127 520,00 грн, № 100 від 30.04.2013 на суму 2 220,00 грн, № 86 від 30.04.2013 на суму 8 220,00 грн, № 139 від 31.05.2013 на суму 99 840,00 грн, № 150 від 30.06.2013 на суму 360,00 грн, № 209 від 30.06.2013 на суму 61 200,00 грн, № 156 від 30.06.2013 на суму 4 540,00 грн, № 266 від 31.07.2013 на суму 2 916,00 грн, № 263 від 31.07.2013 на суму 61 200,00 грн, № 322 від 06.08.2013 на суму 1 080,00 грн, № 316 від 31.08.2013 на суму 29 160,00 грн.
Відповідачем в свою чергу було оплачено частково послуги на суму 220 159,96 грн, що підтверджується виписками з рахунків позивача, у зв'язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у сумі 203 336.04 грн.
Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до п. 5.4. договору оплата послуг виконавця за цим договором здійснюється замовником шляхом внесення 100% передплати, тобто перерахування ціни послуг виконавця, затвердженої сторонами у додатку, на поточний рахунок виконавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку-фактури виконавця
Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надані послуги відповідачу на загальну суму 423 496,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: № 84 від 30.04.203 на суму 127 520,00 грн, № 100 від 30.04.2013 на суму 2 220,00 грн, № 86 від 30.04.2013 на суму 8 220,00 грн, № 139 від 31.05.2013 на суму 99 840,00 грн, № 150 від 30.06.2013 на суму 360,00 грн, № 209 від 30.06.2013 на суму 61 200,00 грн, № 156 від 30.06.2013 на суму 4 540,00 грн, № 266 від 31.07.2013 на суму 2 916,00 грн, № 263 від 31.07.2013 на суму 61 200,00 грн, № 322 від 06.08.2013 на суму 1 080,00 грн, № 316 від 31.08.2013 на суму 29 160,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було оплачено частково послуги на суму 220 159,96 грн (виписками з рахунків позивача містяться в матеріалах справи).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 203 336,04 грн. (423 496,00 грн - 220 159,96 грн), яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 11 160,51 грн - 3 % річних та 37 413,87 грн - пені.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.5. договору передбачено, що при порушені замовником встановлених цим договором строків оплати послуг виконавець має право стягнути із замовника сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення платежу.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені у відповідності до п. 8.5. договору розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день такого прострочення платежу, проте не взяті до уваги обмеження, вказані у даному пункті договору, а саме: не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням приписів п. 8.5. договору, зокрема:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
203336.0419.05.2014 - 16.07.2014599.5000 %0.052 %*6244.92
203336.0417.07.2014 - 12.11.201411912.5000 %0.068 %*16573.28
203336.0413.11.2014 - 19.11.2014714.0000 %0.077 %*1091.89
Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 23 910,09 грн. В іншій частині пені слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд встановив, що розмір 3% становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем розмірі 11 160,51 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 12А; ідентифікаційний код 36592399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-інформаційне агентство «Сайга» (03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 68/1, офіс 62; ідентифікаційний код 38517769) заборгованість у розмірі 203 336 (двісті три тисячі триста тридцять шість) грн 04 коп.; пеню у розмірі 23 910 (двадцять три тисячі дев'ятсот десять) грн 09 коп.; 3% річних у розмірі 11 160 (одинадцять тисяч сто шістдесят) грн 51 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 576 (три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн 10 коп.
3. В частині стягнення пені в розмірі 13 503,78 грн відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016.
Суддя Пукшин Л.Г.