ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2016Справа №910/2375/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
До Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-гарант»
Про стягнення 1 480,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-гарант» про стягнення 1 480,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.16. порушено провадження у справі № 910/2375/16 та призначено її до розгляду на 03.03.16.
В судовому засіданні 03.03.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні 03.03.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15.03.16.
15.03.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
За результатами судового засідання 15.03.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 12.04.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 12.04.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.04.16.
Представники сторін в судове засідання 14.04.16. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/2375/16.
В судовому засіданні 14.04.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.08.13. у м. Ялта трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля марки Ssang Yong, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки Opel, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю марки Ssang Yong, д.р.н. НОМЕР_1, який був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 03.06.13. № 144306Га/13дп/кр (далі - Договір).
На виконання умов Договору на підставі заяви страхувальника, оціночної калькуляції, рахунку № 142 від 16.12.13. на суму 1 990,00 грн., акту приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 03.01.14., розрахунку суми страхового відшкодування, а також на підставі страхового акту від 28.01.2014 року № 1.001.13.10658/VESKO21858 ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 1 990,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 122060 від 28.07.14.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Предметом даного спору є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.
Як встановлено судом, на час скоєння вищевказаної ДТП (01.08.13.) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Opel, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки Opel, д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АС/0879239 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідача. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 510,00 грн., поліс діючий станом на 01.08.13.
Отже, відповідач є особою на яку полісом № АС/0879239 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля марки Opel, д.р.н. НОМЕР_2 на час спірної ДТП.
Дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом).
Суд визнає Європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.
Так, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 p., яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Так, відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються із п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України від 17.02.2011 р., Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).
Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Як вбачається із повідомлення про ДТП від 03.06.13., воно заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми.
Із даного євпропротоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась 03.06.13. у місті Ялта, автомобіль марки Ssang Yong, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 упинився при виїзді зі стоянки, а автомобіль марки Opel, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який був попереду автомобіля марки Ssang Yong, д.р.н. НОМЕР_1, відкотився назад та пошкодив передню частину автомобіля марки Ssang Yong, д.р.н. НОМЕР_1. Схема дорожньо-транспортної пригоди та обставини при яких вона мала місце, а саме наїзд на автомобіль, що стоїть, не викликає сумнівів щодо вини водія автомобіля марки Opel, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 в ДТП.
Судом встановлено, що повідомлення містить наступну інформацію (по всім пунктам), зокрема:
- відповідно до п. 7.1 Інструкції - повідомлення містить фактичну дату та час настання ДТП, місце ДТП (п. 1, 2 Повідомлення);
- повну інформацію по п.п. 3-7, 9, 10,12,14,15 Повідомлення;
- пункт 8 заповнений згідно з даними Сертифікату страхування. Поле "так" пункту 8 "чи покриває поліс шкоду транспортному засобу?" позначається знаком "х" за наявності договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) (п. 7.6 Інструкції).
- відповідно до п. 7.9 Інструкції, в Повідомленні стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу, що й було зроблено водіями. Зазначення переліку конкретних запчастин Інструкцією не передбачено;
- з європротоколу вбачається, що водіями у п. 13 було вказано розташування автомобілів та напрямок руху. Щодо відсутності дорожніх знаків та розмітки, слід зазначити, що ДТП сталась на місці парковки, що пояснює відсутність роздільних смуг, перехрестків, вулиць та ін.
Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Згідно Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) від 03.06.13. та схеми, ДТП відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.
Отже, Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.
З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.
Суд також, встановив, що страховик за договором добровільного страхування прийняв спірний Європротокол як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.
Згідно ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Таким чином після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у ПАТ "АХА Страхування" виникло право вимоги до відповідача.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як відзначалось судом, розмір франшизи за полісом № АС/0879239 становить 510,00 грн.
При цьому, врахувавши, що автомобілем марки Opel, д.р.н. НОМЕР_2 відбулось пошкодження передньої частини автомобіля марки Ssang Yong, д.р.н. НОМЕР_1, дослідивши акт приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 03.01.14., суд вважає, що роботи по «зняттю/установці підкрилку заднього правого/лівого» на суму 40,00 грн. не стосується даної дорожньо-транспортної пригоди, а тому сума в розмірі 1 990,00 грн. підлягає зменшенню не лише на суму франшизи в розмірі 510,00 грн., а і на суму зазначеної роботи на суму 40,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача.
Отже, позов підлягає задоволенню судом частково на суму 1 440,00 грн.
В іншій частині в розмірі 40,00 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.
Стосовно доводів відповідача, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву з посиланням на п.п.37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з неподанням позивачем заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту настання страхового випадку, суд відзначає наступне.
Згідно з п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, такою підставою є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Однак суд зазначає, що за своєю правовою природою договір страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача) - особи, якій було завдано шкоди внаслідок ДТП з вини страхувальника за цим договором. Потерпіла особа є кредитором у деліктних правовідносинах, які виникли внаслідок завдання їй позадоговірної шкоди, та, водночас, є вигодонабувачем за договором страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, право вимоги до страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності щодо здійснення страхового відшкодування виникає у особи, якій завдано шкоди, з моменту ДТП. Умови та порядок виконання обов'язку страховика щодо здійснення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначено договором та законом, відповідно до яких передбачено правові наслідки неподання потерпілою особою (іншою особою, яка має право на страхову виплату) заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту ДТП, а саме, право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування. По суті, законом встановлюється обов'язок третьої особи щодо подання вказаної заяви, у зв'язку з невиконанням якого третя особа позбавляється права на отримання страхового відшкодування. Водночас, зобов'язання, яке виникає з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не може породжувати обов'язків для третьої особи (вигодонабувача) - потерпілої особи, з огляду на норму ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України. Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування є безумовним у випадку завдання шкоди третій особі внаслідок настання страхового випадку з вини застрахованої особи та не може залежати від подання потерпілою особою заяви про виплату страхового відшкодування протягом певного строку. Так само, право вимоги щодо виплати страхового відшкодування, яке має потерпіла особа, є безумовним майновим правом, яке виникає з моменту скоєння ДТП.
З огляду на положення норм ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Так як цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду, застрахована, то відбувається переведення боргу та до страховика за цим договором переходить обов'язок щодо відшкодування такої шкоди в межах страхової суми та з урахуванням франшизи. Отже, при укладенні договору обов'язкового страхування страхувальник розраховує саме на те, що шкода, завдана ним, буде відшкодована страховиком, і договором не ставиться виконання обов'язку страховика в залежність від строку подання заяви потерпілою особою на виплату страхового відшкодування та як наслідку виникнення обов'язку страхувальника відшкодувати завдану ним шкоду самостійно. При цьому, особа, якій завдано шкоди, не може бути позбавлена гарантованого їй законом (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України) права на відшкодування шкоди.
Таким чином, потерпіла особа, так само як і страховик за договором майнового страхування, який здійснив страхову виплату за договором добровільного страхування майна на користь потерпілої особи, та до якого перейшло право вимоги потерпілої особи до відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не зобов'язані звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, з вимогою про виплату страхового відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду в межах строків позовної давності.
За таких обставин, посилання відповідача на приписи п.п. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, суд вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.
Встановлення обов'язку щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування для третьої особи (потерпілої або страховика, до якого перейшло право вимоги у зв'язку із здійсненням страхової виплати за договором добровільного страхування майна) та встановлення підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з пропуском строку для її подання суперечить нормам ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, загальним принципам обов'язковості відшкодування шкоди і функціональному призначенню інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, б. 8; ідентифікаційний код 20474912) 1 440 (одну тисячу чотириста сорок) грн. 00 коп. - страхового відшкодування, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.04.16.
Суддя Т.М. Ващенко