ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/5409/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лот-Інвест»
про стягнення 457 686,56 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Потапович А.В. - представник за довіреністю від 01.03.16
від відповідача: не з'явилися
В судовому засіданні 20.04.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лот-Інвест» про стягнення 457 686,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.11.2015 між сторонами було укладено договір зберігання нафтопродуктів № 2011, за умовами якого позивач як зберігач зобов'язався зберігати нафтопродукти в асортименті, передане йому відповідачем як поклажедавцем, і повернути це майно в цілісності та на умовах, визначених даним договором. Відповідач зобов'язався оплатити зберігачу винагороду за зберігання майна. За доводами позивача, останнім на виконання умов договору прийнято на зберігання майно, що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, підписаних уповноваженими представниками сторін та здійснено належне його зберігання, що також підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) № 127 від 18.02.2016. Проте, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язання за договором не виконано, послуги по зберіганню майна не оплачено, у зв'язку з чим у останнього утворився борг у розмірі 457 686,56 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2016 порушено провадження у справі № 910/5409/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20.04.2016.
У судове засідання, призначене на 20.04.2016, з'явився представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи для долучення до матеріалів справи, заяву про уточнення змісту позовних вимог, в якій зазначив, що у позовній заяві позивачем допущено описку і не вірно викладено зміст п. 5.4. договору, а тому просить суд врахувати вказані уточнення, позовні вимоги підтримав з підстав викладений у позовній заяві та просив суд задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, проте вимоги ухвали суду виконав, а також подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, в якій також зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд ЛТД» (надалі - зберігач/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лот-Інвест» (надалі - поклажодавець/відповідач) було укладено договір зберігання № 2011 (надалі - договір), за умовами якого зберігач зобов'язався зберігати нафтопродукти в асортименті, в подальшому іменовані - майно, передане йому поклажодавцем, і повернути це майно в цілісності на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до п. 1.2. договору майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. При цьому право власності на майно до зберігача не переходить.
Асортимент, кількість та вартість майна, що передається на зберігання на умовах даного договору, погоджується сторонами в актах приймання-передачі на кожну окрему товарну партію майна, переданого на зберігання (п. 2.1. договору).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач протягом листопада 2015 р. - січня 2016 р. передав позивачу на зберігання майно, що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, а саме: № 1 від 21.11.2015 у кількості 286,66 т., № 2 від 22.11.2015 у кількості 56,197 т., № 1 від 22.11.2015 у кількості 417,255 т., № 2 від 24.11.2015 у кількості 258,41 т., № 3 від 30.11.2015 у кількості 56,708 т., № 4 від 11.12.2015 у кількості 224,889 т., № 1 від 27.01.2016 у кількості 339,989 т.
У п. 3.2. договору зазначено, що сторони погодили зберігання майна за наступними адресами: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул.. Паризької комуни, буд. 3; Рівненська область, м. Дубно, вул.. Страклівська, 18а та Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, вул.. Свердлова, 1.
Відповідно до п.п. 4.11.,4.1.6. зберігач зобов'язався прийняти майно на зберігання, згідно з умовами розділу 3 даного договору та повернути рівну кількість майна того ж самого роду та якості на вимогу поклажодавця з врахуванням природних втрат під час зберігання майна, обчислених згідно з постановою № 40 від 26.03.1986.
Згідно з розділом 4.3. договору поклажодавець зобов'язався передати майно на зберігання та надати усі супровідні документи, в порядку та у строки, передбачені розділом 5 даного договору, оплатити зберігачу винагороду за зберігання майна.
Майно вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 6.4. договору).
Матеріалами справи підтверджується факт повернення позивачем майна зі зберігання відповідачу, згідно з наступними актами приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання: № 1 від 24.01.2016 у кількості 457,244 т. та 168,84 т., № 2 від 18.02.2016 у кількості 241,608 т. та 89,57 т., № 1 від 18.02.2016 у кількості 56,197 т. та 284,66 т., № 1 від 18.02.2016 у кількості 339,989 т.
Відповідно до п. 5.1. договору розмір плати за зберігання становить 4,35 грн в т.ч. ПДВ за одну тонну переданого на зберігання майна, за один календарний ден зберігання.
Загальний розмір плати за зберігання майна обчислюється за фактичний термін зберігання майна відповідно до підписаних актів приймання-передачі на зберігання та актів приймання-передачі зі зберігання. Загальний розмір плати за зберігання майна обчислюється одноразово за весь строк дії договору. Розрахунок загального розміру плати за зберігання майна погоджується сторонами у додатковій угоді до даного договору (п.п. 5.2.,5.3. договору).
У п. 5.4. договору визначено, що плата за зберігання майна перераховується поклажодавцем на поточний рахунок зберігача протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (надання послуг).
Додатковою угодою № 1 від 18.02.2016 сторони внесли зміни до договору в частині розміру плати за зберігання та встановили, що за весь строк дії договору розмір плати за зберігання становить 457 686,56 в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 10.5. даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 18.02.2016 року.
За доводами позивача, ТОВ «Нафтотрейд ЛТД» на виконання умов договору прийнято на зберігання майно, що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, підписаних уповноваженими представниками сторін та здійснено належне його зберігання, що також підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) № 127 від 18.02.2016. Проте, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язання за договором не виконано, послуги по зберіганню майна не оплачено, у зв'язку з чим у останнього утворився борг у розмірі 457 686,56 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 457 686,56 грн також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, складного сторонами станом на 23.03.2016, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 20.11.2015 № 2011 договором зберігання.
Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Частиною 3 ст. 946 ЦК України передбачено, що у разі якщо поклажодавець після закінчення строку зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
У п. 5.4. договору визначено, що плата за зберігання майна перераховується поклажодавцем на поточний рахунок зберігача протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (надання послуг).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом листопада 2015 р. - січня 2016 р. передав позивачу на зберігання майно на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а також факт повернення позивачем майна зі зберігання відповідачу, згідно з актами приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Судом встановлено, що належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) № 127 від 18.02.2016, яким визначено, що позивачем надано послуги відповідачу на суму 457 686,56 грн. Вказаний акт підписний сторонами та скріплений їх печатками.
Проте, як свідчать матеріали справи відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань так і не здійснено плату за зберігання майно у повному обсязі, у зв'язку з чим в останнього виник борг перед позивачем у сумі 457 686,56 грн. Борг на вказану суму також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.03.2016, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками та не заперечується останнім.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лот-Інвест» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 106 літера Б, офіс 811; ідентифікаційний код 38927140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд ЛТД» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 106 літера Б, офіс 806; ідентифікаційний код 38833409) заборгованість у розмірі 457 686 (чотириста п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 865 (шість тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн 30 коп.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016.
Суддя Пукшин Л.Г.