ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/4240/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1) Комунальне підприємство "Київський метрополітен"
2) Київська міська рада
про визнання договору продовженим (пролонгованим)
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача не з'явились
від відповідача Костюк О.М. - представник за довіреністю № 062/02/07-24 від 04.01.16
від третьої особи-1 Кравченко Т.В. - представник за довіреністю № 168 від 25.12.15
від третьої особи-2 Костюк О.М. - представник за довіреністю № 225-КМГ-870 від 21.03.16
В судовому засіданні 20.0.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору продовженим (пролонгованим).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.09.2012 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (надалі - відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі-позивач) був укладений договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 698, на підставі якого відповідач передав, а позивач прийняв у платне строкове користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: станція метро «Контрактова площа» (вестибюль № 1), б/н для торгівлі непродовольчими товарами. Строк дії договору з 01.06.2012 по 30.05.2015. За доводами позивача, Київська міська державна адміністрація, як власник та орендодавець майна, рішення про не продовження строку дії договору № 698 від 18.09.2012 протягом місяця після закінчення його дії не приймала, у зв'язку з чим договір вважається продовженим на такий самий строк.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4240/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.04.2016.
Даною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Київський метрополітен».
04.04.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли письмові заперечення відповідача та клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2015 у справі № 910/27957/15 за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення з орендованого майна та стягнення 6 391,92 грн, у зв'язку з невиконанням умов договору оренди № 698 від 18.09.2012.
У судове засідання, призначене на 06.04.2016, з'явились представники відповідача та третьої особи, які на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі надали через канцелярію суду відзив та заперечення, що долучені до матеріалів справи.
06.04.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з великою кількістю судових справ та необхідністю належної підготовки до судового засідання.
Представники відповідача та третьої особи щодо поданого клопотання заперечували.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала подане через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі, яке було підтримане представником третьої особи.
Заслухавши учасників процесу та дослідивши предмет спору у справі № 910/27957/15 та предмет спору у даній справі № 910/4240/16, суд дійшов висновку про відсутність підстав, що унеможливлюють розгляд даної справи, а тому суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 06.04.2016 залучено до участі у справі Київську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 20.04.2016.
У судове засідання, призначене на 20.04.2016, з'явилися представники відповідача та третіх осіб.
Позивача вдруге не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Представники відповідача та третіх осіб наполягали на розгляду справи по суті, зазначивши при цьому, що рішення у справі № 910/27957/15 залишено без змін Київським апеляційним господарським судом, а позивач зловживає процесуальними правами.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що позивач не з'явився у судове засідання 20.04.2016 справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Представники відповідача та третіх осіб надали свої пояснення по суті спору, проти позову заперечували та просили відмовити у позові у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив.
18 вересня 2012 року між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (надалі-орендодавець/відповідач), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - орендар/позивач) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (надалі - підприємство/третя особа) було укладено договір №698 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 01.08.2012 р. №124 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Контрактова площа" (вестибюль №1), б/н, для торгівлі непродовольчими товарами (фото послуги та торгівля супутніми товарами).
Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 3,45 кв.м. та зазначена в викопіюванні з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно з п. 2.3 договору опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендарю, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (Додаток №1 до договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №698 від 18.09.2012 року орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в орендне користування частину приміщення вестибюлю №1, загальною площею 3,45 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, станція метро "Контрактова площа", що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 18.09.2012 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" (п.2.4 Договору).
Згідно з п. 5.4 договору орендар після закінчення строку дії цього Договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії Договору за умови належного виконання своїх обов'язків за цим Договором.
У п.9.1 договору встановлено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з 01.06.2012 р. до 30.05.2015 р.
Згідно з п. 9.4 Договору, цей Договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
За доводами позивача, Київська міська державна адміністрація, як власник та орендодавець майна, рішення про не продовження строку дії договору № 698 від 18.09.2012 протягом місяця після закінчення його дії не приймала, у зв'язку з чим договір вважається продовженим на такий самий строк.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання Договору продовженим на той самий строк, на який його було укладено.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Факт передачі приміщення в оренду та користування ним позивачем підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 18.09.2012 та не заперечується сторонами.
За приписами ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як вбачається із п. 9.1 Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.06.2012 р. до 30.05.2015 р.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним для даних правовідносин.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника
Статтею 26 цього ж Закону визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
У п. 9.7. договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (орендодавець) на адресу позивача направив листа № 062/07/16-4815 від 29.04.2015 щодо припинення договору оренди та з 30.05.2015 та повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі КП «Київський метрополітен».
Крім цього, матеріалами справи також підтверджується факт направлення третьою особою як сторони за договором на адресу позивача листа №460-2ДД від 11.06.2015 про закінчення терміну дії договору та не продовження дії останнього, а також вимагав протягом 30 календарних днів передати нерухоме майно по акту приймання - передачі КП «Київський метрополітен».
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями заяв (повідомлень, листів тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар заяву (повідомлення, лист тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такої заяви (повідомлення, листа тощо) орендарю, яка буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Як вбачається із матеріалів справи, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як орендодавець за договором так і КП "Київський метрополітен" як банасоутримувач та сторона за договором, висловили свої заперечення щодо продовження терміну дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №698 від 18.09.2012 шляхом направлення відповідних листів на адресу відповідача, а відтак даний договір припинив свою дію.
Крім того, як роз'яснено в п.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 р. №12, господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16 ЦК України) способам захисту порушеного права. Господарський суд відмовляє в позові і в тому разі, коли з'ясує, що договір оренди є поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором. При цьому у відповідних випадках господарський суд не повинен відмовляти у прийнятті позовної заяви або припиняти провадження у справі з тієї підстави, що відповідні вимоги не підлягають розгляду господарськими судами.
Таким чином, предмет позову про визнання договору оренди продовженим не відповідає способам захисту права, передбаченим законом.
Зокрема, такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, визначених статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України. З матеріалів справи також не вбачається встановлення такого способу захисту прав орендаря у договорі, укладеному між сторонами.
Обраний позивачем спосіб захисту не є визнанням права, оскільки останній спосіб захисту застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.
Отже, спір про визнання договору продовженим не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання, у зв'язку з чим не може бути предметом спору та розглядатися самостійно.
Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2014 р. у справі №920/197/14.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016.
Суддя Пукшин Л.Г