ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.04.2016Справа №910/1280/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»
До Громадської організації «Фізкультурно-спортивне товариство «Спортбаза 66»
Про стягнення 55 803,96 грн. та виселення
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Войтенко О.В. представник за довіреністю № 301-13 від 29.03.16.
Від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Фізкультурно-спортивне товариство «Спортбаза 66» про:
- стягнення 55 803,96 грн. основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені;
- виселення відповідача з будиночків, які знаходяться за адресою: м. Київ, Труханів острів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.16. порушено провадження у справі № 910/1280/16 та призначено її до розгляду на 18.02.16.
18.02.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.03.16.
В судовому засіданні 10.03.16. позивачем було подано заяву, відповідно до якої він просить суд:
- стягнути з відповідача на свою користь 55 803,96 грн. основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені;
- виселити відповідача з будиночків, які знаходяться за адресою: м. Київ, Труханів острів, а саме: будиночок № 27 інвентарний номер 30, будиночок № 28 інвентарний номер 25, будиночок № 30 інвентарний номер 33, будиночок № 31 інвентарний номер 34, будиночок № 32 інвентарний номер 35, будиночок № 33 інвентарний номер 36, будиночок № 34 інвентарний номер 37, будиночок № 35 інвентарний номер 38, будиночок № 42 інвентарний номер 45, будиночок № 43 інвентарний номер 46, будиночок № 44 інвентарний номер 47, будиночок № 37 інвентарний номер 238, загальною площею 156 кв.м.
Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.
За результатами судового засідання 10.03.16. розгляд справи було відкладено на 12.04.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.16. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.
В судовому засіданні 12.04.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 12.04.16. втретє не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, судом поштова кореспонденція направлялась відповідачу на дві адреси: 04053, м. Київ, вул. Артема, б. № 37/41; 04050, м. Київ, вул. Пимоненка,13, корпус А, оф. 61, а/с 60.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/1280/16.
В судовому засіданні 12.04.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.05.11. між позивачем (далі - Наймодавець) та відповідачем (далі - Наймач) було укладено Договір найму № ДО-30/Б-2011 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 - п. 1.3) Наймодавець передає, а Наймач приймає у тимчасове платне користування об'єкт найму: дванадцять будиночків на території водної станції за адресою: м. Київ, Труханів острів, загальною площею 156,0 кв.м.
Об'єкт найму вважається переданим з моменту підписання акту передачі (п. 3.1 Договору).
Актом від 01.05.11. здачі-приймання, який скріплений печатками сторін та їх підписами, позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди за Договором.
Згідно з п. 5.1 Договору Наймач незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує Наймодавцю протягом строку дії Договору плату за користування об'єктом найму 12 000,00 грн. на місяць з ПДВ. В розмір орендної плати враховано відшкодування податку на землю.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що плата за користування об'єктом найму сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Наймодавця згідно виставленого рахунку-фактури не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, але не нижче розміру плати за найм об'єкта за базовий місяць (березень 2011 року) (п. 5.3 Договору з врахуванням додаткової угоди № 4 від 20.12.12. до Договору).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення заборгованості позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з червня 2013 року по грудень 2013 року.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач звертався до відповідача претензією № 194-13 від 16.02.15. з вимогою сплатити наявну заборгованість за Договором (направлена відповідачу 16.02.15.). відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Відповідач повинен сплатити позивачу 84 893,28 грн. орендної плати за період з червня 2013 року по грудень 2013 року.
Проте, відповідач за оренду розрахувався лише частково, сплативши 48 460,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві до матеріалів справи не надав.
За наявними матеріалами справи суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 36 433,28 грн. орендної плати, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого за Договором майна, позивач вказує на те, що строк дії Договору закінчився 31.12.13., а тому відповідач повинен звільнити об'єкт оренди за Договором.
Приписами п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 20.12.12. до Договору) сторони погодили строк дії Договору до 31.12.13.
Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору протягом одного місяця до закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Після закінчення строку дії Договору оренди, в разі заперечень Орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованими приміщеннями протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а Орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його Орендарю.
Відповідно до ст. ст. 764, 785 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 1379-33 від 14.11.13. (згідно опису вкладення направлено відповідачу 14.11.13. та отримано Наймачем 28.11.13.) звернувся до відповідача з повідомленням про те, що строк дії Договору оренди закінчиться 31.12.13., та що Договір не буде продовжено на інший термін, а відповідач зобов'язаний сплатити наявну заборгованість.
Листом № 1569-33 від 25.12.13. позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив, що строк дії Договору не буде продовжено і він закінчується 31.12.13. та наголосив на необхідності сплатити наявну заборгованість.
Листом № 71-33 від 21.01.14. позивач втретє наголосив відповідачу на тому, що строк дії Договору закінчився 31.12.13. та на необхідності сплатити заборгованість.
Таким чином, судом встановлено, що строк дії Договору закінчився 31.12.13. та позивач належним чином та у встановлений для цього строк повідомив відповідача, про закінчення терміну дії Договору.
Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна з оренди Наймачем матеріали справи не містять, вказаного відповідачем не спростовано.
За таких обставин, судом встановлено, що Громадська організація «Фізкультурно-спортивне товариство «Спортбаза 66» безпідставно користується будиночками, які знаходяться за адресою: м. Київ, Труханів острів, а саме:
- будиночок № 27 інвентарний номер 30,
- будиночок № 28 інвентарний номер 25,
- будиночок № 30 інвентарний номер 33,
- будиночок № 31 інвентарний номер 34,
- будиночок № 32 інвентарний номер 35,
- будиночок № 33 інвентарний номер 36,
- будиночок № 34 інвентарний номер 37,
- будиночок № 35 інвентарний номер 38,
- будиночок № 42 інвентарний номер 45,
- будиночок № 43 інвентарний номер 46,
- будиночок № 44 інвентарний номер 47,
- будиночок № 37 інвентарний номер 238, загальною площею 156 кв.м.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, як і не надано доказів повернення спірного об'єкта оренди, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 13 005,38 грн. інфляційних втрат, 885,02 грн. - 3% річних.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 957,05 грн. інфляційних втрат, 783,48 грн. 3% річних. Інфляційні втрати в розмірі 48,33 грн. та 3% в розмірі 101,54 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився простроченню по платежам, позивач просить суд на підставі п. 9.1 Договору просить суд стягнути з відповідача 5 480,28 грн. пені.
Згідно з п. 9.1 Договору, у випадку прострочення платежів по сплаті за користування об'єктом, Наймачем Наймодавцю сплачується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Положеннями ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені з урахуванням викладеного вище та з врахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 480,28 грн. пені, як те заявлено позивачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
При цьому, відповідачем розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені не оспорено.
Судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 756,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації «Фізкультурно-спортивне товариство «Спортбаза 66» (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 37/41; ідентифікаційний код 35253594) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03680, м. Київ, проспект Перемоги, б. 49/2; ідентифікаційний код 14308569) 36 433 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять три) грн. 28 коп. основного боргу, 5 480 28 коп. пені, 12 957 05 коп. інфляційних втрат, 783 48 коп. 3% річних, 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.
3. Виселити Громадську організацію «Фізкультурно-спортивне товариство «Спортбаза 66» (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 37/41; ідентифікаційний код 35253594) з будиночків, які знаходяться за адресою: м. Київ, Труханів острів, а саме: будиночку № 27 інвентарний номер 30, будиночку № 28 інвентарний номер 25, будиночку № 30 інвентарний номер 33, будиночку № 31 інвентарний номер 34, будиночку № 32 інвентарний номер 35, будиночку № 33 інвентарний номер 36, будиночку № 34 інвентарний номер 37, будиночку № 35 інвентарний номер 38, будиночку № 42 інвентарний номер 45, будиночку № 43 інвентарний номер 46, будиночку № 44 інвентарний номер 47, будиночку № 37 інвентарний номер 238, загальною площею 156 кв.м.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.04.16.
Суддя Т.М. Ващенко