ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.04.2016Справа №910/932/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г.
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ»
Про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Ткаченко Р.Ю. - по дов.
від відповідача: Ткачук А.С. - по дов.
Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ФАКТОРИНГ" про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2016р. порушено провадження у справі № 910/932/16 та призначено розгляд справи на 19.02.2016р.
Представник позивача 05.02.2016р. через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а 08.02.2016р. через канцелярію суду подав письмове повідомлення у справі. Також, 19.02.2016р. через канцелярію суду представником відповідача подано письмові заперечення у справі.
У судовому засіданні 19.02.2016р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у даному судовому засіданні 19.02.2016р. подав письмові заперечення, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 19.02.2016р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 29.02.2016р.
Представник позивача 29.02.2016р. через канцелярію суду подав письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні 29.02.2016р. представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/1314/16, а також надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав дане клопотання.
Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував.
Суд розглянув та відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 826/1314/16. При цьому, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог (п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Іншим судом, про який йдеться у ст.79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтями 3 та 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Отже, закон пов'язує можливість зупинення розгляду справи саме з фактом неможливості її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справою.
Обґрунтовуючи подане клопотання заявник посилався на те, що Окружним адміністративним судом м.Києва розглядається справа №826/1314/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» про визнання протиправним та скасування рішення про віднесення до нікчемних правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції».
За висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених учасниками судового процесу.
Отже, розгляд справи №826/1314/16 не перешкоджає розгляду справи № 910/932/16, внаслідок чого клопотання відповідача було залишене судом без задоволення.
Також, представники сторін у судовому засіданні 29.02.2016р. надали усні пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 29.02.2016р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 21.03.2016р.
Представник позивача в судове засідання 21.03.2016р. не з'явився, проте 21.03.2016р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Представник відповідача 21.03.2016р. через канцелярію суду подав додаткові заперечення на позовну заяву, а в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, судом задоволено клопотання сторін та ухвалою від 21.03.2016р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.04.2016р.
У судовому засіданні 04.04.2016р. представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, проти задоволення якого відповідач заперечень не надав.
Клопотання позивача судом було розглянуто та задоволено частково.
Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.04.2016р. було оголошено перерву до 08.04.2016р.
08.04.2016р. представником позивача було подано письмові пояснення щодо заперечень відповідача по суті позовних вимог та у судовому засіданні 08.04.2016р. підтримано раніше висловлену правову позицію по суті розглядуваного спору.
Відповідачем 08.04.2016р. заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до перевірки Конституційним судом України на предмет відповідності Конституції України положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У судовому засіданні 08.04.2016р. клопотання відповідача було розглянуто та відмовлено в його задоволенні з огляду на те, що розгляд конституційного подання ніяким чином не перешкоджає розгляду справи №910/932/16.
Під час розгляду справи у вказаному судовому засіданні відповідачем проти задоволення позовних вимог було висловлено заперечення.
Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.04.2016р. було оголошено перерву до 11.04.2016р.
У судовому засіданні 11.04.2016р. представником позивача надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких останнім підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача подано додаткові письмові заперечення, а також надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких останній проти задоволення позовних вимог заперечує.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.04.2016р.
В судовому засіданні 11.04.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
31.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» (новий кредитор) було укладено договір №24-14/15-Ф відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору правова вимоги, належного первісному кредитору, в результаті чого новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_5 (боржник): кредитний договір №24-14 від 27.01.2014р. з лімітом кредитування в розмірі 13 500 000 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день укладання договору складає 11 748 472,77 грн. - основної суми кредиту.
Відповідно до п.1.3 договору №24-14/15-Ф від 31.03.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в сумі 11 748 472,77 грн. залишок отриманого боржником кредиту згідно договору, укладеного між первісним кредитором та боржником.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 11 748 472,77 грн. Права вимоги, що передаються за договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього правочину (п.п.1.4, 1.5 договору №24-14/15-Ф від 31.03.2015р.).
За умовами п.2.1.1 укладеного між сторонами правочину новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору, після набрання чинності договором, в строк до тридцятого вересня 2015р. відшкодування за відступлення права вимоги в сумі 11 630 988,04 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за правочином (п.4.1 договору №24-14/15-Ф від 31.03.2015р.).
31.03.2015р. у відповідності до умов договору №24-14/15-Ф від 31.03.2015р. первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що засвідчують дійсність права вимоги, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі.
Крім того, 31.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» (новий кредитор) було укладено договір №28-08/15-Ф відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору правова вимоги, належного первісному кредитору, в результаті чого новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та боржником.
У п.1.2 договору №28-08/15-Ф від 31.03.2015р. зазначено, що первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_6, а саме кредитним договором №28-08 від 15.01.2008р. з лімітом кредитування у розмірі 15 770 674,35 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день укладання договору складає 15 770 674,35 грн. - основної суми кредиту та 212 125,35 грн. - сума несплачених процентів.
Відповідно до п.1.3 договору №28-08/15-Ф від 31.03.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в розмірі 15 770 674,35 грн. - залишок отриманого боржником кредиту згідно договору, укладеного між первісним кредитором та боржником, повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 212 125,35 грн. станом на дату підписання правочину.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 15 982 799,70 грн. Права вимоги, що передаються за договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього правочину (п.п.1.4, 1.5 договору №28-08/15-Ф від 31.03.2015р.).
За умовами п.2.1.1 укладеного між сторонами правочину новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору, після набрання чинності договором, в строк до тридцятого вересня 2015р. відшкодування за відступлення права вимоги в сумі 15 822 971,70 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за правочином (п.4.1 договору №28-08/15-Ф від 31.03.2015р.).
Наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі б/н від 31.03.2015р. підтверджується, що первісним кредитором було передано, а новим кредитором отримано документи, що засвідчують дійсність права вимоги.
31.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» (новий кредитор) було укладено договір №172-08/15-Ф відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору правова вимоги, належного первісному кредитору, в результаті чого новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та боржником.
У п.1.2 договору №172-08/15-Ф від 31.03.2015р. зазначено, що первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_6, а саме кредитним договором №172-08 від 20.03.2008р. з лімітом кредитування у розмірі 11 454 643,78 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день укладання договору складає 11 454 643,78 грн. - основної суми кредиту та 115 801,74 грн. - сума несплачених процентів.
Відповідно до п.1.3 договору №172-08/15-Ф від 31.03.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в сумі 11 454 643,78 грн. - залишок отриманого боржником кредиту згідно договору, укладеного між первісним кредитором та боржником, повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 115 801,74 грн. станом на дату підписання правочину.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 11 570445,52 грн. Права вимоги, що передаються за договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього правочину (п.п.1.4, 1.5 договору №172-08/15-Ф від 31.03.2015р.).
За умовами п.2.1.1 укладеного між сторонами правочину новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору, після набрання чинності договором, в строк до тридцятого вересня 2015р. відшкодування за відступлення права вимоги в сумі 11 454 741,06 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за правочином (п.4.1 договору №172-08/15-Ф від 31.03.2015р.).
31.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» (новий кредитор) було укладено договір №219-08/15-Ф відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору правова вимоги, належного первісному кредитору, в результаті чого новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та боржником.
У п.1.2 договору №219-08/15-Ф від 31.03.2015р. зазначено, що первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_7, а саме кредитним договором №219-08 від 04.04.2008р. з лімітом кредитування у розмірі 7 845 233,31 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день укладання договору складає 7 845 233,31 грн. - основної суми кредиту та 100 486,69 грн. - сума несплачених процентів.
Відповідно до п.1.3 договору №219-08/15-Ф від 31.03.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в сумі 7 845 233,31 грн. - залишок отриманого боржником кредиту згідно договору, укладеного між первісним кредитором та боржником, повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 100 486,69 грн. станом на дату підписання правочину.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 7 585 720 грн. Права вимоги, що передаються за договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього правочину (п.п.1.4, 1.5 договору №219-08/15-Ф від 31.03.2015р.).
За умовами п.2.1.1 укладеного між сторонами правочину новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору, після набрання чинності договором, в строк до 19.12.2015р. відшкодування за відступлення права вимоги в сумі 7509862,80 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за правочином (п.4.1 договору №219-08/15-Ф від 31.03.2015р.).
Наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі б/н від 31.03.2015р. підтверджується, що первісним кредитором на виконання умов договору №219-08/15-Ф від 31.03.2015р. було передано, а новим кредитором отримано документи, що засвідчують дійсність права вимоги.
01.04.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» (новий кредитор) було укладено договір №262-14/15-Ф відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору правова вимоги, належного первісному кредитору, в результаті чого новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та боржником.
У п.1.2 договору №262-14/15-Ф від 01.04.2015р. зазначено, що первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_8, а саме кредитним договором №262-14 від 17.11.2014р. з лімітом кредитування у розмірі 440 000 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день укладання договору складає 440 000 грн. - основної суми кредиту та 12 802,19 грн. - сума несплачених процентів.
Відповідно до п.1.3 договору №262-14/15-Ф від 01.04.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в 440 000 грн. залишок отриманого боржником кредиту згідно договору, укладеного між первісним кредитором та боржником, повернення нарахованих відсотків на суму кредиту в розмірі 12 802,19 грн. станом на дату підписання правочину.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 452 802,19 грн. Права вимоги, що передаються за договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього правочину (п.п.1.4, 1.5 договору №262-14/15-Ф від 01.04.2015р.).
За умовами п.2.1.1 укладеного між сторонами правочину новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору, після набрання чинності договором, в строк до 19.12.2015р., відшкодування за відступлення права вимоги в сумі 448 274,17 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за правочином (п.4.1 договору №262-14/15-Ф від 01.04.2015р.).
01.04.2015р. у відповідності до умов договору №262-14/15-Ф від 01.04.2015р. первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що засвідчують дійсність права вимоги, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі.
18.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» (новий кредитор) було укладено договір №359-13/15Ф відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору правова вимоги, належного первісному кредитору, в результаті чого новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та боржником.
У п.1.2 договору №359-13/15Ф від 18.06.2015р. зазначено, що первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕЛЕКТРО», а саме кредитним договором №359-13 від 07.11.2013р. з лімітом кредитування у розмірі 311714,55 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день укладання договору складає 295 000 грн. - основної суми кредиту та 16 714,55 грн. - сума несплачених процентів.
Відповідно до п.1.3 договору №359-13/15Ф від 18.06.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в сумі 295 000 грн. - залишок отриманого боржником кредиту згідно договору, укладеного між первісним кредитором та боржником, повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 16 714,55 грн. станом на дату підписання правочину.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 233 785,91 грн. Права вимоги, що передаються за договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього правочину (п.п.1.4, 1.5 договору №359-13/15Ф від 18.06.2015р.).
За умовами п.2.1.1 укладеного між сторонами правочину новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору, після набрання чинності договором, в строк до 17.1.2015р. відшкодування за відступлення права вимоги в сумі 233 785,91 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за правочином (п.4.1 договору №359-13/15Ф від 18.06.2015р.).
Наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі б/н від 18.06.2015р. підтверджується, що первісним кредитором на виконання умов договору №359-13/15Ф від 18.06.2015р. було передано, а новим кредитором отримано документи, що засвідчують дійсність права вимоги.
31.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» (новий кредитор) було укладено договір №631-07/15-Ф відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору правова вимоги, належного первісному кредитору, в результаті чого новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та боржником.
У п.1.2 договору №631-07/15-Ф від 31.03.2015р. зазначено, що первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_9, а саме кредитним договором №631-07 від 13.09.2007р. з лімітом кредитування у розмірі 21 432 635,57 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день укладання договору складає 31 432 635,57 грн. - основної суми кредиту та 291 958,83 грн. - сума несплачених процентів.
Відповідно до п.1.3 договору №631-07/15-Ф від 31.03.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в розмірі 31 432 635,57 грн. - залишок отриманого боржником кредиту згідно договору, укладеного між первісним кредитором та боржником, повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 281 958,83 грн. станом на дату підписання правочину.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 21 714 594,40 грн. Права вимоги, що передаються за договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього правочину (п.п.1.4, 1.5 договору №631-07/15-Ф від 31.03.2015р.).
За умовами п.2.1.1 укладеного між сторонами правочину новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору, після набрання чинності договором, в строк до 19.12.2015р. відшкодування за відступлення права вимоги в сумі 21 497 448,46 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за правочином (п.4.1 договору №631-07/15-Ф від 31.03.2015р.).
Наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі б/н від 31.03.2015р. підтверджується, що первісним кредитором на виконання умов договору №631-07/15-Ф від 31.03.2015р. було передано, а новим кредитором отримано документи, що засвідчують дійсність права вимоги.
Одночасно, 31.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» (новий кредитор) було укладено договір №346-10/15-Ф відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору правова вимоги, належного первісному кредитору, в результаті чого новий кредитор стає кредитором за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та боржником.
У п.1.2 договору №346-10/15-Ф від 31.03.2015р. зазначено, що первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_9, а саме кредитним договором №346-10 від 02.09.2010р. з лімітом кредитування у розмірі 3 000 000 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором на день укладання договору складає 2 942 155 грн. - основної суми кредиту та 2 018 294,56 грн. - сума несплачених процентів.
Відповідно до п.1.3 договору №346-10/15-Ф від 31.03.2015р. до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в сумі 2 942 155 грн. - залишок отриманого боржником кредиту згідно договору, укладеного між первісним кредитором та боржником, повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 2018294,56 грн. станом на дату підписання правочину.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 4960449,56 грн. Права вимоги, що передаються за договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього правочину (п.п.1.4, 1.5 договору №346-10/15-Ф від 31.03.2015р.).
За умовами п.2.1.1 укладеного між сторонами правочину новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору, після набрання чинності договором, в строк до 19.12.2015р. відшкодування за відступлення права вимоги в сумі 4910845,06 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за правочином (п.4.1 договору №346-10/15-Ф від 31.03.2015р.).
З представлених суду документів вбачається, що первісним кредитором на виконання умов договору №631-07/15-Ф від 31.03.2015р. було передано, а новим кредитором отримано документи, що засвідчують дійсність права вимоги, про що складено акт приймання-передачі б/н від 31.03.2015р.
За твердженнями позивача, договори №219-08/15-Ф від 31.03.2015р., №262-14/15-Ф від 01.04.2015р., №359-13/15Ф від 19.06.2015р., №346-10/15-Ф від 31.03.2015р. є нікчемними в силу приписів п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки за вказаними правочинами банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог. Одночасно, на думку заявника, інші договори відступлення права вимоги є нікчемними в силу норми п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як такі, в результаті укладання яких банком надано переваги кредитору, що не встановлені для нього законодавством. З огляду на наведені вище обставини, Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. звернулось до суду з вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Згідно з п.5 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до ст.ст.215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.
Пунктом 2.5.2 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» та п.4 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та недійсні, недійсність яких встановлюється судом.
У п.2.12 наведеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України вказано, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.
Таким чином, враховуючи наведене вище, з огляду на те, що позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю договорів відступлення права вимоги №24-14/15-Ф від 31.03.2015р., №28-08/15-Ф від 31.03.2015р., №172-08/15-Ф від 31.03.2015р., №219 -08/15-Ф від 31.03.2015р., №262-14/15-Ф від 01.04.2015р., №359-13/15Ф від 19.06.2015р., №631-07/15-Ф від 31.03.2015р., №346-10/15-Ф від 31.03.2015р., проти чого відповідач заявив заперечення, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, суд дійшов висновку про необхідність надання оцінки доводам Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» стосовно нікчемності вказаних вище правочинів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За приписами п.8 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність».
У ч.ч.1, 2 ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних; 5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами; 6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Як свідчать матеріали справи, на підставі постанови №613 від 17.09.2015р. Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №172 від 17.09.2015р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України №853 від 01.12.2015р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №214 від 02.12.2015р. «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що Наказом №51-ос від 16.10.2015р. тимчасової адміністрації «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)», відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та протоколу від 16.10.2015р. комісії з перевірки правочинів (інших договорів) визнано нікчемними, в тому числі договори відступлення права вимоги №24-14/15-Ф від 31.03.2015р., №28-08/15-Ф від 31.03.2015р., №172-08/15-Ф від 31.03.2015р., №219 -08/15-Ф від 31.03.2015р., №262-14/15-Ф від 01.04.2015р., №359-13/15Ф від 19.06.2015р., №631-07/15-Ф від 31.03.2015р., №346-10/15-Ф від 31.03.2015р., укладені між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ».
За твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» повідомлення №3926/03 від 23.10.2015р. про нікчемність правочинів.
За приписами ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Як вказувалось вище, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачем наголошено на тому, що договори №219 -08/15-Ф від 31.03.2015р., №262-14/15-Ф від 01.04.2015р., №359-13/15Ф від 19.06.2015р., №346-10/15-Ф від 31.03.2015р. є нікчемними в силу приписів п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки за вказаними правочинами банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог.
Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст. 626 Цивільного кодексу).
Як вказувалось вище, договорами №219-08/15-Ф від 31.03.2015р., №262-14/15-Ф від 01.04.2015р., №359-13/15Ф від 19.06.2015р., №346-10/15-Ф від 31.03.2015р. передбачено відшкодування за відступлення права вимоги.
Зокрема, п.1.4 договору №219-08/15-Ф від 31.03.2015р. передбачено, що загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 7 858 720 грн.
Відповідно до п.1.4 договору №262-14/15-Ф від 01.04.2015р. загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 452 802,19 грн.
Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги відповідно до п.1.4 договору №359-13/15Ф від 18.06.2015р. складає 233 785,91 грн.
Пунктом 1.4 договору №346-10/15-Ф від 31.03.2015р. визначено, що загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 4 960 449,56 грн.
Тобто, з наведеного вбачається, що кожний з означених правочинів є відплатним, що виключає у даному випадку твердження заявника про безоплатну відмову банку від своїх майнових вимог.
Одночасно, твердження позивача про те, що новим кредитором не було виконано грошові зобов'язання за вказаними правочинами не свідчать про те, що договори є нікчемними в силу п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, суд зазначає таке.
Як передбачено ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п.3.12 Постанови №18 від 26 грудня 2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, обставини недійсності (нікчемності) правочинів перевіряються судом саме на момент їх укладення, водночас питання виконання сторонами погоджених умов договорів не пов'язано з недійсністю таких договорів.
Відповідно до п.2.2. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Отже, з огляду на наведене вище, у суду відсутні підстави вважати правочини нікчемними у разі, якщо однією зі сторін не виконано свої зобов'язання, в тому числі, грошові.
Одночасно, щодо посилань заявника на нікчемність інших договорів в силу приписів п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд зазначає наступне.
Пунктом 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочин неплатоспроможного банку є нікчемним у разі, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
За приписами ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).
У п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи питання відносно доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Однак, всупереч означених вище приписів чинного законодавства заявником не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» станом на момент укладання спірних правочинів було кредитором Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції», а внаслідок укладання відповідачу було надано переваги, що прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.
Твердження позивача про наявність у відповідача на момент настання строку оплати за договорами грошових коштів, на рахунку у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» суд до уваги не приймає, як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.
До того ж, слід зазначити, що як договорами №219-08/15-Ф від 31.03.2015р., №262-14/15-Ф від 01.04.2015р., №359-13/15Ф від 19.06.2015р., №346-10/15-Ф від 31.03.2015р. так і договорами №24-14/15-Ф від 31.03.2015р., №28-08/15-Ф від 31.03.2015р., №172-08/15-Ф від 31.03.2015р., №631-07/15-Ф від 31.03.2015р. передбачено відшкодування за відступлення права вимоги.
Зокрема, договором №24-14/15-Ф від 31.03.2015р. передбачено, що загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 11 748 472,77 грн.
За договором №28-08/15-Ф від 31.03.2015р. загальна сума відшкодування визначена у розмірі 15 982 799,70 грн.
Відповідно до договору №172-08/15-Ф від 31.03.2015р. сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 11 570 445,52 грн.
Згідно п.1.4 договору №631-07/15-Ф від 31.03.2015р. сума відшкодування за відступлення права вимоги складає 21 714 594,40 грн.
Тобто, виходячи з фактичного розміру заборгованості, право вимагати від боржників якої отримав відповідач за спірними правочинами, суд зазначає, що суми відшкодування за відступлення права вимоги не є значно меншими від розміру права вимоги, що також виключає можливість стверджувати, що під час укладання означених правочинів банком було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» певні переваги чи пільги, прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.
За таких обставин, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, враховуючи, що твердження позивача стосовно нікчемності договорів №24-14/15-Ф від 31.03.2015р., №28-08/15-Ф від 31.03.2015р., №172-08/15-Ф від 31.03.2015р., №219-08/15-Ф від 31.03.2015р., №262-14/15-Ф від 01.04.2015р., №359-13/15Ф від 19.06.2015р., №631-07/15-Ф від 31.03.2015р., №346-10/15-Ф від 31.03.2015р. є доказово необґрунтованими та юридично неспроможними, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ-ФАКТОРИНГ» про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів підлягають залишенню без задоволення.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
18.04.2016 р.
Суддя О.М. Спичак