ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.04.2016Справа №910/28080/15
За позовомУправління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача1. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. Київської міської ради 3. Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації 4. Київської міської державної адміністрації
відповідача5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Начально-виховний комплекс «Антошка»
за участюКиївської місцевої прокуратури №4
проусунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Шуман С.І.
від відповідача:Скрипник С.В.
від третьої особи 1:Шумінська Ю.Ю.
від третьої особи 2:Шумінська Ю.Ю.
від третьої особи 3:не з'явився
від третьої особи 4:не з'явився
від третьої особи 5:не з'явився
прокурор:Анічіна М.В.
Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - «Управління освіти») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» (надалі - «Товариство») про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями відповідача, які перешкоджають позивачу у здійсненні його права на користування будівлею дошкільного навчального закладу на 140 місць на вул. Воскресенській, 14-В у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 1 712,52 кв.м, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення з приміщень відповідача та зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме передати спірну будівлю на баланс позивача та розірвати всі укладені правочини з третіми особами, які надають право користування будівлею або її частиною.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.11.2015 р.
23.11.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення провадження в адміністративній справі №826/18524/14, що розглядається Вищим адміністративним судом України, а також до завершення кримінального провадження №42015100000001160, яке розслідується прокуратурою м. Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 14.12.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2015 р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київську міську раду, Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію та Київську міську державну адміністрацію, розгляд справи відкладено на 13.01.2016 р.
13.01.2016 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивач у даній справі не є власником спірного нерухомого майна, а відтак не має права заявляти вимогу про усунення перешкод в користуванні таким майном. При цьому, згідно правовстановлюючих документів власником спірної будівлі дошкільного навчального закладу є саме відповідач.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2016 р. зупинено провадження у справі №910/28080/15 до завершення провадження в адміністративній справі №826/18524/14, що розглядається Вищим адміністративним судом України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2016 р. поновлено провадження у справі №910/28080/15 у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення, розгляд справи призначено на 30.03.2016 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2016 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Начально-виховний комплекс «Антошка» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 11.04.2016 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 18.04.2016 р. у зв'язку із неявкою представника третьої особи 3 та неподанням витребуваних доказів.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала додаткові пояснення по суті спору, позовні вимоги просила задовольнити повністю.
В судове засідання представник відповідача з'явився, надав суду додаткові пояснення, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
Представник третіх осіб 1 та 2, а також прокурор в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвал суду надали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали.
Представники третіх осіб 3-5 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та розпискою в повідомленні про перерву від 11.04.2016 р.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України та здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №10/10-13 від 21.10.2013 р., було вирішено передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва дошкільний навчальний заклад загальною площею 1712,52 кв.м., місцезнаходження якого: вул. Воскресенська, 7 у Дніпровському районі м. Києва, загальною балансовою вартістю 18 152,35 грн.; Чумаку С.С. - директору товариства надано повноваження на підготовку та підписання (укладення) актів приймання-передачі основних засобів щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва вказаного закладу.
Листом №08-11/2013 від 08.11.2013 р. Товариство звернулося до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з повідомленням про прийняття відповідного рішення та проханням безоплатно прийняти в комунальну власність м. Києва та передати таке нерухоме майно Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №118 від 31.01.2014 р. прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва закінчений будівництвом об'єкт «Дошкільний навчальний заклад» на 140 місць на вул. Воскресенській, 14-В у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 1 712,52 кв.м, вартістю 18 152,35 грн.
Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації №411 від 19.09.2014 р. вирішено створити комунальний дошкільний навчальний заклад №181 (ясла-садок) м. Києва (місцезнаходження: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Воскресенська, 14-В) на 6 груп, загальною чисельністю 140 місць.
Вказаним рішенням Управлінню доручено прийняти на баланс приміщення та прилеглі до нього споруди за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14-В, здійснити організаційно-правові заходи для державної реєстрації закладу та забезпечити організацію навчально-виховного процесу в такому закладі.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що позивач вказує на неправомірне користування відповідачем дошкільним навчальним закладом, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Зокрема, позивач вказує, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі будівлі дошкільного навчального закладу по вул. Воскресенська, 14- В у Дніпровському районі м. Києва на баланс Управління, натомість оформив на себе право власності на таке нерухоме майно та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 27892387) від 09.10.2014 р.
Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наведена стаття унормовує захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, констатує, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Зазначений позов отримав назву «негаторний».
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт обєктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
При цьому, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:
- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод;
- вчинення перешкод відповідачем.
За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підтвердження викладених у позовній заяві обставин, позивач вказує, що на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом №10/10-13 від 21.10.2013 р., розпорядження Київської міської державної адміністрації №118 від 31.01.2014 р. та розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації №411 від 19.09.2014 р. право власності на будівлі дошкільного навчального закладу на 140 місць на вул. Воскресенській, 14-В у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 1 712,52 кв.м, набуто територіальною громадою міста Києва, а також передано до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.
Правом власності згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 183 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
За змістом ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають:
1) право власності;
2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону;
3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Таким чином, згідно з приписами чинного законодавства України, право власності на нерухоме майно, зокрема яким є спірна будівля дошкільного навчального закладу, підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів (свідоцтво або витяг з Державного реєстру прав на нерухоме мано) на підтвердження факту здійснення державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва на нерухоме майно - будівлі дошкільного навчального закладу на 140 місць на вул. Воскресенській, 14-В у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 1 712,52 кв.м.
Відтак суд приходить до висновку про те, що як станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, так і станом на момент розгляду справи по суті, територіальна громада міста Києва не являється власником спірного нерухомого майна, що узгоджується з приписами ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Також позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту укладення будь-яких належним чином оформлених згідно чинного законодавства України правочинів, спрямованих на набуття ним права власності, а також здійснення державної реєстрації будь-яких інших прав на таке майно.
Суд відзначає, що однією з особливостей негаторного позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.
В додаткових поясненнях на позовну заяву позивач вказував на те, що територіальною громадою міста Києва були набуті майнові права на спірний об'єкт нерухомості судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.
Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.
При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права
Аналогічні висновки містяться у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.11.2014 р. у справі №6-129цс14.
Матеріали справи не містять доказів існування між сторонами судового спору саме щодо права власності та/або майнових прав на будівлю дошкільного навчального закладу, а із пояснень представника позивача вбачається, що такого спору не існує.
Тобто, під час розгляду даної справи судом встановлено як факт відсутності здійснення державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва на спірне нерухоме майно, так і відсутності спору між сторонами про таке право.
В той же час, державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №16368697 від 09.10.2014 р. та видано Товариству свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 27892387) від 09.10.2014 р. на будівлю дошкільного навчального закладу на 140 місць на вул. Воскресенській, 14-В у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 1 712,52 кв.м.
Вказані дії державного реєстратора були оскаржені позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва в межах справи №826/18524/14.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/18524/14, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 р. та Вищого адміністративного суду України від 14.01.2016 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі: Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябого Дмитра Сергійовича, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум», Київська міська рада, про:
- визнання протиправними дій державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябого Дмитра Сергійовича щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю дошкільного навчального закладу на 140 місць, загальною площею 1712,52 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 14-В за ТОВ «Максимум»;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16368697 від 09.10.2014 р. про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю дошкільного навчального закладу на 140 місць, загальною площею 1712,52 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 14-В за ТОВ «Максимум» , винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябим Дмитром Сергійовичем;
- зобов'язання Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести реєстраційний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відомості про скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16368697 від 09.10.2014 р. про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю дошкільного навчального закладу на 140 місць, загальною площею 1712,52 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 14-В за ТОВ «Максимум», винесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябим Дмитром Сергійовичем.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/18524/14 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Вказаною постановою встановлено, що Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація не зверталась до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію права власності, а право власності ТОВ «Максимум» на будівлю дитсадка виникло внаслідок спорудження об'єкта за рахунок коштів підприємства, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.
Таким чином суд вважає доведеним факт того, що на момент розгляду даної справи по суті право власності на будівлю дошкільного навчального закладу на 140 місць, загальною площею 1712,52 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 14-В, належить саме відповідачу у даній справі, а відтак згідно ст. 317 Цивільного кодексу України саме йому як власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому суд враховує висновки Окружного адміністративного суду міста Києва, згідно з якими затягування процесу підписання акту приймання-передачі про передачу на баланс спірного нерухомого майна відбулося саме з вини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
В той же час, передбачений ст. 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 р. у справі №6-92цс15.
Згідно з ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви №01/21-44/3128 від 14.12.2015 р.) посилається на приписи ст. 722 Цивільного кодексу України, яка передбачає виникнення права власності за договором дарування.
В той же час, за змістом викладеної позиції Верховного Суду України, наявність договірних відносин між сторонами виключає можливість застосування способу захисту порушеного права, передбаченого приписами ст. 391 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного, підстави для визнання відповідача таким, що не має права на користування спірним нежитловим приміщення та виселення Товариства з будівлі дошкільного навчального закладу на 140 місць на вул. Воскресенській, 14-В у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 1 712,52 кв.м, у суду відсутні.
Більш того, не підлягають задоволенню позовні вимоги Управління про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме передати спірну будівлю на баланс позивача та розірвати всі укладені правочини з третіми особами, які надають право користування будівлею або її частиною, у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності у нього права на звернення до суду із такими вимогами.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016 р.
Суддя В.П. Босий