ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/2943/16
За позовомКомунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"
простягнення 75 796,77 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача не з'явились;
від відповідача Гевелюк В.М. - представник за довіреністю від 10.09.15
В судовому засіданні 20.04.16. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради про стягнення 75 796,77 грн. заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.08.2014 між сторонами було укладено договір оренди комунального майна № 29, на підставі якого відповідачу передано у користування нежитлове приміщення загальною площею 241,63 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, буд. 4. За доводами позивача, відповідач в порушення умов п. 3.1. договору не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 62372,73 грн. Оскільки спір між сторонами не був вирішений в досудовому порядку, а саме, не надана відповідь на претензію, не сплачений борг, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" 75 796,77 грн., з яких: 62372,73 грн. - основний борг за оренду; 4239,62 грн. - пені; 8299,16 грн. - індексу інфляції та 885,26 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2016 порушено провадження у справі № 910/2943/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.03.2016.
22.03.2016 через канцелярію суду відповідач надав пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2015 у справі № 910/22788/15 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Вікотек», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника. 02.10.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення № 23469 про порушення провадження у справі № 910/22788/15. Відповідач зазначає, що позивач не звернувся до господарського суду м. Києва з заявою про визнання його грошових вимог до боржника в порядку та строки, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідач з посиланням на ч.3 ст. 17 та ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначає про відсутність у позивача права на стягнення 75796 грн. 77 коп., в позові просить відмовити повністю.
У судовому засіданні 23.03.2016 за участю представників сторін було оголошено перерву до 06.04.2016.
У судове засідання, призначене на 06.04.2016, з'явився представник відповідача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи, що були долучені до матеріалів справи та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надати час для ознайомлення з матеріалами справи.
Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши доводи представник відповідача суд задовольнив його клопотання та ухвалив відкласти розгляд справи на 20.04.2016.
07.04.2016 через загальний відділ діловодства суду позивач надав пояснення, відповідно до яких зазначив, що про ухвалу про порушення провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство ТОВ «Вікотек» йому стало відомо з ухвали суду у справі 910/2943/16. Крім того, позивач повідомив, що між сторонами 01.01.2016 було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого відповідач звільнив орендоване приміщення та передав його позивачеві, розгляд справи просить здійснювати за відсутності його представника в судовому засіданні.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 24.09.2015 по 31.12.2015 в сумі 18284,32 грн., пеню в сумі 2739,16 грн., індекс інфляції в сумі 300,40 грн., 3 % річних в сумі 183,89 грн., судом вказана заява позивача розцінюється як заява про зменшення розміру позовних вимог, яка приймається до розгляду.
Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
19.04.2016 через канцелярію суду відповідач надав письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що у грудні 2014 року відповідач прийняв рішення закрити магазин, для обслуговування якого він орендував приміщення згідно договору № 29 від 26.08.2014 та звернувся до позивача з пропозицією достроково розірвати договір та повернути йому підсобне приміщення. Позивач своїх заперечень щодо дострокового розірвання договору оренди не висловив і того ж місяця ТОВ «Вікотек» звільнило нежиле приміщення за адресою: м. Дніпрорудне, просп. Ентузіастів, буд. 4 та 01.01.2015 року передало директору позивача ОСОБА_3 об'єкт оренди за актом приймання-передачі. У лютому 2015 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача заборгованість з орендної плати за вересень 2014 року. Відповідач стверджує, що в наданій позивачем копії акта приймання-передачі об'єкта оренди від 01.01.2015 року було виправлено рік підписання акта (замість 2015 позивач зазначив 2016), тобто позивачем здійснено нарахування орендної плати відповідачу за період, в якому він фактично вже не користувався об'єктом оренди.
В той же час, відповідач зазначив, що у нього не має можливості надати суду свій примірник акта приймання-передачі об'єкта оренди від 01.01.2015, оскільки директор магазина ОСОБА_4 звільнилась з займаної посади та не забезпечила передачу керівництву ТОВ «Вікотек» всієї документації по даному об'єкту оренди. Вказане, на думку відповідача, свідчить про намагання позивача ввести в оману суд щодо дати повернення об'єкта оренди.
В судове засідання 20.04.2016 з'явився представник відповідача, який підтримав подане через канцелярію суду клопотання про витребування у позивача оригіналу акта приймання-передачі від 01.01.2016.
Дослідивши клопотання відповідача, суд відмовив в задоволенні останнього у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти позову заперечував з підстав, викладених поясненнях від 22.03.2016 та 19.04.2016.
Позивач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, відповідно до заяви № 09/426 від 31.03.2016 розгляд справи просив здійснювати за наявними матеріалами справи без участі його представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
26 серпня 2014 року між Комунальним унітарним підприємством «Наш дім» Дніпрорудненської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір № 29 оренди комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Дніпрорудне (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Дніпрорудненської міської ради від 24.04.2014 № 03 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення за адресою: м. Дніпрорудне, просп. Ентузіастів, буд. 4 для розміщення складу крамниці «Вікотек».
За змістом п. 3.1. Договору сторонами було погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпрорудне та пропозиції її розподілу, затвердженої рішенням Дніпрорудненської міської ради від 26.07.2012 № 29, місячний розмір згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 3), на дату підписання Договору становить 2989 грн. 70 коп. без ПДВ.
Відповідно до п.3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Згідно з п.3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за звітним, на рахунок орендодавця.
Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Пунктом 9.1. Договору встановлено строк його дії до 01.06.2017. Сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин сторін, що виникли з 01.07.2014.
Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем вказаного приміщення підтверджується Актом прийому-передачі від 01.07.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач тривалий період не виконував зобов'язань зі сплати орендної плати, у нього утворився борг перед позивачем, з огляду на що останній звертався до відповідача з претензією від 24.12.2015 вих. № 09/2280.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 орендар звільнив орендоване приміщення та передав його за актом орендодавцеві.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) зі сплати орендної плати в сумі 18284, 32 грн. за період з 24.09.2015 по 31.12.2015, а також 2739,16 грн. пені, 300,40 грн. інфляційних нарахувань та 183,89 грн. - 3 % річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна",орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Позивач на виконання умов договору передав відповідачеві в орендне користування комунальне нерухоме майно - нежиле приміщення площею 241,63 кв.м. за адресою: м. Дніпрорудне, просп. Ентузіастів, буд. 4, що підтверджується Актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.07.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).
Як зазначалось вище, сторони передбачили, що орендна плата перераховується на рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.3.6 договору).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати за вересень-грудень 2015 року відповідачем не заперечувався, в той же час відповідач проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини порушення провадження у справі про його банкрутство та незвернення позивачем із заявою про визнання його вимог до боржника протягом 30 днів з моменту офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
02.10.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було опубліковано оголошення № 23469 про порушення провадження по справі № 910/22788/15.
З огляду на те, що провадження у справі № 910/22788/15 порушено судом 23.09.2015, процедура банкрутства відповідача здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла з 06.06.2015.
Відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство:
пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство;
пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом;
арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;
корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом;
задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється;
рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.
Статтею 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
Як встановлено судом, провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 23.09.2015 і станом на час розгляду даної справи реєстр вимог кредиторів ТОВ «Вікотек» не затверджений.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.
Таким чином, відносно вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 24.09.2015 по 31.12.12015 позивач є поточним кредитором, та за відсутності постанови суду про визнання відповідача банкрутом та призначення ліквідаційної процедури, вимоги про стягнення вказаної заборгованості підлягають задоволенню.
Відповідно до абз. 4 п.8 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
За таких обставин, розгляд справи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» заборгованості за договором оренди в межах окремого позовного провадження відповідає приписам чинного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 18284,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Судом відхиляються твердження відповідача про звільнення ним орендованого приміщення та підписання сторонами акта повернення орендованого приміщення 01.01.2015 як такі, що суперечать матеріалам справи та не підтверджені з боку відповідача жодними належними доказами. Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про неможливість надати його (орендаря) примірник акта повернення орендованого приміщення з датою такого повернення 01.01.2015. Крім того, про факт користування відповідачем орендованим приміщенням протягом всього 2015 року свідчать виписка з банківського рахунку позивача за 10.04.2015, з якої вбачається, що 10.04.2015 відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позивача в розмірі 4181,29 грн. з призначенням платежу: «оренда за лютий 2015 згідно рахунку № 1404 від 28.02.2015». Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки, що виставлялись позивачем для оплати відповідачем в період з вересня 2014 по грудень 2015 року, а також претензія позивача № 09/2280 від 24.12.2015 з якої вбачається, що станом на грудень 2015 року орендоване приміщення відповідачем звільнено та повернуто за актом не було.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача 2739,16 грн. пені, 300,40 грн. інфляційних нарахувань та 183,89 грн. - 3 % річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (у редакції, яка набрала чинності з 06.06.2015) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином статтею 19 Закону встановлено загальну заборону на нарахування, зокрема, неустойки (штрафу, пені), індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та трьох процентів річних від простроченої суми.
Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань, індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.
Як вбачається із норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання, індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Зазначені висновки відповідають висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду України від 18.12.2012 у справі № 5/34-09, від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011, від 01.10.2013 у справі № 28/5005/3240/2012, а також у
Статтею 82 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
Оскільки період нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних припадає на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015, стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних буде суперечити ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, отже вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (04212 м. Київ, вул. Тимошенко, буд. 9, ідентифікаційний код 31199958) на користь Комунального унітарного підприємства «Наш дім» Дніпрорудненської міської ради (71630 Запорізька обл., Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, буд. 11, ідентифікаційний код 33000065) заборгованість по орендній платі в сумі 18 284 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 32 коп. та 1 171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн. 47 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 2 739 грн. 16 коп. пені, 300 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань та 183 грн. 89 коп. - 3 % річних відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016
Суддя Пукшин Л.Г.