ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2016Справа № 910/20048/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київська міська рада
про розірвання договору оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р., зобов'язання вчинити певні дії, стягнення 33 955,29 грн.
за участю представників:
від позивача:Цибізова О.О.- представник за довіреністю № 159 від 25.12.2015 р.
від відповідача:не з'явився
від третьої особи:Костюк О.М.- представник за довіреністю № 225-КМТ-4093 від 06.11.2015 р.
До господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен") з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про розірвання договору оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р., зобов'язання вчинити певні дії, стягнення 33 955,29 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що у порушення умов договору оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р. відповідач, починаючи з грудня 2014 року орендну плату за користування приміщенням сплачує несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого у ФОП ОСОБА_1 утворилась заборгованість.
У позові КП "Київський метрополітен" просить суд:
- стягнути з відповідача заборгованість у сумі 33 955,29 грн., яка складається орендної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 28 949,91 грн., 4 742,11 грн. - пені та 263,27 грн. - 3 % річних;
- розірвати договір оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р.;
- виселити ФОП ОСОБА_1 із займаного нею нерухомого майна - частини вестибюлю (переходу), визначеного, відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджувальними конструкціями (кіоском), що знаходиться на станції метро "Печерська";
- демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію (кіоск), загальною площею 6,0 кв.м., що знаходиться на станції метро "Печерська".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. до справи залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київську міську раду, яка є розпорядником нерухомого майна, що передане в оренду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2015 р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва по справі № 910/25569/15 про визнання договору оренди продовженим.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2016 р. провадження у справі було поновлено.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у минулих судових засіданнях проти позовних вимог заперечив, вказав, що КП "Київський метрополітен" не є належним позивачем за даним позовом, оскільки власником нежитлових приміщень, є Київська міська рада, а орендодавцем - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), отже, саме вони можуть звертатись із даним позовом до орендаря. Також зазначив, що строк дії договору оренди не закінчився, а тому вимога про виселення є необгрунтованою. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Київської міської ради у судовому засіданні вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню, але з урахуванням того, що договір оренди відповідно до рішення Київської міської ради закінчив свою дію 31.03.2012 р., що виключає можливість розірвання договору оренди.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.08.2008 р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладено договір оренди № 267-Упр(Дв)-08 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та визначене відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПП Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря за адресою: станція метро "Печерська", для торгівлі непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, загальною площею 6,0 кв.м. згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 15.03.2007 року № 272/933 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року № 34/91, яка на дату підписання договору становить 362,24 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 2 173,47 грн. без ПДВ.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендаря.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 01.08.2008 р. по 30.07.2009 р. Після закінчення строку дії цього договору, його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (п.п. 9.1, 9.3 договору).
У подальшому, на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 402/5789, додатковою угодою № 192 від 28.09.2011 р. сторони внесли зміни до договору оренди щодо терміну дії договору - до 31.03.2012 р.
Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р. позивач надав відповідачу частину переходу, огороджену тимчасовою конструкцією (кіоском) орендаря, за адресою: станція метро "Печерська", загальною площею 6,0 кв.м., про що свідчить акт приймання-передачі майна в оренду від 01.08.2008 р.
26.08.2014 р. КП "Київський метрополітен" листом № 490-Н3К звернулося до відповідача з повідомленням про демонтаж конструкції відповідача, яка знаходиться на території станції метро "Печерська" та передачі її КП "Київський метрополітен" за актом прийому-передачі, оскільки вона не відповідає Правилам пожежної безпеки на метрополітені. При цьому у даному листі позивач зазначив, що 30.01.2013 р. листом № 11-03/80/30 повідомив відповідача про відмову у продовженні строку дії договору та обов'язку останнього звільнити об'єкт оренди від тимчасовх огороджуючих конструкцій та передати його КП "Київський метрополітен" за актом прийому-передачі. Однак, відповідач об'єкт оренди позивачу не повернув.
Також 25.05.2015 р. відповідач звернувся до позивача з вимогою щодо сплати заборгованості за договором та нарахованих на цю суму штрафних санкцій у загальному розмірі 25 598,66 грн. Дана вимога також була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позивач та відповідач у справі вважали, що договір оренди був продовжений до 25.03.2016 р., так як протягом одного місяця з дати закінчення договору жодних заяв про небажання продовжувати дію договору від відповідача чи від Київської міської ради не надходило.
Разом з тим, рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2015 р. у справі № 910/25569/15, до набрання чинності яким зупинялось провадження у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р., у позовних вимогах ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р. продовженим було відмовлено. Цим же рішенням було встановлено, що вказаний договір оренди припинив свою дію 31.03.2012 р.
Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини
Отже, господарський суд приймає до уваги вже встановлений факт того, що строк дії договору припинився 31.03.2012 р., а нове рішення Київською міською радою щодо його продовження на новий строк не було прийнято, про що також свідчать пояснення, надані суду представником Київської міської ради.
За таких обставин вимога позивача розірвати припинений договір оренди є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення заборгованості та виселення із займаного приміщення, суд встановив, що у період з грудня 2014 р. по червень 2015 р. ФОП ОСОБА_1 фактично користувалась частиною переходу, огородженою тимчасовою конструкцією (кіоском), за адресою: станція метро "Печерська", чого не заперечували і представники сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно з ч. 2 вказаної статті методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.14 договору передбачено, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, не зважаючи на приписи закону та пункт 4.14 договору, відповідно до яких орендар повинен належним чином вносити орендну плату до фактичного повернення об'єкту оренди та після припинення дії договору зобов'язаний передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю, ФОП ОСОБА_1 порушила умови договору, орендні платежі за період з грудня 2014 р. по червень 2015 р. належним чином не сплатила та не повернула орендоване майно.
Матеріали справи свідчать, що на час прийняття рішення по справі у відповідача існує заборгованість з орендної плати у сумі 28 949,91 грн., а підстави для користування частиною переходу, загальною площею 6,0 кв.м. - відсутні. З урахуванням викладеного, та зважаючи на встановлені обставини у справі, позовні вимоги про стягнення заборгованості та про виселення відповідача з указаного приміщення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про неможливість використовувати майно за призначенням внаслідок відключення його від мережі електропостачання суд не приймає, оскільки зазначена обставина не позбавляє його обов'язку повернути об'єкт оренди та сплатити орендну плату за користування майном.
Надані відповідачем додаткові угоди до договору на обслуговування електрообладнання № 77У12 від 01.01.2012 р., укладені між КП "Київський метрополітен" та ФОП ОСОБА_1, суд також не приймає до уваги, оскільки вони свідчить про постачання електроенергії відповідачу за іншим договором оренди (№ 220-У(ор)-11) та не мають значення для правильного вирішення справи про стягнення заборгованості і виселення з орендованого приміщення.
Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 4 742,11 грн. за період з 21.01.2015 р. по 21.07.2015 р., посилаючись на п. 6.2 договору оренди, відповідно до якого у разі несвоєчасного внесення плати за договором орендар сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Однак, як вже було встановлено судом, договір оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р. припинив свою дію 31.03.2012 р., отже, домовленість сторін щодо нарахування пені з цього часу також втратила свою дію. З огляду на вказані обставини вимоги позивача про стягнення пені в сумі 4 742,11 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відсутня домовленість сторін про нарахування штрафних санкцій.
Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 263,27 грн. суд вважає, що в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими з огляду на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Провівши власний перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 247,43 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію (кіоск), загальною площею 6,0 кв.м., що знаходяться на станції метро "Печерська", суд приймає до уваги, що згідно з п. 8.5.4 договору у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Печерська" в термін, визначений п. 4.14 договору від своїх огорджуючих конструкцій, отже, і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.
Окремо суд зазначає про безпідставність доводів відповідача в частині того, що позивач не є належним позивачем у даній справі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Відповідно до п. 2 Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91, який діяв на час укладення договору оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р., орендодавцями є підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення, окреме індивідуально визначене майно).
Як вбачається з п. 2.4 договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".
Пунктом 5.2 Статуту Комунального підприємства "Київський метрополітен" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Також судом встановлено, що 29.12.2012 р. Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження № 2383, яким затверджено Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за змістом якого орендодавцем комунального майна з 29.12.2012 р. є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Однак, станом на дату укладення договору оренди (01.08.2008 р.) та його припинення (31.03.2012 р.), правами орендодавця щодо майна, яке є об'єктом оренди за вказаним договором, було наділено Комунальне підприємство "Київський метрополітен".
Таким чином, покладення з 29.12.2012 р. на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прав та обов'язків орендодавця комунального майна не обмежує право Комунального підприємства "Київський метрополітен", як сторони договору оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р., звертатись з позовом до суду для захисту свої прав.
Щодо тверджень відповідача про відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про належність об'єкту оренди КП "Київський метрополітен", суд зазначає, що ця обставина не має значення для розгляду даної справи (якою не вирішується право власності або інше право), а свідчить про те, що інформація про таке право не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з огляду на особливий порядок внесення запису до вказаного реєстру, встановленого законом після 01.01.2013 р.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 32-34, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди № 267-УПР(ДВ)-08 від 01.08.2008 р., зобов'язання вчинити певні дії, стягнення 33 955,29 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) орендну плату у сумі 28 949 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 91 коп., 3 % річних у сумі 247 (двісті сорок сім) грн. 43 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 006 (чотири тисячі шість) грн. 99 коп.
Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (03135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нерухомого майна - частини вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПП Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за адресою: станція метро "Печерська", загальною площею 6,0 кв.м.
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (03135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) демонтувати належну їй тимчасову огороджувальну конструкцію (кіоск), загальною площею 6,0 кв.м., що знаходиться на станції метро "Печерська".
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 квітня 2016 року.
Повний текст рішення підписаний 19 квітня 2016 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.