номер провадження справи 27/24/16
18.04.2016 Справа № 908/549/16
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057 м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)
до Приватного підприємства “Комерційна фірма “НАТІВ” (юридична адреса: 69057 АДРЕСА_1; фактична адреса: 69057 м. Запоріжжя, пр. Леніна/вул. Я.Новицького, 143/7; адреса для листування: 69057 АДРЕСА_1)
про стягнення 40 512 грн. 91 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 144/20-19 від 05.05.2015р.
від відповідача: не з'явився
Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя до Приватного підприємства “Комерційна фірма “НАТІВ”, м. Запоріжжя про стягнення 40 512 грн. 91 коп. основного боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2016р., справу № 908/549/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 26.02.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/549/16, присвоєно справі номер провадження 27/24/16 та призначено судове засідання на 21.03.2016р.
Ухвалою суду від 21.03.2016р. розгляд справи відкладався на 18.04.2016р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
18.04.2016р. продовжено судовий розгляд справи № 908/549/16.
18.04.2016р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 18.04.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, надав витребувані ухвалою суду письмові пояснення та документи в обґрунтування заявлених вимог (долучені до матеріалів справи). Просить суд стягнути з відповідача 40 512 грн. 91 коп. основного боргу.
Відповідач у судові засідання, відкриті 21.03.2016р. та 18.04.2016р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. В матеріалах справи міститься письмова заява про відкладення розгляду справи від 17 березня 2016р., директор ПП КФ «Натів» ОСОБА_2, просив суд судове засідання призначене на 21.03.16р. відкласти.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На виконання вимог суду, позивачем надано безкоштовний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, Приватне підприємство “Комерційна фірма “НАТІВ” знаходиться за адресою: 69057 АДРЕСА_1.
Отже, відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.
Крім того, відповідно до позовної заяви та витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 21.03.2016р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 18.04.2016р. надіслано на наступні адреси відповідача: юридична адреса: 69057 АДРЕСА_1; фактична адреса: 69057 м. Запоріжжя, пр. Леніна/вул. Я.Новицького, 143/7; адреса для листування: 69057 АДРЕСА_1
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Приватного підприємства “Комерційна фірма “НАТІВ”, згідно статті 28 ГПК України.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про теплопостачання”, споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.
Господарським судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002р. “Про створення комунальних підприємств теплових мереж” створено Концерн “Міські теплові мережі”.
Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну “Міські теплові мережі” в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 11031050064000104, основною метою діяльності Концерну “МТМ” (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну “МТМ” предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Статтею ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України “Про теплопостачання”, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Статтею 25 Закону України “Про теплопостачання”, закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 4 “Правил користування тепловою енергією”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно п. 2 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України “Про теплопостачання”.
01.02.2007р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (теплопостачальна організація) та Приватним підприємством “Комерційна фірма “НАТІВ” (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202245.
Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду;
- підігрів води - протягом року;
- кондиціювання - по замовленню споживача;
- інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Позивачем на виконання умов договору в період з жовтня 2014р. по квітень 2015р., з жовтня 2015р. по грудень 2015р. відпущено відповідачеві теплову енергію на суму 40 512 грн. 91 коп.
Теплова енергія постачалась в нежиле приміщення (приміщення І підвалу літ. А-5), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна/вул. Я.Новицького, буд. 143/7, яке належить Відповідачеві на праві приватної власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 31.08.2001 року та Реєстраційним посвідченням ОП ЗМБТІ від 05.09.2001 р. (копії Договору та Реєстраційного посвідчення додані до матеріалів справи). Система опалення даного приміщення є загальною з житловим будинком, що підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання від 02.07.2014р.
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі.
Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації сумузаборгованості за спожиту теплову енергію.
Згідно п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. № 4, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).
Відповідач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором.
Позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, хоча такий обов'язок не покладається на позивача умовами договору.
03.12.2015р. позивач направив на адресу відповідача цінним листом з описом направлені рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період.
Відповідно до п. 6.7.2 договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
За період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по грудень 2015 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 40 512 грн. 91 коп.
За вказаний період відповідач не здійснив оплату за відпущену теплову енергію, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 40 512 грн. 91 коп.
Крім того, позивач у судових засіданнях та письмових поясненнях зазначив, що відповідач не здійснив жодної оплати суми боргу та відмовляється його сплачувати, спираючись на те, що за період жовтень-листопад 2014 року ним проводилася реконструкція у його приміщенні.
Стосовно цього питання Концерн «Міські теплові мережі» неодноразово надавав письмові роз'яснення відповідачеві, але дійти взаємної згоди не довелося, тому позивач змушений був звернутися до суду з метою вирішення даного спору.
Господарський суд зазначає, що надання теплової енергії в нежитлові приміщення регулюється «Правилами користування теплової енергії», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198.
Відповідачем не було додержано вимог чинного законодавства щодо проведення ним переобладнання системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 33 Правил, плановий ремонт обладнання системи опалення Споживача виконувати під час опалювального періоду забороняється. Крім цього, в технічних умовах від 09.07.2014р. № 3636/14 на реконструкцію, технічне переобладнання систем теплопостачання, які були надані Концерном «Міські теплові мережі» Приватному підприємству «Комерційній фірмі «НАТІВ»» було чітко зазначено, що проведення робіт з реконструкції системи опалення необхідно провести в між опалювальний період.
Згідно п. 3.2.7 договору № 202245 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007р. та п. 40 Правил споживач зобов'язаний погоджувати з Теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи тепло споживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії. Таким чином, якщо роботи з реконструкції системи опалення у нежитловому приміщення Відповідача були завершені пізніше встановленого строку, йому необхідно було повідомити балансоутримувача будинку «МКП» «Основаніє» та Концерн «Міські теплові мережі» про продовження реконструкції системи опалення для складання відповідного акту, а також розрахунку теплового навантаження відповідно до фактичного теплоспоживання на час проведення реконструкції у приміщенні. Але, жодних повідомлень від відповідача в адресу позивача не надходило, також слід звернути увагу суду, що під час виходу на об'єкт спеціалістів теплопостачальної організації з метою обстеження системи теплоспоживання нежитлового приміщення відповідача, було встановлено, що переобладнання систем теплоспоживання вже було завершено.
Точну дату закінчення реконструкції встановити за відсутністю належних документів та своєчасних повідомлень відповідача - теплопостачальна організація не має змоги.
Жодних оплат за період: грудень 2014 р. - квітень 2015 р., жовтень 2015 р. - грудень 2015 р. відповідач також не здійснив.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. П. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.
Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком відповідача є додержання вимог договору та нормативно - правових актів.
У відповідності п. 40 Правил відповідач зобов'язаний вчасно проводити розрахунок за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та Правил.
У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.
Отже, Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району були виконані всі умови договору.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Правовідносини сторін врегульовано договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства “Комерційна фірма “НАТІВ”, м. Запоріжжя 40 512 грн. 91 коп. основного боргу за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року, з жовтня 2015 року по грудень 2015 року.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України - 18.04.2016року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району до Приватного підприємства “Комерційна фірма “НАТІВ”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства “Комерційна фірма “НАТІВ” (юридична адреса: 69057 АДРЕСА_1; фактична адреса: 69057 м. Запоріжжя, пр. Леніна/вул. Я.Новицького, 143/7; адреса для листування: 69057 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 22134095) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 40 512 (сорок тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 91 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного підприємства “Комерційна фірма “НАТІВ” (юридична адреса: 69057 АДРЕСА_1; фактична адреса: 69057 м. Запоріжжя, пр. Леніна/вул. Я.Новицького, 143/7; адреса для листування: 69057 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 22134095) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, на р/р № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 21.04.2016р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.