ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.04.2016Справа №910/22035/15
За позовомПублічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група»
Простягнення 305 488,49 грн
Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. - головуючий
суддя Ващенко Т.М.;
суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача: Абдуліна М.Г. - дов. № 12/6-62 від 07.10.2015; Нагинаєва К.Ю. - дов. № 12/6-67 від 12.11.2015;
від відповідача: Боженко І.Ф. - дов. № 1від 08.04.2016
Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» про стягнення 305 488,49 грн.
Ухвалою суду від 31.08.2015 було порушено провадження по справі № 910/22035/15 та призначено справу до розгляду на 02.10.2015.
Представник відповідача в судове засідання 02.10.2015 не з'явився, проте 01.10.2015 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 02.10.2015 представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких вирішення клопотання про відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи на 19.10.2015.
Представник відповідача 19.10.2015 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строків вирішення спору, а в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких не заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків вирішення спору.
Клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків вирішення спору судом розглянуто та задоволено частково.
У судовому засіданні 19.10.2015 відповідно до части 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.10.2015.
Представник відповідача 23.10.2015 через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, а в судовому засіданні 26.10.2015 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник позивача в судове засідання 26.10.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, суд відклав розгляд справи на 09.11.2015.
У судовому засіданні 09.11.2015 представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник позивача в судове засідання 09.11.2015 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про витребування доказів.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача, задовольнив його частково.
У зв'язку з необхідністю витребування доказів, суд відклав розгляд справи на 23.11.2015.
У судовому засіданні 23.11.2015 представники позивача надали усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 23.11.2015, відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 30.11.2015.
У судовому засіданні 30.11.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/22035/15.
У зв'язку з призначенням колегіального розгляду справи 910/22035/15, дану справу було передано на автоматизований розподіл для визначення колегії суддів, яким визначено колегію суддів для розгляду справи № 910/22035/15 у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), судді Ващенко Т.М. та Ковтун С.А.
Ухвалою суду від 14.12.2015 справу № 910/22035/15 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду на 25.01.2016.
Представник позивача 21.01.2016 через канцелярію суду подав письмові пояснення у справі, а в судовому засіданні 25.01.2016 представники позивача надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримали.
У даному судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позовних вимог заперечував.
Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.
У зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 22.02.2016.
Представник відповідача 22.02.2016 через канцелярію суду подав клопотання про призначення судової експертизи.
Представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи заперечував.
Судом було повідомлено, що клопотання про призначення судової експертизи буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.
Представник позивача 10.02.2016 через канцелярію суду подав клопотання про витребування доказів у справі, а саме: витребувати у АТ «ОТП Банк» та ПАТ «Креді Агріколь Банк» інформацію та документи, на підставі яких було здійснено знаття з валютного контролю експортно-імпортних операцій стосовно відповідача.
У судовому засіданні представники позивача надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2016 надав пояснення щодо клопотання про витребування доказів.
Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд його задовольнив з огляду на те, що докази, визначені у клопотанні, були необхідні для вирішення спору по суті.
У зв'язку з необхідністю витребування у Акціонерного товариства АТ «ОТП Банк» та Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» доказів, суд відклав розгляд справи на 14.03.2016.
11.03.2016 від ПАТ «Креді Агріколь банк» надійшла відповідь на запит суду.
Представник позивача 14.03.2016 через канцелярію суду подав клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив суд витребувати у відповідача:
- податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» за звітні періоди червень-листопад 2013 та додаток № 5 до цих декларацій - «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»;
- належним чином засвідчену копію контракту № 021/2013 від 26.02.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» та Відкритим акціонерним товариством «Брестський комбінат будівельних матеріалів» з додатками № 1 від 27.02.2013, № 2 від 17.05.2013, № 4 від 28.10.2013 та № 5 від 31.10.2013;
- належним чином засвідчену копію контракту № 51/2013 від 21.05.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» та Відкритим акціонерним товариством «Нефрит-Кераміка» з додатком № 1 від 21.05.2013.
Суд, розглянувши клопотання позивача, вважає за доцільне його задовольнити.
У судовому засіданні 14.03.2016 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує.
У зв'язку з необхідністю витребування доказів у справі, суд відклав розгляд справи до 11.04.2016.
30.03.2016 через відділ діловодства господарського суду від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла відповідь на запит.
Представники позивача у судовому засіданні 11.04.2016 подали письмові пояснення по справі, а також надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги визнав.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що раніше подане відповідачем клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає, оскільки потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової експертизи.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.
В судовому засіданні 11.04.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
05.03.2013 між Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» (надалі - покупець) було укладено договір № 31, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити глину Часівоярського родовища у відповідності з марками і показниками якості, цінами, кількістю і строками поставки, зазначеному у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.
Також 10.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» (надалі - покупець) було укладено договір № ПГ-275/13 за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити глину Часівоярського родовища у відповідності з марками і показниками якості, цінами, кількістю і строками поставки, зазначеними у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.
Умови вищенаведених договорів є тотожними, окрім пунктів 3.1 зазначених договорів.
За умовами п. 2.1. договорів, ціна на продукцію договірна, визначена в гривні і зазначена в додатку, який являється його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.4. договору, вартість поставки продукції, яка підлягає оплаті по договору, включає у себе податок на додану вартість.
Відповідно до п. 2.5. договорів - умови оплати: 40 % передоплата, 60 % оплата протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження продукції зі станції Часовий-Яр.
Умовами п. 2.6. передбачено, що платежі за партію товару продукції здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця. Датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
За умовами п. 3.1. договору № 31 від 05.03.2013, згідно «Інкотермс-2010» відвантаження глини вогнетривкої здійснюється на умовах DAP ст. Заболотьє код 354107, як зазначено в додатку до договору. Вантажовідправником товару по даному договору являється: ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». Вантажоотримувачем товару по даному договору являється: ВАТ «Брестський комбінат будівельних матеріалів»; юридична/почтова адреса: Республіка Білорусь, 224028, вул. Гвоздецького, 28; відвантажувальні реквізити: станція призначення Брест-Восточний Бел. з.д., код станції 130204, код вантажоотримувача 5252.
За умовами п. 3.1. договору № ПГ-275/13 від 10.06.2013, згідно «Інкотермс-2010» відвантаження глини вогнетривкої здійснюється на умовах DAP ст. Зерново код 334601, як зазначено в додатку до договору. Вантажовідправником товару по даному договору являється: ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». Вантажоотримувачем товару по даному договору являється: ВАТ «Нефрит-кераміка»; юридична/почтова адреса: Російська Федерація, Ленінградська обл., Тосненський р-н, м. Нікольське, Відрадненське шосе, б. 3; відвантажувальні реквізити: станція призначення Пустинська Октябрькой з.д., код станції 032105, код вантажоотримувача 8692.
Згідно з п. 3.1. договорів, датою поставки продукції вважається дата штемпеля відправлення зі станції Часовий-Яр, зазначена в товаросупровідних документах.
Відповідно до п. 4.1 договору, кількість продукції, яка підлягає постачанню зазначається в додатку до договору.
За умовами додатку № 1 до договорів, поставка продукції здійснюється на умовах DAP ст. Заболотьє або DAP ст. Зерново (в залежності від договору). Не пізніше 9 числа місяця, що передує місяцю поставки покупець направляє заявку на адресу продавця. Дана заявка являється основою для замовлення продавцем залізничних вагонів для перевезення продукції. В заявці повинно зазначатися кількість продукції, реквізити вантажоотримувача і строки поставки. Продавцю надається право відвантажувати продукції на 10 % менше або більше по кожній позиції, зазначеній в поставці. Якщо, при відсутності форс-мажорних обставин,покупець анулює свою місячну заявку, покупець відшкодовує продавцю доведені збитки, які спричинені анулюванням і підтверджені відповідними документами.
За умовами п. 6.1. договорів, приймання продукції здійснюється: по кількості - протягом двох календарних днів з моменту постачання товару на станцію призначення, згідно ваги зазначеної у рахунку і залізничних накладних; по якості - протягом двадцяти (календарних) днів з моменту надходження товару на склад покупця, згідно аналізу зазначеного в сертифікаті якості, що видається продавцем.
Згідно з п. 6.2. договорів, продавець направляє покупцю разом з продукцією, що постачається: сертифікат якості та залізничну накладну.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
На виконання умов договорів відповідачем на електронну адресу позивача були направлені заявки на отримання продукції: № 49 від 16.04.2013, № 84 від 04.06.2013, № 131 від 09.10.2013 та № 205 від 06.11.2013.
На виконання зазначених заявок та після отримання від відповідача 40 % попередньої оплати на суму 323 869,80 грн (отримання попередньої оплати за договором № 31 від 05.03.2013 підтверджується копіями банківських виписок про надходження оплати з боку відповідача, згідно платіжних доручень: № 401, № 576, № 737, № 602, № 890, № 951, № 1107, № 920, № 17, № 29, № 1235, № 4, № 1369Ю № 1377, № 1379, № 1423, № 1508, № 1507, № 1810, № 105, № 106; отримання попередньої оплати за договором № 2013/ПГ-275/13 від 10.06.2013 підтверджується копією банківської виписки про надходження оплати з боку відповідача, згідно платіжного доручення № 1511) позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 847 970,94 грн, що підтверджується наступними залізничними накладними: № 48841944, 48841894 від 14.03.2013 на суму 69 953,92 грн; № 51156024, 51156065 від 29.04.2013 на суму 69 253,92 грн, № 52325289, 52325297 від 23.05.2013 на суму 69 253,92 грн, № 52753696, 52753423 від 31.05.2013 на суму 69 253,92 грн, № 53699518, 53699534 від 17.06.2013 на суму 69 253,92 грн, № 48316491, 48316525 від 27.06.2013 на суму 70 257,60 грн, № 48837454, 48837314 від 08.07.2013 на суму 69 755,76 грн, № 50088145, 50088194 від 30.07.2013 на суму 69 755,76 грн, № 51215812, 51215804 від 27.05.2014 на суму 70 759,44 грн, № 51390144, 51390177 від 22.08.2013 на суму 80 155,74 грн, № 48485809, 48485775 від 16.10.2013 на суму 70 759,44 грн, № 50239649, 50239698 від 14.11.2013 на суму 70 257,60 грн.
Вказані залізничні накладні оформлені належним чином перевірені залізницею та містять штампи станції відправлення - Часів-Яр про прийняття вагонів до перевезення.
В свою чергу, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково на суму 219 469,83 грн, у зв'язку з чим з урахуванням внесеної суми попередньої оплати заборгованість за договором № 31 від 05.03.2013 становить 224 477,57 грн, а за договором № ПГ-275/13 від 10.06.2013 становить 47 576,66 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач у строки встановлені в договорі не здійснив оплату за поставлений товар, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» про стягнення 272 054,23 грн основного боргу за договорами поставки, 14 632,97 грн три відсотка річних та 18 801, 29 грн пені.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що за умовами вищезазначених договорів поставка продукції від постачальника до покупця мала відбутися лише після отримання постачальником 40 % передоплати, попередньої письмової заявки покупця, а право власності на продукцію перейти від постачальника до покупця лише після фактичного отримання продукції покупцем разом із супровідними документами (оригіналами рахунків-фактури на товар, сертифікатами якості та копіями залізничних накладних).
Проте відповідач стверджує, що він не мав наміру замовляти товар, у зв'язку з чим і не оформлював з позивачем ніяких заявок на 272 054,23 грн, окрім цього, не здійснював не лише оплати, а й передоплати по договору № ПГ-275/13 від 10.06.2013 та № 31 від 05.03.2013. Також відповідач заперечує факт отримання товару на суму 272 054,23 грн, в підтвердження чого посилається на відсутність первинних документів з підписом покупця про отримання товару.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені ст. 11 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України). Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть також виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № ПГ-275/13 від 10.06.2013 та договору № 31 від 05.03.2013 позивачем у період з 14.03.2013 по 14.11.2013 було поставлено покупцю продукцію на загальну суму 847 970,94 грн, що підтверджується наступними залізничними накладними: № 48841944, 48841894 від 14.03.2013 на суму 69 953,92 грн; № 51156024, 51156065 від 29.04.2013 на суму 69 253,92 грн, № 52325289, 52325297 від 23.05.2013 на суму 69 253,92 грн, № 52753696, 52753423 від 31.05.2013 на суму 69 253,92 грн, № 53699518, 53699534 від 17.06.2013 на суму 69 253,92 грн, № 48316491, 48316525 від 27.06.2013 на суму 70 257,60 грн, № 48837454, 48837314 від 08.07.2013 на суму 69 755,76 грн, № 50088145, 50088194 від 30.07.2013 на суму 69 755,76 грн, № 51215812, 51215804 від 27.05.2014 на суму 70 759,44 грн, № 51390144, 51390177 від 22.08.2013 на суму 80 155,74 грн, № 48485809, 48485775 від 16.10.2013 на суму 70 759,44 грн, № 50239649, 50239698 від 14.11.2013 на суму 70 257,60 грн.
Відповідно до п. 6 Загальних положень Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 «Про затвердження Статуту залізниць України» накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року затверджені Правила оформлення перевізних документів, п.1.1 яких визначено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною.
Перевізні документи, оформлені відправником в паперовому вигляді, перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції у разі надання згоди на навантаження на місцях загального користування. Перевіркою встановлюються: наявність плану (місячного або додаткового) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до правил оформлення перевізних документів, наявність необхідних додаткових супровідних документів та документів дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачено законами України. (п.1.6 Правил).
За таких підстав, суд приходить до висновку, що залізничні накладні, наявні в матеріалах справи, оформлені належним чином, перевірені залізницею, оскільки місять штамп станції відправлення про прийняття вказаних вагонів до перевезення.
Відповідач в обґрунтування заперечень на позов зазначав, що він не направляв на адресу постачальника заявок на отримання продукції на суму в розмірі 272 054,23 грн, а тому ніяку продукцію від позивача не отримував.
В додатках № 1 до договорів поставки сторони визначили строки та умови поставки: не пізніше 9 числа місяця, що передує місяцю поставки покупець направляє заявку на адресу постачальника, дана заявка є підставою для замовлення постачальником залізничних вагонів для перевезення продукції.
В матеріалах справи наявні заявки покупця на поставку продукції за договорами, які визначені позивачем в якості підстави позову, що надходили на електронну адресу позивача із посиланням на вихідний номер, дату та які містять відтиск печатки підприємства відповідача й підпис директора Величковського В.П.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України під час здійснення правочину воля сторін може бути виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Сторонами у договорах поставки не було визначено способу надсилання заявок на поставку товару, а отже надсилання таких заявок шляхом електронного засобу зв'язку не суперечить умовам укладених договорів № ПГ-275/13 від 10.06.2013 та № 31 від 05.03.2013.
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували втрату або знищення печатки підприємства та надіслання вказаних листів на електронну адресу будь - яким іншим підприємством, а тому суд приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів відповідно до норм статті 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України заявки покупця на здійснення поставки товару, які надійшли на електронну адресу позивача у період з 16.04.2013 по 06.11.2013.
Також суд відхиляє заперечення відповідача стосовно того, що ним не здійснювала передоплата за поставку товару у період з червня 2013 по листопад 2013 з огляду на те, що наявні в матеріалах справи банківські виписки підтверджують перерахування ТОВ «Транснаціональна комодітна група» на рахунок ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» коштів у розмірі 543 337,63 грн, в той час як у період з березня по травень 2013 (поставка товару у зазначений період відповідачем не оспорюється) позивачем відповідачу було поставлено товару на суму 277 015,68 грн, тобто на суму значено меншу ніж сума перерахованих коштів.
За таких підстав, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо нездійснення жодного разу попередньої оплати за продукцію, оскільки це спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Статтею 198 Податкового кодексу України (порядок формування платником ПДВ податкового кредиту) зазначено наступне.
198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;
198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Враховуючи норми вищезазначеної статті суд приходить до висновку, що при поставці товарів, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість (ПДВ), у постачальника даних товарів виникають зобов'язання з ПДВ, а у покупця даних товарів виникає право на податковий кредит, за умови наявності у нього відповідних податкових накладних.
З метою отримання інформації щодо відображення в податковому обліку ТОВ «Транснаціональна комодітна група» у період червень-листопад 2013 року отримання товарів від ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» судом було направлено запит до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.
На запит суду від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшла відповідь та документи (податкові декларації з ПДВ, додатки № 5 до декларації з ПДВ та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з червня по листопад 2013) з яких вбачається, що за період з червня по листопад 2013 в податковому обліку ТОВ «Транснаціональна комодітна група» ІПН 256412626595 було задекларовано податковий кредит по контрагенту ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» в сумі 95 159,21 грн (сума придбання товарів без ПДВ становить 475 796,05 грн, а всього з ПДВ 570 955,21 грн).
В свою чергу, з податкових декларацій з ПДВ, які були надані позивачем та містяться в матеріалах справи, вбачається, що за період з червня по листопад 2013 в податковому обліку ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» ІПН 001917705026 було задекларовано податкових зобов'язань по контрагенту ТОВ «Транснаціональна комодітна група» в сумі 95 159,21 грн (сума реалізації товарів без ПДВ становить 475 796,05 грн, а всього з ПДВ 570 955,21 грн).
З огляду на зазначене, твердження відповідача про те, що ним не отримувався товар у період з червня по листопад 2013 згідно залізничних накладних № 53699518, 53699534 від 17.06.2013 на суму 69 253,92 грн, № 48316491, 48316525 від 27.06.2013 на суму 70 257,60 грн, № 48837454, 48837314 від 08.07.2013 на суму 69 755,76 грн, № 50088145, 50088194 від 30.07.2013 на суму 69 755,76 грн, № 51215812, 51215804 від 27.05.2014 на суму 70 759,44 грн, № 51390144, 51390177 від 22.08.2013 на суму 80 155,74 грн, № 48485809, 48485775 від 16.10.2013 на суму 70 759,44 грн, № 50239649, 50239698 від 14.11.2013 на суму 70 257,60 грн спростовується наявними в матеріалах справи податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з червня по листопад 2013, в яких відповідачем самостійно було зазначено про придбання у ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» товарів на 570 955,26 грн.
Згідно з ч.2 статті 334 Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Таким чином, з моменту вручення Публічним акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» продукції перевізникові, право власності на вказану продукцію перейшло до покупця.
Відповідно до п. 2.5. договору - умови оплати: 40 % передоплата, 60 % оплата протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження продукції зі станції Часовий-Яр.
Умовами п. 2.6. передбачено, що платежі за партію товару продукції здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця. Датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Як вже було встановлено судом позивачем відповідачу було поставлено товар на суму 847 970,94 грн., в свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 219 469,83 грн, у зв'язку з чим з урахуванням внесеної суми попередньої оплати заборгованість за договором № 31 від 05.03.2013 становить 224 477,57 грн, а за договором № ПГ-275/13 від 10.06.2013 становить 47 576,66 грн, а всього 272 054,23 грн.
Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 272 054,23 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» в частині стягнення 272 054,23 грн основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.
Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат», у зв'язку з простроченням здійснення оплати за поставлений товар, просить суд також стягнути з відповідача 14 632,97 грн - 3 % річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% підлягають задоволенню частково у розмірі 14 622,52 грн.
Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктом 8.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 18 756,04 грн пені, яка була розрахована в межах подвійної облікової ставки НБУ.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Умовами п. 8.3 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару по договору продавець має право вимагати сплати покупцем пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення сплати.
Судом було перевірено розрахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та встановленими обмеженнями щодо її нарахування подвійної обліковою ставкою НБУ, відповідно до якого господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 18 756,04 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, 33/30, кв. 117, код ЄДРПОУ 25641266) на користь Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (місцезнаходження: 84551, Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Комсомольська, 1, код ЄДРПОУ 00191773) 272 054 (двісті сімдесят дві тисячі п'ятдесят чотири) грн. 23 коп. основного боргу, 18 756 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 04 коп. пені, 14 622 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 52 коп. три відсотки річних та 4 581 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 49 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
18.04.2016
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя О.М. Спичак
Суддя Т.М. Ващенко
Суддя С.А. Ковтун