номер провадження справи 34/19/16
18.04.2016 Справа № 908/723/16
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.
За участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача -. ОСОБА_1, довіреність № 1/05-п від 30.12.2015р.
Розглянув в судовому засіданні матеріали справі № 908/723/16,
за позовом: Дочірнього підприємства “Інтегровані логістичні системи” (69031, Одеська область, Біляївський район, 1665 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса);
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3);
про стягнення суми.
Сутність спору:
Дочірнім підприємством “Інтегровані логістичні системи” заявлено позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № DI004417 від 13.03.2013р. у розмірі 126 821,64 грн., що складається з: суми основного боргу - 105 250,00 грн., пені в сумі 18 049,63 грн., 3% річних - 1 231,99 грн. та втрат від інфляції - 2 290,02 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/723/16, якій присвоєно номер провадження 34/19/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 30.03.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 18.04.2016р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору транспортного експедирування № DI004417 від 13.03.2013р., укладеного між сторонами, позивачем у період: з 06.10.2015р. по 17.11.2015р. були надані відповідачеві послуги з перевезення вантажу на загальну суму 140 250 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг. Однак відповідачем отримані послуги, в порушення умов договору, в повному обсязі оплачені не були, залишок заборгованості складає 105 250 грн. Внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання, позивачем йому нараховано пеню в розмірі 18 049,63 грн., 3% річних - 1 231,99 грн. та втрати від інфляції - 2 290,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 526, 546, 549, 625, ЦК України, ст. ст. 1, 12, 15, 64, 82 ГПК України.
В ході розгляду справи від ДП “Інтегровані логістичні системи” неодноразово надходили клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у господарському суді Одеської області (від 22.03.2016р. та від 11.04.2016р.), посилаючись на скрутне фінансове становище позивача, складність прибуття представника позивача в іншу область для участі у судовому засіданні.
Однак, з огляду на відсутність технічної можливості для проведення судових засідань 30.03.2016р. та 18.04.2016р. в режимі відеоконференції в господарському суді Одеської області, ухвалами господарського суду Запорізької області від 25.03.2016р., 13.04.2016р. у задоволенні клопотань ДП “Інтегровані логістичні системи” було відмовлено.
15.04.2016р. електронною поштою до господарського суду Запорізької області від ДП “Інтегровані логістичні системи” надійшла заява, в якій позивач просить суд розглянути справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник ПАТ “Запоріжтрансформатор”, відповідача по справі, проти наявності перед позивачем заборгованості за договором транспортного експедирування № DI004417 від 13.03.2013р. у розмірі 105 250,00 грн. не заперечив, зазначив, що вказана заборгованість виникла через погіршення фінансового становища підприємства, починаючи з 2013 року, яке триває і по теперішній час. Просить зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню, в зв'язку з збитковістю підприємства (клопотання за вих. № 1/05-п-023 від 30.03.2016р.).
Також відповідачем заявлено клопотання за вих. № 1/05-п-023/1р від 30.03.2016р. про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, допустивши його виконання трьома частинами щомісяця з погашенням кожного місяця по 1/3 присудженої суми.
За клопотанням представника відповідача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
13.03.2013р. між Дочірнім підприємством “Інтегровані логістичні системи” (експедитор, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством “Запоріжтрансформатор” (клієнт, відповідач у справі) укладено договір транспортного експедирування № DI004417 (далі договір № DI004417).
Згідно п. 1.1 договору № DI004417, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а клієнт зобов'язується оплатити дані послуги.
Пунктом 2.1. договору № DI004417 встановлено, що предметом даного договору є транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією і забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу клієнта (далі - послуги).
За умовами пункту 4.1. договору № DI004417 клієнт посвідчує надані експедитором послуги за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін. Акти приймання-передачі наданих послуг посвідчують надання послуг з організації перевезення вантажу по кожній узгодженій сторонами заявці.
Відповідно до п. 5.5. договору № DI004417 плата за надані експедитором послуги з організації перевезення конкретного вантажу узгоджується сторонами у відповідній заявці.
Згідно п. 8.1. договору № DI004417 (з урахуванням додаткової угоди № 2 до нього від 18.12.2014р.), даний договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором про надання послуг.
У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В період: з 02.10.2015р. по 13.11.2015р. ПАТ “Запоріжтрансформатор” надавались ДП “Інтегровані логістичні системи” заявки на виконання перевезення, в яких сторонами були узгоджені умови перевезення вантажу, строки перевезення та вартість послуг експедитора: № 4 від 02.10.2015р. на суму 15000 грн.; № 5 від 05.10.2015р. на суму 15000 грн.; № 6 від 10.11.2015р. на суму 49000 грн.; № 7 від 11.11.2015р. на суму 36750 грн.; № 8 від 13.11.2015р. на суму 24500 грн.
Зобов'язання з надання транспортно-експедиторських послуг ДП “Інтегровані логістичні системи” виконало належним чином та у повному обсязі, про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) до договору № DI004417 на загальну суму 140250 грн.:
- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 3271 від 06.10.2015р. на суму 15000,00 грн.;
- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 3215 від 08.10.2015р. на суму 15000,00 грн.;
- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 3730 від 12.11.2015р. на суму 49000,00 грн.;
- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 3731 від 16.11.2015р. на суму 36750,00 грн.;
- Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 3806 від 17.11.2015р. на суму 24500,00 грн.
Відповідач зазначені акти, окрім останнього, підписав та прийняв надані експедитором послуги у повному обсязі. Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 3806 від 17.11.2015р. на суму 24500,00 грн. залишився з боку відповідачам не підписаний, однак жодних претензій до наданих за вказаним актом послуг, відповідачем до позивача пред'явлено не було.
Згідно пояснень позивача, що надійшли до господарського суду 18.04.2016р., акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 3806 від 17.11.2015р. було відправлено звичайним листом як і всі інші акти, проте відповідач підписаний акт не повернув. Також позивач звернув увагу суду, що факт прийняття послуг за вказаними актами на суму 140250,00 грн. відповідачем не заперечується.
Матеріали справи містять лист відповідача за вих.№ 1/04-40 від 18.02.2016р., яким ПАТ “Запоріжтрансформатор” суму боргу в розмірі 140250,00 грн. визнано у повному обсязі, відповідач від оплати вказаної заборгованості не ухилявся та зобов'язався сплатити борг частками протягом березня-червня 2016р. Перший платіж в сумі 35000 грн. відповідачем було здійснено 11.03.2016р., про що свідчить платіжне доручення № 12 від 11.03.2016р.
Пунктом 6.1 договору № DI004417 передбачено, клієнт сплачує надані експедитором послуги в наступному порядку: протягом 14 банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.
Підставою для оплати послуг є підписаний сторонами відповідний акт приймання-передачі наданих послуг. У разі обґрунтованого не підписання акту приймання-передачі клієнтом експедитор не має права вимагати оплати наданих послуг до виконання необхідних доробок (п. 5.6. договору № DI004417).
Враховуючи, що з боку відповідача жодних посилань на неотримання від позивача акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 3806 від 17.11.2015р. на суму 24500,00 грн. не надходило, доказів отримання вказаного акту у будь-яку іншу дату, ніж у ньому вказана, відповідачем не надано, претензій до якості наданих за цим актом послуг до позивача не висунуто, оплата за актом № 3806 від 17.11.2015р. має бути здійснена у загальному порядку, строк для оплати у 14 банківських днів має відраховуватись від дати акту.
З врахуванням часткової оплати в сумі 35000 грн., залишок заборгованості відповідача за договором транспортного експедирування № DI004417 від 13.03.2013р. складає 105 250,00 грн.
За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідач не надав доказів погашення заборгованості в сумі 105 250,00 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є доведеними і підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення суми 1231,99 грн. 3% річних за загальний період: з 27.10.2015р. по 10.03.2016р. та суми 2290,02 грн. втрат від інфляції за період: листопад 2015 року - лютий 2016 року.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що позивачем не вірно визнано період прострочення за актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг): № 3730 від 12.11.2015р. на суму 49000,00 грн.; № 3731 від 16.11.2015р. на суму 36750,00 грн.; № 3806 від 17.11.2015р. на суму 24500,00 грн.
Так, враховуючи умови п. 6.1 договору № DI004417 (оплата протягом 14 банківських днів з моменту підписання акту), граничним строком оплати клієнтом отриманих від експедитора послуг за актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг):
- № 3730 від 12.11.2015р. на суму 49000,00 грн. є 02.12.2015р., тож прострочення зобов'язання за даним актом починається з 03.12.2015р., а не з 02.12.2015р., як то вказує позивач;
- № 3731 від 16.11.2015р. на суму 36750,00 грн. є 04.12.2015р., прострочення зобов'язання починається з 05.12.2015р., а не з 04.12.2015р.;
- № 3806 від 17.11.2015р. на суму 24500,00 грн. є 07.12.2015р., прострочення зобов'язання починається з 08.12.2015р., а не з 05.12.2015р.
Отже, за вказаними актами період нарахування 3% річних підлягає коригуванню, за актами № 3271 від 06.10.2015р. на суму 15000,00 грн. та № 3215 від 08.10.2015р. на суму 15000,00 грн., період 3% річних визначений позивачем, залишається незмінним. Таким чином, правильним розміром 3% річних за загальний період: з 27.10.2015р. по 10.03.2016р. є сума - 1216,69 грн., яка і підлягає стягненню.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено, що він здійснений позивачем вірно, втрати від інфляції в сумі 2290,02 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 18049,63 грн. за загальний період: з 27.10.2015р. по 11.03.2016р.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 6.3.1. договору № DI004417, за прострочення виконання зобов'язань по даному договору винувата сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,5% від розміру плати за надані послуги, вказаного у відповідній заявці, за кожен день прострочення. Пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором обмежується розміром та у порядку, передбаченими законодавством.
При здійснені розрахунку пені позивачем також невірно визначено період прострочення відповідачем зобов'язання за актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг): № 3730 від 12.11.2015р.; № 3731 від 16.11.2015р.; № 3806 від 17.11.2015р.
Судом коригуються періоди нарахування пені по вказаним актам. Вірним розміром пені за загальний період: з 27.10.2015р. по 11.03.2016р. є сума 17844,72 грн.
ПАТ “Запоріжтрансформатор” клопотанням за вих. № 1/05-п-023 від 30.03.2016р. просить врахувати його тяжкий фінансовий стан та зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню. На підтвердження заявленого клопотання, відповідачем надано суду копію фінансового звіту про фінансові результати за 2015р., згідно якого підприємство відповідача є збитковим.
Позивач в поясненнях від 14.04.2016р. категорично заперечив проти зменшення суми пені, вважає, що відповідач вже тривалий час користується чужими грошовими коштами безкоштовно та поліпшує своє фінансове становище за рахунок ДП “Інтегровані логістичні системи”, в той час як позивач недоотримавши кошти за надані послуги, задля розрахунку зі своїми контрагентами, змушений звертатися до банківських установ для отримання кредитних коштів і сплачувати відсотки за них. Звернув увагу суду на те, що підприємство позивача також є збитковим, що підтверджується копією фінансового звіту за 2015р. (копію звіту долучено до матеріалів справи).
Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Пеня підлягає стягненню з відповідача в сумі 17844,72 грн.
Також відповідачем заявлено клопотання за вих. № 1/05-п-0231р від 30.03.2016р. про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, допустивши його виконання трьома частинами щомісяця з погашенням кожного місяця по 1/3 присудженої суми.
Позивач проти надання розстрочки заперечив.
Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення у даній справі, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Приймаючи до уваги, той факт, що зобов'язання ПАТ “Запоріжтрансформатор” з оплати отриманих послуг за договором транспортного експедирування № DI004417 від 13.03.2013р. прострочено вже майже півроку, розстрочення судового рішення ще на три місяці призведе до невиправданого затягування виконання судового рішення
Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).
Таким чином, при розгляді клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, допустивши його виконання трьома частинами щомісяця з погашенням кожного місяця по 1/3 присудженої суми, судом враховуються, можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк, але суд також враховує такі ж наслідки і для позивача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов'язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.
З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи інтереси обох сторін, суд не знаходить об'єктивних обставин, для надання розстрочки виконання рішення суду.
Позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам .
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3; ідентифікаційний код юридичної особи: 00213428) на користь Дочірнього підприємства “Інтегровані логістичні системи” (69031, Одеська область, Біляївський район, 1665 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса; ідентифікаційний код юридичної особи: 32012483) 105 250 (сто п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 17 844 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 72 коп. пені, 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 69 коп. 3% річних, 2 290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 02 коп. врат від інфляції, 1 899 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 02 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.04.2016р.
Суддя А.О. Науменко