61022, м.Харків, пр. Науки, 5
21.04.2016 № 905/1456/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали
за позовом
Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астат Ресурс»
про
стягнення 67271,40грн.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астат Ресурс» суми основного боргу за договором №657/13 від 20.08.2013 у розмірі 67271,40грн.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та поверненням судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Для звернення до господарського суду: з позовом майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 розмір мінімальної заробітної плати становить 1378,00грн.
Як вбачається з матеріалів поданої позовної заяви, Публічним акціонерним товариством «АвтоКрАЗ» не надано доказів сплати судового збору за звернення до господарського суду Донецької області. Проте одночасно з поданням позовної заяви позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач зазначає, що позивач вимушений постійно нести негативні наслідки від несвоєчасного та неповного виконання умов договору №657/13 від 20.08.2013 та станом на 14.04.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ЗПВ №45314193 про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходиться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження доводів викладених в клопотання, позивачем до суду не надано.
Дослідивши зміст клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з огляду на наступне.
В частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду, враховуючи майновий стан сторони, ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, позивач повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.
Разом з тим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження знаходження позивача у такому майновому стані, який б перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі. Посилання позивача на те, що він вимушений постійно нести негативні наслідки від несвоєчасного та неповного виконання відповідачем умов договору, не є тими підставами з якими закон пов'язує підстави для відстрочення сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору, задоволенню не підлягає.
Отже, неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню позивачу без розгляду на підставі п.4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Повернути без розгляду, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астат Ресурс» суми основного боргу за договором №657/13 від 20.08.2013 у розмірі 67271,40грн.
Звернути увагу позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: позовна заява з додатками на 22 аркушах, поштовий конверт.
Суддя Д.М. Огороднік