19 квітня 2016 р. Справа № 903/146/16
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8"
про визначення розміру вартості частки учасника товариства у статутному фонді
Суддя Філатова С.Т.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, дов. б/н від 17.07.2014р.
від відповідача: н/в
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
У судовому засіданні 19.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8" про визначення вартості ідеальної частки 11,564%, що призначається до виплати позивачу в грошовому еквіваленті в порядку виділу даної частки в натурі при виході з товариства в розмірі, що буде встановлений на час вирішення спору з врахуванням індексу інфляції відповідною експертизою про оцінку вартості об'єктів, а саме: частини виробничо-лабораторного корпусу (кімнати колишньої бухгалтерії) площею 52.00 кв.м. частковою залишковою (станом на 11.02.2011 року) вартістю 8 600,00грн.; розчинно-бетонного вузла 15 куб.м./год з цехом по виготовленню стінових блоків загальною вартістю 31 064,00грн.; частини доріг і площадок та асфальтно-бетонного покриття при частині об'єкта нерухомості загальною площею 3 450 кв.м. залишковою вартістю 26 484,00грн.
Просить призначити та провести експертну оцінку ринкової вартості вищезазначених об'єктів станом на час розгляду справи.
Позовні вимоги обґрунтовані таким:
Позивач на підставі статуту ТзДВ „Волинська пересувна механізована колона № 8" (від 10.04.2011 року зі змінами і доповненнями від 12.06.2013 року) є засновником даного товариства з моменту його заснування з ідеальною часткою в статутному фонді в розмірі 11,564 %.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 116 та ч. 1, 2, 3 ст. 148 ЦК України позивач вийшов з товариства на підставі п. 9 рішення загальних зборів від 23.04.2014 року, що було прийнято на підставі нотаріально-завіреної заяви позивача від 05.07.2013 року (р. № 352) про вихід з товариства та виділ в натурі належного майна у розмірі вартості частки, що підлягала визначенню за дійсною (ринковою) вартістю зазначеного в заяві майна, а саме:
- частини виробничо-лабораторного корпусу (кімнати колишньої бухгалтерії) площею 52,00 кв.м. частковою залишковою (станом на 11.02.2011 року) вартістю 8 600,00 гривень;
- розчинно-бетонного вузла 15 куб.м./год з цехом по виготовленню стінових блоків загальною вартістю 31 064,00 гривень;
- частини доріг площадок та асфальтно-бетонного покриття при частині об'єкта нерухомості загальною площею 3450 кв.м. залишковою вартістю 2 484,00 гривень.
Всього на суму 66 188,00грн. залишкової вартості основних засобів згідно додатку №1 до передавального акту ВАТ - ТДВ „Волинська ПМК- 8" від 11.02.2011 року, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ „Волинська ПМК-8"; протокол № 01-02/11 від 11.02.2011 року, що відповідає частці 11,564 % у статутному фонді (капіталі) ТДВ „Волинська ПМК-8".
Товариство відмовило у виділі частки статутного майна в натурі, пославшись на мету збереження цілісності майнового комплексу ТДВ „Волинська ПМК №8" та недопущення розпаду підприємства на частини, що забезпечить можливість пошуку інвестора для відновлення повноцінної виробничої діяльності підприємства, надавши згоду на виплату у грошовому виразі вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі ТДВ „Волинська ПМК-8".
Директор ТДВ „Волинська ПМК-8" ОСОБА_4, керуючись ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України „Про господарські товариства", листами № 3 від 13.02.2015 року та № 5 від 22.04.2015 року повідомив про те, що розмір вартості частки у статутному капіталі 11,5644% в грошовому еквіваленті становить 45 831,56грн., які перераховані на рахунок позивача, пославшись на рішення загальних зборів ТДВ „Волинська ПМК-8" від 23.04.2015 року, яке не надане, незважаючи на письмові вимоги.
Повідомив, що 22.05.2015 року звернувся до відповідача з претензією, в якій просив визначити належне в натурі майно пооб'єктно та провести ринкову оцінку вартості визначених на долю об'єктів статутного майна, за результатами якої провести з позивачем остаточні грошові розрахунки з врахуванням індексу інфляції української національної валюти з 23.04.2014 року по день остаточного розрахунку.
20.07.2015 року претензія була повернута поштою без вручення в зв'язку з відмовою відповідача від її одержання.
Листом № 3 від 23.03.2015 року погодився одержати дану суму як завдаток або ж аванс на підтвердження законності вимог щодо встановлення дійсної вартості належної грошової компенсації шляхом оцінки ринкової вартості майна, зазначеного у нотаріально-посвідченій заяві позивача про вихід із товариства. Зазначив у заяві, що остаточні розрахунки товариство зобов'язане здійснити лише після оцінки ринкової вартості майна, що припадає на частку в натурі.
На підставі ст.65 ГПК України витребувано у Реєстраційної служби Ратнівського районного управління юстиції для огляду в судовому засіданні Реєстраційну справу Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8".
У судовому засіданні 05.04.2016р. оглянуто Реєстраційну справу №1_191_000420_84 Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8", до матеріалів справи долучений витяг (а.с. 55-118).
Головним управлінням статистики на запит суду у Волинській області супровідним листом №08-12/63 від 15.04.2016р. долучено копії фінансової звітності ТзОВ "Волинська пересувна механізована колона №8" за 2013, 2014, 2015 роки (а.с. 142-145).
Представник позивача у судовому засіданні 19.04.2016р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Звернувся до суду з клопотанням про призначення експертної оцінки (переоцінки) основних засобів господарського товариства, обґрунтовуючи таким:
Листом-заявою від 23.03.2015 року позивач погодився одержати запропоновану суму грошової компенсації вартості належної частки у грошових коштах (45 831,56грн.) лише як завдаток або ж - аванс на підтвердження свого права на виділ в натурі майна, вказаного у нотаріально-посвідченій заяві про вихід із товариства.
Платіжним дорученням від 22.04.2015 року зазначені кошти були перераховані на картковий рахунок у банку.
Різниця вартості належного статутного майна за самостійними оцінками сторін становить близько 20000 гривень, зокрема - за вартістю об'єктів, зазначених у згаданому передавальному акті та заяві про вихід із товариства.
На час виходу з товариства позивач запропонував включити в порядок денний загальних зборів від 23.04.2014 року питання про проведення аудиторської перевірки річної звітності товариства (згідно з п. 6.9 Статуту), однак керівництвом товариства йому в цьому було відмовлено.
Розмір вартості грошової компенсації частки в статутному капіталі є самостійним предметом даного господарського спору.
З позовних вимог та наведених обставин вбачається, що для вирішення даної справи по суті необхідно провести оцінку (переоцінку) основних фондів товариства з метою встановлення вартості статутного майна на час виплати розрахункових коштів відповідачем 22.04.2015 року, прийнятих позивачем як аванс.
В Україні діє експертно-оціночна компанія "Система", що знаходиться за адресою: 04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського-34, яка на своєму сайті в Інтернеті дала наступні роз'яснення: переоцінка основних засобів (основних фондів) проводиться підприємством для приведення вартості основних засобів, що фактично склалася в бухгалтерському обліку, до її реального ринкового рівня.
Просив призначити експертизу оцінки (переоцінки) вартості основних засобів виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньска ПМК-8" станом на час виплати ОСОБА_1 вартості частки позивача за результатами виходу з товариства, тобто - 22.04.2015 року.
Проведення експертизи доручити Експертно-оціночній компанії "Система", що знаходиться за адресою: 04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34.
Клопотання судом відхилено з огляду на таке:
Згідно ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Пленум Вищого господарського суду у п.2 постанови від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснив, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У п.9 постанови ВГСУ зауважив, що недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Предметом спору є вимога про визначення вартості частки шляхом оцінки одноосібно визначених позивачем об'єктів, що не потребує спеціальних знань, а вимагає надання судом правової оцінки діям сторони на відповідність діючим нормам законодавства.
Позивач правом на зміну предмету позову до початку розгляду господарським судом справи по суті відповідно до вимог ст.22 ГПК України не скористався.
Відповідачем, всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, ухвали суду від 22.03.2016р, 05.04.2016р. повернуті органами поштового зв'язку з відміткою "за письмовою відмовою адресата".
У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, спливає строк розгляду справи, імперативно визначений ст. 69 ГПК України, клопотання про продовження строку від сторін не надходило, явку сторін не було визнано обов'язковою, господарський суд, визнавши долучені до справи докази достатніми для розгляду справи за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК України та заслухавши пояснення представника позивача,дослідивши долучені до справи докази -
встановив:
ОСОБА_1 був учасником Товариства з додатковою відповідальністю"Волинська пересувна механізована колона №8", що стверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з розміром внеску до статутного фонду - 26 945,00грн. (а.с. 124-133).
05.07.2013р. учасником подано нотаріально засвідчену заяву про вихід зі складу учасників (засновників) товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна колона №8" з поверненням вкладу в натуральній формі з моменту вирішення даної заяви по суті на загальних зборах товариства (а.с. 94-95).
Рішенням зборів учасників товариства від 23.04.2014р. вирішено з метою збереження цілісності майнового комплексу ТДВ "Волинська ПМК-8" та недопущення розпаду підприємства на частини, що забезпечить можливість пошуку інвестора для відновлення повноцінної виробничої діяльності підприємства, керуючись чинним законодавством України та установчими документами товариства, відмовити учасникам товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна колона №8" ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у виділенні їм у приватну власність частин нерухомого майна ТДВ "Волинська ПМК-8" в натуральній формі, вказаних ними у поданих до загальних зборів заявах про вихід їх зі складу учасників (засновників) товариства, та надати згоду про вихід зі складу учасників (засновників) ТДВ "Волинська ПМК-8" учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з виплатою їм у грошовому виразі вартості частини майна товариства, пропорційній їхнім часткам у статутному капіталі ТДВ "Волинська ПМК-8", при бажанні заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_5
Дозволити заявникам й інший варіант виходу з складу учасників товариства: надати згоду на продаж часток у статутному капіталі ТДВ "Волинська ПМК-8" учасниками (засновниками) ТДВ "Волинська ПМК-8" ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у порядку, передбаченому статутом товариства. (а.с. 96-110).
Рішенням загальних зборів учасників товариства від 21.04.2015р. вирішено виплатити вибувшому зі складу учасників товариства ТДВ "Волинська ПМК-8" ОСОБА_1 в повному обсязі вартість частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі ТДВ "Волинська ПМК-8" - 11,5644%, розрахованої на дату отримання товариством заяви ОСОБА_1 про вихід з товариства - 05.07.2013р. з розміру чистих активів ТДВ "ПМК-8" згідно фінансового звіту за II квартал 2013р. в сумі 45 831,56грн. (а.с. 111-118).
22.04.2015р. платіжним дорученням №29 ТзДВ "Волинська ПМК-8" перерахувала ОСОБА_1 45 831,56грн. з призначенням платежу "Повна вартість частки майна" (а.с. 170).
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою визначення ідеальної частки 11,564%, в грошовому еквіваленті з врахуванням індексу інфляції відповідною експертизою про оцінку вартості об'єктів: частини виробничо-лабораторного корпусу (кімнати колишньої бухгалтерії) площею 52.00 кв.м. частковою залишковою вартістю 8 600 гривень; розчинно-бетонного вузлу 15 куб.м./год з цехом по виготовленню стінових блоків загальною вартістю 31064.00 гривень; частини доріг і площадок та асфальтно-бетонного покриття при частині об'єкта нерухомості загальною площею 3450 кв.м. залишковою вартістю 26 484 гривень. згідно додатку №1 до передавального Акту Відкритого акціонерного товариства - товариству з додатковою відповідальністю ("Волинська ПМК- 8") від 11.02.2011 року .
Просив призначити та провести експертну оцінку ринкової вартості вищезазначених об'єктів станом на час розгляду справи.
Суд не знаходить підстав для задоволення позову та клопотання про призначення експертної оцінки зазначених об'єктів, при цьому виходить із такого:
Згідно ст. 151 ЦК України товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.
Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.
Найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з додатковою відповідальністю".
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.
Статтею 148 ЦК України визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Статутом товариства, затвердженим загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8" (протокол №1 від 10.04.2011р. (зі змінами та доповненнями від 12.06.2013р.) встановлено, що учасник товариства може вийти з нього з обов'язковим поданням до товариства нотаріально посвідченої заяви про вихід у строк, не пізніше ніж за три місяці до виходу з товариства.
При виході учасника товариства йому виплачується балансова вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі (фонді). Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. В такому випадку згода товариства не потребується.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. (п.5.6 Статуту). Частина майна, що підлягає поверненню в натурі, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату виходу учасника або на дату його смерті (п. 5.7 Статуту) (а.с. 65-67).
Вищий господарський суд України у п. 4.19 постанови пленуму №4 від 25.02.2016р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз'яснив, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно та зобов'язання підприємства обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування. Тому вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному капіталі, що підлягає виплаті учаснику, за загальним правилом, визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку також здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
У п. 4.20 вказано, що учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунку на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.
Верховний Суд України у п.30 постанови пленуму №13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказав, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу. Якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент виходу (виключення) учасника у товариства відсутні чисті активи, господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з відсутністю в товариства майна, що підлягає виплаті.
22.04.2015р. позивачу було перераховано 45 831,56грн.
Позивач вважає суму необґрунтованою та одноосібно визначив ліквідне майно, яке вважає за необхідне оцінити для визначення вартості частки, що суперечить змісту ст.ст. 148, 151 ЦК України, п.п. 5.6, 5.7 Статуту.
Що стосується доводів позивача щодо визначення у п. 5.6. Статуту товариства права на вимогу учасника повернення вкладу повністю або частково в натуральній формі, і в такому випадку згода товариства не потребується, то повернення вкладу в натуральній формі передбачає його внесення у такій формі. Проте, в даному випадку позивач вніс вклад коштами в розмірі 26 945,00грн., що ним не заперечено.
Тому вимога позивача оцінити конкретні об'єкти, одноосібно ним визначені, за відсутністю згоди товариства, є безпідставною, порушує інтереси інших 118 учасників (засновників) і задоволенню не підлягає.
Що стосується доводів позивача щодо визначення розміру вартості частки без проведення оцінки, то учасник не позбавлений був скористатись правами, визначеними п.6.9 Статуту, згідно з яким на вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи його учасниками.
Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка.
Решта доводів позивача щодо майна співвласників, визначення завдатку тощо правового значення не мають і висновки суду не спростовують.
Судовий збір при відмові в позові покладається на позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 148, 151 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У позові відмовити.
Повний текст рішення складено
21.04.2016
Суддя С. Т. Філатова