19 квітня 2016 року Справа № 910/17358/15
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. - головуючого,
Овечкіна В.Е.,
Чернова Є.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Енерджи"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016
у справі№ 910/17358/15 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Енерджи"
ДоПублічного акціонерного товариства "Київгаз"
ПроВизнання договору недійсним в частині, визнання договору виконаним в частині,
за участю представників сторін:
від позивача ?Прядко В.В. (довіреність від 24.02.2016 б/н),
від відповідача ?Сиволобов М.В. (довіреність від 04.01.2016 № Д-01/16),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікс-Енерджи" у липні 2015 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про визнання договору поставки продукції № 410 від 14.05.2014 недійсним в частині специфікації (додаток № 1 до договору), визнання договору поставки продукції № 410 від 14.05.2014 виконаним в частині поставки продукції на загальну суму 337361,35 грн. на підставі рахунку на оплату № 25 від 13.05.2014.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 у справі № 910/17358/15 (суддя Отрош І.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/17358/15 (у складі колегії суддів: Алданової С.О. ? головуючого, Дикунської С.Я., Коршун А.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 у справі № 910/17358/15 Господарського суду м. Києва залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікс-Енерджи" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/17358/15 Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судами встановлено, що між ПАТ "Київгаз" (покупець) та ТОВ "Ікс-Енерджі" (постачальник) 14.05.2014 укладено договір поставки продукції № 410.
Пунктом 1.1 договору поставки № 410 від 14.05.2014 передбачено, що постачальник зобов'язався постачати та передавати у власність покупця електротехнічну продукцію, належної якості разом із товаросупровідною документацією, а покупець зобов'язався приймати продукцію у власність та своєчасно здійснювати оплату в строки та в порядку, що передбачені умовами договору.
Пунктом 1.2 договору поставки № 410 від 14.05.2014 передбачено, що асортимент, кількість та вартість продукції, що постачається, формуються на підставі замовлень покупця, згідно з погодженими сторонами специфікаціями (додатками до договору, що становлять його невід'ємну частину).
Згідно з п. 2.2 договору поставки № 410 від 14.05.2014 ціна продукції, що постачається, зазначається в специфікаціях до договору та відображається в рахунках - фактурах і видаткових накладних.
Умовами п 2.4 договору поставки № 410 від 14.05.2014 сторонами узгоджено, що постачальник постачає та відображає в товаросупровідній документації, а покупець оплачує продукцію лише за цінами, зазначеними у погодженій сторонами специфікації.
Відповідно до п. 3.2 договору поставки № 410 від 14.05.2014 строк поставки продукції здійснюється на адресу покупця протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати згідно з п. 4.1 договору, якщо інший строк (термін) та адреса поставки не зазначені у специфікації до даного договору.
Пунктом 4.1 договору поставки № 410 від 14.05.2014 передбачено, що покупець здійснює оплату замовленої партії продукції на умовах 50% попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку - фактури від постачальника, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 12.1 договору поставки № 410 від 14.05.2014 передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2014. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік.
До договору поставки № 410 від 14.05.2014 сторонами оформлено додаток № 1, а саме: специфікацію від 14.05.2014 на загальну суму 337361,35 грн.
Специфікація від 14.05.2014 містить найменування та ціну товарів, зокрема:
- світлодіодний світильник, 300мм, 17W Cora, у кількості 16 од., вартістю 67658,72 грн.;
- світлодіодний світильник, 900мм, 17W Cora, у кількості 4 од., вартістю 24088,60 грн.;
- світлодіодний світильник, 1200мм, 68W Cora у кількості 24 од., вартістю 224050,56 грн.;
- кріплення монтажне, у кількості 90 од., вартістю 7313,40 грн.;
- кабель для підключення живлення, Cora, у кількості 5 од., вартістю 1398,00 грн.;
- з'єднувальний кабель, у кількості 45 од. вартістю 12585,15 грн.;
- ввод живлення, у кількості 4 од., вартістю 266,92 грн.
Як вбачається зі специфікації від 14.05.2014, від продавця - ТОВ "Ікс-Енерджі" вчинено підпис (із зазначенням особи, яка його вчинила - ОСОБА_8), який скріплено печаткою ТОВ "Ікс-Енерджі". Від покупця - ПАТ "Київгаз" наведену специфікацію підписано першим заступником голови правління та скріплено печаткою ПАТ "Київгаз".
Позивач стверджує, що не підписував специфікацію від 14.05.2014, а особа, яка зазначена у наведеній специфікації - директор, а саме: ОСОБА_8, не працював у позивача на посаді директора. Позивач неуповноважував наведену особу на підписання від його імені специфікації № 1 до договору поставки продукції № 410 від 14.05.2014.
На підтвердження того, що ОСОБА_8 не перебував з позивачем у трудових відносинах, останнім надано:
- наказ з особового складу № 2 - штат від 11.02.2014, згідно з яким затверджено штатний розклад з 8 штатними одиницями;
- наказ № 1 від 12.07.2012 про те, що ОСОБА_9 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ "Ікс-Енерджі";
- наказ № 5 від 03.12.2015 про прийняття на роботу осіб згідно з переліком, в якому співробітник ОСОБА_8 відсутній;
- наказ з особовому складу № 28 від 05.08.2013 про призначення бухгалтера ОСОБА_10
Позивачем до матеріалів справи надано рахунок на оплату № 25 від 13.05.2014 на суму 337361,35 грн., згідно з яким постачальником (ТОВ "Ікс-Енерджі") виставлено покупцю (ПАТ "Київгаз") до оплати 337361,35 грн. за товари: світлодіодний світильник, 300мм, 17W Cora, у кількості 16 од.; світлодіодний світильник, 900 мм, 50W Cora, у кількості 4 од.; світлодіодний світильник, 1200 мм, 68W Cora, у кількості 24 од.; кріплення монтажне, у кількості 90 од.; кабель для підключення живлення, Cora, у кількості 5 од.; з'єднувальний кабель, у кількості 45 од.; ввод живлення у кількості 4 од.
Відповідно до платіжного доручення № 105094527 від 16.05.2014 на суму 168680,68 грн. відповідачем перераховано на користь позивача 168680,68 грн. з призначенням платежу: "оплата 50% за світильники зг. з рах. № 25 від 13.05.2014, договором № 410 від 14.05.2014.".
Платіжним дорученням № 105096747 від 25.07.2014 на суму 168680,67 грн. відповідачем перераховано на користь позивача 168680,67 грн. з призначенням платежу: "оплата 50% за світильники зг. з рах. № 25 від 13.05.2014, договором № 410 від 14.05.2014".
Відповідно до видаткової накладної № 31 від 01.07.2014 ТОВ "Ікс-Енерджі" поставлено, а ПАТ "Київгаз" в особі представника за довіреністю № 1072 від 24.06.2014, прийнято товар на загальну суму 337361,35 грн., а саме: світлодіодний світильник, 300мм, 17W Cora, у кількості 16 од.; світлодіодний світильник, 900мм, 50W Cora, у кількості 4 од.; світлодіодний світильник, 1200мм, 68W Cora, у кількості 24 од.; кріплення монтажне, у кількості 90 од.; кабель для підключення живлення, Cora, у кількості 5 од.; з'єднувальний кабель, у кількості 45 од.; ввод живлення, у кількості 4 од. Підставою отримання товару за видатковою накладною зазначений рахунок - фактура № 25 від 13.05.2014.
Позивачем за результатами здійснення господарської операції з поставки товару сформовано податкові накладні № 16052014 та № 10172014, в яких підставою їх складання є вказаний договір поставки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Приписами ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно та розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Судами встановлено, що у письмових поясненнях від 27.07.2015 відповідачем зазначено, що у тексті договору поставки № 410 від 14.05.2014 постачальником визначено ТОВ "Ікс-Енерджі", а уповноваженою особою на підписання договору - керівника, ОСОБА_9 Проте у специфікації від 14.05.2014 допущено описку та підписантом специфікації замість ОСОБА_9 зазначено ОСОБА_8 (ототожнюється з ОСОБА_11 - керівником ТОВ "Компанія "Електролюкс"), у зв'язку з використанням електронної версії текстів договорів ТОВ "Компанія "Електролюкс".
З огляду на те, що сторонами не надано доказів на підтвердження повноважень у ОСОБА_8 на підписання від імені ТОВ "Ікс-Енерджі" специфікації від 14.05.2014; вказаний підпис засвідчено печаткою ТОВ "Ікс-Енерджі", що свідчить про наступне схвалення вказаного правочину (частини договору поставки № 410 від 14.05.2014) позивачем, та враховуючи, що перелік товарів та його вартість, які вказані у специфікації від 14.05.2014, повністю відповідають переліку та вартості, які зазначені у рахунку на оплату № 25, який виставлено позивачем 13.05.2014, суди дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для визнання договору поставки № 410 від 14.05.2014 в частині специфікації від 14.05.2014 недійсним з підстав, вказаних позивачем. Позивачем в особі керівника ОСОБА_9 погоджено на укладання договору поставки № 410 від 14.05.2014, відповідну специфікацію, про що свідчать, зокрема, оформлені позивачем податкові накладні, а також вчинено дії на виконання і прийняття оплати від відповідача укладеного між сторонами договору поставки № 410 від 14.05.2014, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме: видатковою накладною № 31 від 01.07.2014, платіжними дорученнями про оплату № 105096747 від 25.07.2014 та № 105094527 від 16.05.2014, а також сформованими позивачем податковими накладними № 16052014 та № 10172014. Доказів на підтвердження факту втрати печатки юридичної особи чи її незаконного заволодіння іншими особами суду не надано.
Доводи позивача, що у виставленому рахунку на оплату № 25 від 13.05.2014 зазначено вид товару "світлодіодний світильник, 900 мм, 50W Cora, у кількості 4 од.", а у специфікації від 14.05.2014 щодо такого виду товару зазначено "світлодіодний світильник. 900 мм, 17W Cora, у кількості 4 од.", тому між сторонами виникли правовідносини на підставі рахунку на оплату № 25 від 13.05.2014, оцінено судом апеляційної інстанції критично, оскільки наявні матеріали справи підтверджують вчинення сторонами дій на виконання договору постави № 410 від 14.05.2014 та оспорюваної специфікації, а також з огляду на письмові пояснення відповідача, згідно з яких у специфікації від 14.05.2014 допущено описку щодо зазначення потужності світлодіодного світильника, 900 мм, потужність якого згідно з наведених характеристик існує тільки у вигляді 50 W.
Враховуючи наведене, суди дійшли до правильного висновку, що підстави для визнання недійсним договору поставки продукції № 410 від 14.05.2014 частині специфікації (додаток № 1 до договору) згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України відсутні, оскільки правочин в цій частині спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін спору, волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України.
Щодо вимоги позивача про визнання договору поставки продукції № 410 від 14.05.2014 виконаним в частині поставки продукції на загальну суму 337361,35 грн. на підставі рахунку на оплату № 25 від 13.05.2014, судами вставлено наступне.
Під час вирішення спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За таких обставин, приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) від відповідача.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Верховним Судом України у аналізі практики застосування судами ст. 16 ЦК України зазначено наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій в частині можливості врахування у спірних правовідносинах сталої практики ЄСПЛ у справах "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) та "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Проте позивачем необґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту шляхом заявлення вимоги про визнання договору поставки продукції № 410 від 14.05.2014 виконаним в частині поставки продукції на загальну суму 337361,35 грн. на підставі рахунку на оплату № 25 від 13.05.2014 зможе забезпечити реальний та ефективний захист його порушеного (невизнаного) права.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо листа Головного управління національної поліції у м. Києві Дарницького управління поліції №4д/400 від 01.02.2016, який долучено позивачем до матеріалів справи,судом апеляційної інстанції зазначено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у вказаному листі повідомляється, що в СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування з кримінального провадження №12015100020006039 від 14.07.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом того, що в невстановлений досудовим слідством час, невстановлена особа, знаходячись в приміщенні Господарського суду міста Києва, використала специфікацію до договору поставки продукції № 410 від 14.05.2015, яка викликає сумніви її дійсності. На даний час з кримінального провадження проводяться всі необхідні слідчі дії для повного, об'єктивного досудового розслідування даного кримінального провадження. Досудове розслідування триває.
В матеріалах справи міститься лист вказаного органу та аналогічного змісту, поданий позивачем в процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції. Проте даний лист є неналежним та недопустимим доказом у даній справі, оскільки не містить інформації, яка впливає на розгляд справи на даний час.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Енерджи" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/17358/15 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/17358/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий, суддяКорнілова Ж.О.
Судді:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.