20 квітня 2016 р. Справа № 903/156/16
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення", м. Луцьк
про стягнення 21750 грн.
Суддя Вороняк А.С.
секретар судового засідання Чорний С.О.
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 14.09.1999р.
від відповідача: н/з
Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" про стягнення 21750 грн. та судових витрат по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на заявку №15 від 08.09.2015р. на міжнародне перевезення вантажу, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 09.09.2015р., рахунок-фактура №29 від 15.09.2015р., акт виконаних робіт №29 від 15.09.2015р., лист-вимогу від 27.01.2016р..
Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.03.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 30.03.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.03.2016р. розгляд справи відкладено на 20.04.2016р. через нез'явлення представника відповідача в судове засідання та неподання сторонами всіх витребуваних судом документів.
У судовому засіданні 20.04.2016р. позивач надав суду докази направлення відповідачу за юридичною адресою примірника позовної заяви з додатками(опис вкладення фіскальний чек), позов підтримав, вимоги просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання 18.03.2016р. не з'явився, компетентного представника не направив, вимог ухвал суду від 17.03.2016р. та від 30.03.2016р. не виконав, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4302511175853 від 06.04.2016р..
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.
На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд, -
встановив:
08.09.2015р між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" (далі - Експедитор), було укладено(підписано) заявку №15 на перевезення вантажу (далі - Заявка)(а.с.8).
Згідно Заявки між позивачем та відповідачем було узгоджено здійснення перевезення вантажу по маршруту Польща - Україна(п.5).
Сторонами була узгоджена дата завантаження: 09.09.2015р.(п.6) та ціна перевезення - 21500 грн.(п.20).
Згідно п.15 Заявки, сторони погодили, що перевезення вантажу відбудеться через прикордонний перехід «Ягодин» із поставленням печаток СЕС, екології, радіології. Витрати додаються до ставки.
В пункті 21 Заявки на перевезення узгоджено умови оплати, а саме: 8 банківських днів пісня розвантаження (рахунку, довідки про транспортні витрати, актів виконаних робіт, податкової накладної, СМR).
10.09.2015р. вантаж був замитнений Волинською обласною митницею. Вантаж був доставлений в м. Одеса на підприємство ТОВ «Агро-Овен».
Даний факт стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 09.09.2015р. та даними про вантаж(а.с.9-10).
Позивач надав послуги по перевезенню вантажу в повному об'ємі, що стверджується актом виконаних робіт №29 від 15.09.2015р.(а.с.12)(підписаний сторонами та скріплений їх печатками), який був складений за послуги надані позивачем відповідачу згідно заявки №15 від 08.09.2015р. на міжнародне перевезення вантажу по рахунку №29 від 15.09.2015р. на суму 21750 грн.(а.с.11)
27.01.2016р. керівник ТОВ "Транспортні Логістичні Рішення" Дубровська І.О ознайомилась(відмітка на листі) із листом-вимогою від 27.01.2016р. про оплату заборгованості за надані послуги по заявці №15 від 08.09.2015р. на міжнародне перевезення вантажу(а.с.13), проте дана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Судом приймаються пояснення позивача, що різницю в ціні перевезення вантажу в сумі 250 грн., що зазначені в п.20 Заявки(21500 грн.) та акті виконаних робіт №29 від 15.09.2015р.(21750 грн.), рахунку №29 від 15.09.2015р.(21750 грн.) відповідач сам просив включити(добавити) в ціну перевезення за печатки.
Даний факт узгоджується з п.15 Заявки та стверджується витягом(листом) з електронної пошти позивача(переписка з відповідачам)(а.с.25), а також тим, що відповідач без будь-яких зауважень чи заперечень підписав акт виконаних робіт №29 від 15.09.2015р. на суму 21750 грн..
В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень відповідача щодо перевезення вантажу та інших зауважень, на момент фактичної його передачі(завантаження, розвантаження). Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати послуг відповідачем позивачу не надавались. Таким чином, конклюдентними діями сторони визначили ціну перевезення по заявці. Контррозрахунку заборгованості відповідачем не подано.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
В даному випадку між сторонами у справі укладено договір перевезення шляхом підписання заявки на перевезення.
Згідно ч.1 ст.908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Згідно ч. 1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.4 ст.306 ГК України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.
Згідно абз.1 ч.1 ст.929 ЦК України та абз.1 ч.1 ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, надання позивачем послуг з перевезення вантажу, не проведення відповідачем належних розрахунків за надані послуги, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 21750 грн..
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн., відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" (43024, Волинська область, м. Луцьк, проспект Відродження, 43, кв.102, код ЄДРПОУ 38592701) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 21750 (двадцять одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень) грн. та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) грн. судового збору.
Повний текст рішення складено
21.04.2016
Суддя А. С. Вороняк