19 квітня 2016 року Справа № 906/1600/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Малетич М.М., Борденюк Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 та рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2015 у справі № 906/1600/15 господарського суду Житомирської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
докомунального підприємства "Малинтеплоенерго"
простягнення 1 270 403, 60 грн.,
за участю представників
позивача: Кость О.Г.,
відповідача: Івашкевич О.Г.,
У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до комунального підприємства "Малинтеплоенерго" про стягнення 739 764, 53 грн. основного боргу, 177 976, 15 грн. пені, 16 861, 14 грн. 3% річних та 335 801, 78 грн. інфляційних втрат у зв'язку з порушенням умов договору купівлі-продажу природного газу № 520/14-ТЕ-10 від 27.11.2013.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.12.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2016, позов задоволено частково. Зменшено розмір пені до 106 785, 69 грн. (60%). Стягнуто з відповідача на користь позивача 739 764, 53 грн. основного боргу, 106 785, 69 грн. пені, 16 838, 67 грн. 3% річних, 288 041, 99 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині зменшення розміру пені на суму 71 190, 46 грн., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині зменшення пені і прийняти в цій частині нове рішення про її стягнення.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" (покупцем) 27.11.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 520/14-ТЕ-10, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.
За умовами п. 2.1 договору, продавець передає покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 2900 тис. м3.
Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п. 7.2. договору, зокрема, у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу, зокрема, протягом січня, жовтня - грудня 2014 імпортований природний газ на загальну суму 1 356 980, 54 грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу за січень 2014 на суму 656 783, 74 грн., за жовтень 2014 на суму 86 024, 90 грн., за листопад 2014 на суму 242 370, 88 грн. та за грудень 2014 на суму 371 801, 02 грн.
Судами також встановлено, що між позивачем, відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" 31.10.2014 укладено договір про переведення боргу № 2563/14, за яким на нового боржника - товариство з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" переводиться 1 600 000, 00 грн. боргу за природний газ по місяцях, у яких використовувався природний газ: січень 2014 на суму 607 367, 17 грн., лютий 2014 суму 527 179, 49 грн., березень 2014 на суму 424 726, 74 грн., квітень 2014 на суму 40 726, 60 грн.
Враховуючи викладене та вказуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати вартості поставленого газу за січень, жовтень-грудень 2014 року виконав частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 739 764, 53 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 739 764, 53 грн. основного боргу місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості та доведеності. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 16 861, 14 грн. 3% річних та 335 801, 78 грн. інфляційних втрат, суди дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 16 838, 67 грн. 3% річних та 288 041, 99 грн. інфляційних втрат.
Разом з цим, зменшуючи на 40% заявлений до стягнення позивачем розмір пені та стягнувши з відповідача 106 785, 69 грн. пені суди виходили з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з майнового стану та інтересів сторін, причин неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань через заборгованість населення, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, ступеню виконання зобов'язання боржником.
Саме цей висновок судів оспорюється позивачем в касаційному порядку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з викладеними в касаційній скарзі доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та вважає обґрунтованим висновок судів про наявність підстав для зменшення у даному випадку розміру пені, з огляду на таке.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має також узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.
Судами обох інстанцій встановлено, що основним видом економічної діяльності відповідача за КВЕ/Д-2010 є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Відповідно до положень статуту комунальне підприємство "Малинтеплоенерго", засноване на власності територіальної громади м. Малина і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Метою діяльності підприємства є забезпечення населення, підприємств і установ в комунальних та побутових послугах з теплопостачання та гарячого водопостачання. За даними звіту про фінансові результати за 2014 рік, відповідач отримав збитки в розмірі 4,286 млн. грн. за 2013 та 2,05 млн. грн. за 2014. Крім того, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 18.05.2015 при здійсненні примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 35023383 накладено арешт на грошові кошти боржника (відповідача) в загальному розмірі 9 988 205, 45 грн. Згідно з розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню позивачем, станом на 1 квартал 2015 її розмір становить 1 144 635, 20 грн. Листом банку № 55 підтверджено встановлення спеціального режиму розподілу коштів, які надходять на рахунки відповідача від усіх категорій споживачів послуг, що надаються відповідачем. Відповідачем також надано довідку № 266 від 24.11.2015, яка свідчить про заборгованість населення за надані послуги з централізованого теплопостачання станом на 01.11.2015 у розмірі 1 430 276, 12 грн.
Крім цього, судами обох інстанцій встановлено та враховано, що через встановлення державою тарифів на газ для населення, що є економічно необґрунтованим та нижчими за собівартість позивач зазнає значних збитків. Компанія перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані, збиток позивача за звітний період становить 4 468 389 тис. грн., прибуток - 0 грн. Згідно з балансом станом на 30.06.2015 довгострокова кредиторська заборгованість позивача перед банками становить 43 387 681 тис. грн., що свідчить про її значне збільшення у порівнянні з 2014 роком - 26 188 307 тис. грн. Через несанкціонований відбір природного газу на території проведення антитерористичної операції позивачем отримано збитків у розмірі 1 431 624 тис. грн. При цьому 25.11.2015 у виданні газети "Урядовий кур'єр" та на офіційному сайті Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" оприлюднено перевірену аудиторами фінансову звітність компанії як окремої юридичної особи за 9 місяців 2015 року, відповідно до якої вказано, що за 9 місяців 2015 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" отримала прибуток у розмірі 0,2 млрд. грн. порівняно зі збитком в 42,2 млрд. грн. за аналогічний період минулого року.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції, беручи до уваги значний розмір присуджених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, в порівнянні з розміром пені, і зважаючи, як встановлено судами попередніх інстанцій, що порушення зобов'язання виникло через заборгованість населення, а також враховуючи майновий стан сторін та їх інтереси, погоджується як з тим, що встановлені судами обставини можуть бути визначені судом як підстави для застосування п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, так і з відповідністю принципу розумності розміру на який відповідна пеня була зменшена.
Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.
Керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 - без змін.
Головуючий суддяМогил С.К.
Судді:Малетич М.М.
Борденюк Є.М.