19 квітня 2016 року Справа № 922/4932/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Кравчук Г.А.
за участю представників:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р.
у справі господарського суду№922/4932/15 Харківської області
за позовомХарківської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
провнесення змін до договору оренди землі
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. у справі №922/4932/15, позовні вимоги задоволено частково. Внесені зміни до договору оренди землі від 23.03.2006р. №440667100015, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до зазначеного договору оренди землі в редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині оскаржувані судові акти скаржник просив залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.04.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.04.2016р. №08.03-04/1091 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Рогач Л.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №922/4932/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Кравчук Г.А.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 19.04.2016р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Харківської міської ради 07.04.2005р. №78/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" та від 23.12.2005р. №255/05 "Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради", 23.03.2006р. між Харківською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2183 га, у тому числі: земельна ділянка № 1 - площею 0,10483 га та земельна ділянка № 2 - площею 0,11344 га, у тому числі: інших угідь 0,2183 га, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №440667100015, строком до 01.03.2031р.
Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03.07.2013р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013р., пунктом 1.1. якого затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова.
Згідно п. 2 вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. застосовується з 01.01.2014р.
Рішенням Харківської міської ради №1269/13 від 25.09.2013р. "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" передбачено внесення змін до договорів оренди землі у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013р., шляхом укладення додаткових угод.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Департамент земельних відносин Харківської міської ради листом-пропозицією від 13.12.2013р. №1246/0/30-13 направив відповідачу три примірника додаткової угоди до договору оренди землі та примірник розрахунку орендної плати в зв'язку із зміною її розміру, які просив підписати, скріпити печаткою та повернути у двадцятиденний строк після одержання листа-пропозиції, проте залишилась без задоволення
Вказані вище обставини стали підставою для звернення Харківської міської ради з відповідною позовною заявою у даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції в даному випадку правомірно враховано те, що за змістом ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).
Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 654 ЦК України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Статтею 13 цього Закону унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону).
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.
Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010р. у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011р. у справі №7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011р. у справі №41/81пд, а також узгоджується з позицією, викладеною у п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
Крім того, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20.08.2013р. у справі №5009/3430/12.
До виключної компетенції міської ради віднесено вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п.п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Положеннями ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Харківської міської ради щодо спірних правовідносин є чинними на момент прийняття оскаржуваних судових актів у даній справі у встановленому законом порядку не скасовані та не визнані недійсними, а відтак вони є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Судом апеляційної інстанції спростовані доводи відповідача щодо застосування різних ставок річної орендної плати по двом орендованим ним земельним ділянкам, оскільки орендовані земельні ділянки №1 та №2 є суміжними, не відокремлені одна від одної та є одним об'єктом інфраструктури, на якому відповідач здійснює свою підприємницьку (комерційну) діяльність (на об'єкті розташовані автомийка, кафе з літнім майданчиком, більярдний клуб, а у двох підвальних приміщеннях розміщені тренажерних зали).
Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору, які стосується розміру нормативної грошової оцінки землі, розміру орендної плати та відомостей щодо кадастрових номерів земельних ділянок.
При цьому господарськими судами попередніх інстанцій перевірено дотримання формули, визначеної Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11.
Також достатньо вмотивовано, судами відмовлено в позові в частині внесення змін до інших запропонованих позивачем пунктів договору, які не пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оскільки нормативно не обґрунтовані позивачем.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. у справі №922/4932/15 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. у справі №922/4932/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя Т.Б. Дроботова
Суддя Г.А. Кравчук