Справа № 750/1759/16-п Головуючий у 1 інстанції Стебліна А. В.
Провадження № 33/795/69/2016
Категорія - ст.41 ч.1 КУпАП
21 квітня 2016 року місто Чернігів
апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Козака В.І.,
за участю
особи, притягнутої до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 березня 2016 року,
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 березня 2016 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого на посаді директора ТОВ «Крок-95», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.
Як встановив суд ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Крок-95», порушив вимоги законодавства про працю, а саме ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 ЗУ «Про відпустки», ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в результаті чого скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про його скасування.
Свої вимоги мотивував тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим судом не було повно та всебічно досліджено всі обставини справи. Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції при вирішенні питання з приводу стягнення судового збору не врахував того, що він є інвалідом 2-ї групи, а отже має бути звільнений від його сплати.
Заслухавши міркування ОСОБА_1 в підтримку поданої ним апеляційної скарги та задоволення її в повному обсязі, вивчивши її доводи та матеріали справи, суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення №25-01-008/0027, з якого вбачається, що п. 4.2 розділу IV Колективного договору ТОВ «Крок-95», передбачено виплату заробітної плати необхідно проводити згідно чинного законодавства двічі на місяць: за першу половину місяця 22 числа поточного місяця, за другу половину місяця до 7 числа наступного місяця, через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Однак, виплату другої частини заробітної плати працівникам ТОВ «Крок - 95» за січень 2016 року проведено 09.02.2016 року на підставі відомостей виплати заробітної плати від 08.02.2016 року №4 та № 5.
В порушення ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 ЗУ «Про відпустки», відповідно до наказу «Про відпустки» від 02.11.2015 року №6/в ОСОБА_2, бухгалтеру ТОВ «Крок-95», надано щорічну основну відпустку з 02.11.2015 року, виплату грошових коштів за яку було здійснено в два етапи: 23.11.2015 року та 10.12.2015 року з порушенням строків.
Крім того, в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, відповідно до наказу «Про припинення трудового договору (контракту)» від 04.01.2016 року №1/К звільнено 04.01.2016 року ливарника ОСОБА_3 , виплати якій проводились при звільненні двічі:12.01.2016 року та 09.02.2016 року (а.с. 4-5).
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах справи:
- Рахунково-платіжною відомістю №НЗП-000001 за січень 2016 року(а.с 8-9);
- Відомістю №4 заробітної плати за січень 2016 року від 08 лютого 2016 року (а.с. 10);
- Відомістю №5 заробітної плати за січень 2016 року від 08 лютого 2016 року (а.с. 11);
- Наказом №6/в про надання відпустки ОСОБА_2М.(а.с. 12);
- Відомістю №56 заробітної плати за 1 половину листопада 2015 року від 23 листопада 2015 року (а.с. 13);
- Відомістю №58 заробітної плати за листопад 2015 року від 08 грудня 2015 року (а.с. 14);
- Наказом №1/К про припинення трудового договору (контракту) від 04 січня 2016 року ОСОБА_3П.(а.с. 15);
- Відомістю №1 заробітної плати за січень 2016 року від 12 січня 2016 року(а.с. 16).
Доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про порушення його права на захист під час розгляду справи в місцевому суді не знайшли свого підтвердження.
Ст. 268 КУпАП передбачений перелік правопорушень розгляд яких повинен відбуватись лише в присутності правопорушника. До даного переліку, правопорушення за яке притягається ОСОБА_4 не входить, а тому суд мав право розглянути справу у відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, за умови своєчасного повідомлення останньої.
Як вбачається зі справи ОСОБА_1 була направлена повістка про виклик до суду, яку останній не отримав, оскільки знаходився весь час за межами області.
Враховуючи, що суд завчасно направив повідомлення про виклик до суду правопорушника, виконав всі дії про своєчасне сповіщення останнього тому порушення права на захист допущено не було.
Посилання апелянта на незаконне призначення стягнення з нього судового збору, знайшло своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, та було підтверджено довідкою МСЕК, приєднаною до апеляційної скарги.
Так, відповідно до п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди 1 та 2 груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів 1 та 2 груп.
Як вбачається з копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, наданої ОСОБА_1 в тому, що він з 01.08.2013 року є інвалідом 2 групи загального захворювання.
На підставі вищевикладеного апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 березня 2016 року задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 березня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП ОСОБА_1 змінити виключивши з резолютивної частини постанови вказівку про стягнення з нього судового збору.
Врешті постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_5