Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.
Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.
19 квітня 2016 року справа №805/8383/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,
при секретарі судового засідання - Святодух О.Б.,
за участю позивача - ОСОБА_4,
представники відповідачів 1, 2, 3 - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 р. у справі № 805/8383/14-а за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1 або МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або ГУМВС України в Донецькій області), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 3 або УДАІ ГУМВС України в Донецькій області), в якому просив:
- визнати незаконними та скасувати накази МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 та від 27 серпня 2014 року № 1512о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ за п.66 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;
- поновити його на посаді начальника державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дружківки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області;
- стягнути з УДАІ ГУМВС України в Донецькій на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із розрахунку 166,16 грн. за один день вимушеного прогулу з дня звільнення по день постановлення судового рішення;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в Донецькій області від 19 серпня 2014 року № 186о/с в частині встановлення вислуги років на службі органах внутрішніх справ в календарному обчисленні - 18 років 00 місяців 04 дні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин він проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймав посаду начальника відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дружківка при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області та перебував у спеціальному званні «підполковник міліції».
Позивач доводив, що продовжував виконувати свої посадові обов'язки до 17 жовтня 2014 року, з 17 жовтня 2014 року не працював у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Про своє звільнення дізнався 25 листопада 2014 року, отримавши поштою дублікат трудової книжки.
Позивач вважав накази МВС України незаконними та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.
Він стверджував, що йому не відомо, які саме його дії були визнані такими, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, оскільки в наказі про звільнення не зазначені обставини нібито вчиненого ним проступку.
З дисциплінарним наказом МВС України, який слугував підставою для видання наказу по особовому складу, він не ознайомлений.
Позивач вважав, що звільнення з органів внутрішніх справ є наслідком застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке відбулось з порушенням ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.6.3. Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230.
Ці порушення полягали у тому, що ОСОБА_4 не був ознайомлений з наказом про призначення службового розслідування та був позбавлений можливості скористатися правами особи, щодо якої проводиться таке розслідування. Вважав, що службове розслідування щодо нього взагалі не проводилось.
Позивач наголошував, що ніяких вчинків проти служби, які б суперечили покладеним на нього обов'язкам, підривали його авторитет як носія влади, дискредитували звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, не скоював. Завжди суворо дотримувався Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, не допускав порушень службової дисципліни, керувався в своїй роботі принципами законності, справедливості та поваги до людської гідності.
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач зазначав, що має бути поновлений на службі в органах внутрішніх справ зі стягненням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 Кодексу законів про працю України, п.1.7., пп.3.5.2. п.3.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499.
За висновком позивача, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу має розраховуватися, виходячи з його середньоденного грошового забезпечення, яке становить 166,16 грн. (10 136,10 грн. (грошове забезпечення за два останні місяці роботи 4 627,35 грн. + 5 508,75 грн.) / 61 календарний день (30 календарних днів в черні 2014 року + 31 календарний день в липні 2014 року)).
Вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУМВС України в Донецькій області від 19 серпня 2014 року № 186о/с позивач обґрунтовував посиланням на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій, грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» і стверджував, що при встановленні вислуги років у її календарному обчисленні протиправно не врахований час його навчання в Харківському автомобільно-дорожньому технічному університеті в період з 1990 рік по 1996 рік. З урахуванням наведеного позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 07 жовтня 2014 року № 361о/с «По особовому складу» в частині обчислення вислуги років ОСОБА_4 та зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області обчислити вислугу років на службі в органах внутрішніх справ ОСОБА_4 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» з урахуванням встановлених судом обставин.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням суду першої інстанції визначено, що в період з 14 квітня по 05 липня 2014 року, коли територія міста Дружківка була захоплена незаконними озброєними формуваннями, начальник державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дружківки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 діяв всупереч ст. 65 Конституції України, Закону України «Про міліцію», з порушенням Присяги працівника міліції, а також засад, визначених в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто скоїв вчинки, що дискредитують звання працівника міліції.
Разом з тим, стосовно позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу ГУМВС України в Донецькій області від 07 жовтня 2014 року № 361о/с в частині обчислення вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному вирахуванні - 18 років 00 місяців 04 дні, суд посилаючись на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» и проаналізувавши фактичні обставини, зробив висновок, що відповідачем 2 неправомірно не включено до вислуги років ОСОБА_4 період навчання останнього у Харківському державному автомобільно-дорожньому технічному університеті.
Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в скасуванні спірних наказів про звільнення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги висновок службового розслідування від 07.08.2014 року, так як цей висновок складений з порушенням Інструкції про порядок проведення службового розслідування, затверджений наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230. Крім того, вважав, що відповідачами не надано доказів, які б свідчили про його дії супротив інтересів служби, які б суперечили покладеним на нього обов'язкам та підривали довіру до нього як носія влади.
Відповідно до частини 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча всі особи які беруть участь у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно частини четвертої статті 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на службі в органах внутрішніх справ з 19 серпня 1996 року на підставі наказу від 30 серпня 1996 року № 186о/с, про що свідчать дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 8) та службова картка НОМЕР_2 (том 1 а.с. 10).
Відповідно до наказів МВС України від 13 лютого 2014 року № 121 «Про організаційно - штатні заходи в підрозділах Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області» та ГУМВС України в Донецькій області від 24 лютого 2014 року № 414 «Про оголошення організаційно-штатних заходів в підрозділах державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області» наказом ГУМВС України в Донецькій області від 18 квітня 2014 року № 139о/с «По особовому складу» з 01 квітня 2014 року підполковник міліції ОСОБА_4 (НОМЕР_2) призначений начальником відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Дружківка (м. Дружківка) управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в області.
Вказані обставини підтверджені витягом з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 18 квітня 2014 року № 139о/с (том 2 а.с. 65).
Згідно з п.1 Положення про відділи, відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території міста, району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (далі - Положення), затвердженого наказом ГУМВС України в Донецькій області від 10 січня 2008 року № 11, відділи, відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території міста, району та автомобільно-технічної інспекції (далі - ВДАІ) УДАІ ГУМВС України в Донецькій області є самостійним структурним підрозділом УДАІ і виконує функції, покладені на Державну автомобільну інспекцію МВС України.
Відповідно до п.2 Положення відділення ДАІ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, ГУМВС, а також актами відповідних органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, прийнятими в межах їх повноважень, та цим Положенням.
Згідно з п.3 Положення відділення ДАІ здійснює свою роботу на принципах законності, гуманізму, поваги до прав і свобод людини, гласності у взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України, органами місцевого самоврядування і об'єднаннями громадян, військовою інспекцією безпеки дорожнього руху, юридичними особами та іншими організаціями, заходами масової інформації (том 2 а.с. 57).
Основні завдання відділення ДАІ визначені пунктом 6 Положення, до яких зокрема належить попередження і припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху, а також участь у боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку (пп.6.4. п.6 Положення) (том 2 а.с. 57-58).
Відповідно до п.9 Положення відділення ДАІ очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади в порядку, установленому Міністерством внутрішніх справ України.
Начальник відділення ДАІ несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділення ДАІ завдань і здійснення ним своїх функцій, належне використання підпорядкованого складу; у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством і нормативно-правовими актами МВС, організовує роботу ВДАІ та забезпечує її контроль; організовує заходи та несе персональну відповідальність за якісний підбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ; здійснює контроль за дотриманням дисципліни та законності в діяльності підлеглого особового складу (пп.9.1., 9.3., 9.6., 9.8. п.9 Положення) (том 2 а.с. 63-64).
За час перебування на службі в органах внутрішніх справ позивач та колектив, який він очолював, заохочувався і нагороджувався Президентом України, МВС України, ГУМВС в області, профспілковими та громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування. При звільненні з органів внутрішніх справ чинних дисциплінарних стягнень позивач не мав.
На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, обіймав посаду начальника відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Дружківка управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в області, спеціальне звання - «підполковник міліції».
Судом першої інстанції, а також судової колегією встановлено, та зроблено системний аналіз наступних фактичних даних та доказів.
Так, допитаний в судовому засіданні першої інстанції позивач ОСОБА_4 заперечував факт скоєння ним будь-яких вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та будь-яку співпрацю з представниками незаконних збройних формувань і так званої «ДНР». Зазначив, що в період перебування у місті незаконних збройних формувань продовжував виконувати свої службові обов'язки. Жодного відношення до ймовірних незаконних дій працівників Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області він не мав, оскільки відділення ДАІ не перебувало в підпорядкуванні міськвідділу, а підпорядковувалось безпосередньо УДАІ УМВС України в Донецькій області.
З приводу зриву передислокації особового складу позивач зазначив, що ніяких наказів з цього питання не отримував, в тому числі щодо забезпечення автомобільним транспортом.
Щодо причетності працівників відділення ДАІ до незаконних дій, в тому числі стосовно потерпілого ОСОБА_6, йому нічого не відомо.
З приводу гаражів, які знаходяться на території відділення ДАІ, позивач пояснив, що будівництво цих гаражів не здійснював, а придбав їх вже збудованими та в подальшому продав ОСОБА_7 задовго до початку проведення антитерористичної операції.
Позивач зазначив, що підтримує з ОСОБА_7 дружні стосунки.
На час захоплення гаражів сепаратистами та викрадення майна ОСОБА_7 він був відсутній на робочому місці. Того ж дня ОСОБА_7 зателефонував йому і запитав, чи викликав його позивач до відділення ДАІ і з якого приводу. Таке питання ОСОБА_7 пояснив тим, що йому зателефонували невідомі особи та вимагали прибути до відділення ДАІ. Він повідомив ОСОБА_7 про те, що до відділення ДАІ він його не викликав і відповідних доручень підлеглим не надавав.
Про факт незаконного захоплення гаражів та автомобілів, які належали ОСОБА_7, ОСОБА_4 дізнався від секретаря ОСОБА_32, яка зателефонувала йому та повідомила про події, які відбувалися у дворі адміністративної будівлі відділення ДАІ.
Позивач зазначив, що жодних заходів реагування з цього приводу не вчиняв, інші правоохоронні органи про цей факт не повідомляв.
На підставі наказу МВС України від 07 серпня 2014 року № 793 комісією проведене службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, і зроблений відповідний висновок. За результатами цієї перевірки виявлено, що 12 квітня 2014 року озброєними представниками так званої «Донецької народної республіки» з метою дестабілізації обстановки у східних регіонах України захоплене адміністративне приміщення Слов'янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області.
У подальшому лідери терористичної організації «ДНР», продовжуючи реалізовувати свої сепаратистські ідеї щодо відділення від України частини території, з метою поповнення запасів озброєння та звернення до своїх лав якомога більшої частини місцевого населення, працівників міліції, а також поліпшення фінансового становища незаконно створеної організації, захопили адміністративні будівлі силових органів Донецької області (МВС, СБУ, прокуратур міст Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка, Красний Лиман, Артемівськ тощо), взявши їх під повний контроль, шляхом співпраці з окремими службовими особами цих органів, які перейшли на бік «ДНР», активно протистояли силам антитерористичної операції, чим нанесли державі непоправних втрат у сфері забезпечення національної безпеки, обороноздатності та фінансової стабільності України.
У ході перевірки діяльності Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області встановлено, що під час ускладнення обстановки у місті, починаючи з 12 квітня 2014 року, вказаний підрозділ, на відміну від інших, терористами «ДНР» фактично не захоплювався, оскільки начальник Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області полковник міліції ОСОБА_9 та заступник начальника цього міськвідділу - начальник міліції громадської безпеки підполковник міліції ОСОБА_10 вже на той час встановили тісні контакти з представниками «ДНР», внаслідок чого у останніх відпала необхідність у силовому захопленні міськвідділу.
Дані факти підтвердилися поясненнями низки працівників, які відверто вказали на порушення окремими службовими особами Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області та Дружківського відділення ДАІ Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вчинення дій всупереч інтересам служби, які явно виходили за межі наданих повноважень, вказали на перехід окремих працівників на бік ворога у період збройного конфлікту, заволодіння вогнепальною зброєю шляхом зловживання службовим становищем, вчинення ряду інших кримінальних правопорушень під час несення служби.
Такі пояснення були надані і відносно позивача ОСОБА_4
Так, опитаний під час службового розслідування заступник начальника Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_11 намагався приховати інформацію стосовно обставин зриву передислокації працівників Дружківського МВ до ГУМВС у Донецькій області. ОСОБА_11 повідомив, що отримавши таку вказівку від заступника начальника ГУМВС України в Донецькій області Богданова, доповів останньому про неможливість виконання його вказівки, мотивуючи це тим, що начальник відділення ДАІ (з обслуговування м. Дружківки та Дружківського району) УДАІ ГУМВС ОСОБА_4 не зміг організувати необхідний автотранспорт (автобуси) (том 1 зворотній бік а.с. 136).
У ході здійснення службової перевірки була здобута інформація про причетність до незаконних дій інспекторів відділення ДАІ м. Дружківка, а саме інспектора з організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції м. Дружківка УДАІ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_12, інспектора з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дружківка УДАІ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_13 та інспектора з адміністративної практики відділу державної автомобільної інспекції УДАІ ГУМВС капітан міліції ОСОБА_14, які 28 травня 2014 року, зупинивши автомобіль яким керував гр. ОСОБА_6 вступили з ним у конфлікт. Під час конфлікту до місця події прибули представники так званої «ДНР», які застосували до гр. ОСОБА_6 вогнепальну зброю, простреливши останньому у присутності інспекторів ВДАІ руку та ногу, після чого забрали (викрали) його та відвезли у невідомому напрямку (том 1 зворотній бік а.с. 139, зворотні бік а.с. 141).
Також службовою перевіркою встановлено, що начальник відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області підполковник міліції ОСОБА_4 активно допомагав та сприяв представникам «ДНР». Побудував на території ВДАІ гаражні приміщення та у подальшому продав їх народному депутату України ОСОБА_7 Також сприяв представникам «ДНР» у їх незаконному заволодінні гаражами та пограбуванні ОСОБА_7 (том 1 зворотній бік а.с. 141).
За результатами службового розслідування за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч.3 ст. 3, ч.1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_4, начальника відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дружківка управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області, за п.66 (скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.9 висновку службового розслідування) (том 1 зворотній бік а.с. 149, а.с. 150).
Крім того, була проведена службова перевірка прокуратурою Запорізької області за висновками якої відображені обставини діяльності Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області та відділення ДАІ цього міста в період з 12 квітня 2014 року, втрати озброєння, співпраці керівництва та співробітників міськвідділу з представниками так званої «ДНР».
У висновку зазначено, що у ході здійснення перевірки здобута інформація про можливу причетність до незаконних дій інспекторів відділення ДАІ м. Дружківка, а саме інспектора з організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції м. Дружківка УДАІ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_12, інспектора з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дружківка УДАІ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_13 та інспектора з адміністративної практики відділу державної автомобільної інспекції УДАІ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_14, які 28 травня 2014 року, зупинивши автомобіль яким керував гр. ОСОБА_6, вступили з ним у конфлікт. Під час конфлікту до місця події приїхали представники так званої «ДНР», які застосували до гр. ОСОБА_6 вогнепальну зброю, простреливши останньому у присутності інспекторів ВДАІ руку та ногу, після чого забрали (викрали) його та відвезли у невідомому напрямку (том 1 а.с. 189).
На виконання наказу МВС України від 10 липня 2014 року № 1258о/с/дск комісією МВС України складена Довідка про результати вивчення окремих напрямків діяльності Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області.
У Довідці зазначено, що у ході відпрацювання Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області, спілкування з працівниками міліції та місцевими мешканцями м. Дружківка здобута інформація щодо працівників міліції та цивільних осіб, які приймали активну участь в діяльності незаконного формування «ДНР», або ж іншим чином могли бути причетними до протиправної діяльності у регіоні.
Так, 31 липня 2014 року від громадянки ОСОБА_15 отримано інформацію про те, що начальник відділення ДАІ м. Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 був причетний до незаконного заволодіння автомобілями колишнього народного депутата України ОСОБА_7
Від громадянина ОСОБА_6 здобуто інформацію про те, що 28 травня 2014 року працівники відділення ДАІ м. Дружківка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 зупинили його автомобіль, викликали представників «ДНР», які в ході конфлікту прострелили йому ногу та заволоділи його автомобілем. При цьому зазначені працівники міліції приймали участь у нанесенні ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Незважаючи на вимоги керівництва ГУМВС України в Донецькій області, особовий склад підрозділу не був передислокований до безпечного місця (начебто через відсутність автотранспорту і блокпости на дорогах). Більшість працівників залишалися у місті, дотримувалися своєрідного нейтралітету відносно «ополченців», справжнього опору та перешкод їх діяльності не чинила, окремі працівники використовували символіку так званої «ДНР». Працівники міськвідділу були значною мірою деморалізовані, несли службу без зброї (том 1 а.с. 192-197).
Згідно «Узагальненої інформації щодо проведеного психофізіологічного інтерв'ю із співробітниками Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області» були встановлені певні обставини. Так, був опитаний заступник начальника Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області - начальник МГБ ОСОБА_10 З його слів стало відомо, що незаконним заволодінням машин займались Шуляк та чоловік з позивним «Беркут»; інформацією щодо незаконного заволодіння автотранспортом володів ОСОБА_4 (ДАІ), який навчався з братами ОСОБА_19 та був активним підтримувачем «ДНР». Відомо, про заволодіння автотранспортом та грошовими коштами гр. ОСОБА_17, у якого представниками так званої «ДНР» вилучено автотранспорт та 30 тис. грн.
Опитаний заступник начальника Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_18 повідомив про факт нанесення тяжких тілесних ушкоджень мешканцю міста представником так званої «ДНР». Стало відомо, що один з братів ОСОБА_19 використав зброю стосовно громадянина (дані не відомі), в результаті чого у останнього була прострілена кінцівка, по даному факту співробітником відділення ДАІ ОСОБА_13 був зафіксований виїзд, однак реєстрацію даний факт не пройшов (том 1 а.с. 199-201).
За даними «Інформації за результатами психофізіологічного тестування співробітників Дружківського МВ із застосуванням поліграфу «Конкорд - М» встановлено, що «ОСОБА_21 намагався приховати інформацію стосовно обставин зриву передислокації працівників Дружківського МВ до ГУМВС у Донецькій області. Він повідомив, що коли отримав таку вказівку від заступника начальника ГУМВС України в Донецькій області Богданова, то доповів останньому про неможливість виконання його вказівки. ОСОБА_11 мотивував це тим, що начальник ВДАІ (з обслуговування м. Дружківки та Дружківського району) УДАІ ГУМВС ОСОБА_4 не зміг організувати необхідний автотранспорт (автобуси). При цьому сам ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_11 попередньо зателефонував до нього і сказав, щоб той автотранспорт не шукав, а в разі перевірки інформації Богдановим, сказав, що автотранспорт знайти не зміг, мовляв, не надали місцеві підприємства» (том 1 а.с. 129, 205).
Під час психофізіологічного тестування ОСОБА_4 повідомив, що до сепаратистів слід віднести наступних мешканців м. Дружківка: ОСОБА_22 - начальник підрозділу міграційної служби; ОСОБА_23 на прізвисько «Восток» - військовий комендант м. Дружківка від «ДНР», ОСОБА_19 та ОСОБА_24 - підприємці, ОСОБА_20 та його молодший брат - чергували на блокпостах з автоматами «Калашникова» та снайперською гвинтівкою, ОСОБА_25 був серед «ополченців», ОСОБА_26 - працівник АТЗТ «Вєско», ОСОБА_27 на прізвисько «Єсаул» мав власну СТО біля відділення ДАІ, був серед «ополченців», ходив з автоматом по місту, ОСОБА_28 був серед «ополченців», ОСОБА_29 - дрібний торгівець, був серед «ополченців».
За даними ОСОБА_4, велика кількість працівників АТЗТ «Вєско» приєдналися до сепаратистів.
ОСОБА_4 повідомив, що двічі направляв підлеглих для участі у засіданнях міськвиконкому, де були представники так званої «ДНР». Останні вимагали від співробітників ДАІ надати докладну інформацію щодо таксистів (марка автомобілю, державний номер, мобільний телефон власника) та інших перевізників. Інформація ОСОБА_4 була надана в повному обсязі.
Будь-яких даних стосовно взаємодії з сепаратистами ОСОБА_4 не надав, мотивуючи це тим, що з ними не спілкувався. На запитання про інцидент на площі ім. Леніна під час складання протоколу співробітниками ДАІ на мешканця м. Дружківки ОСОБА_4 відповідав неохоче. Він пояснив, що йому не відомо, чому сепаратисти з'явились на цьому місці і застосували силу та зброю стосовно водія.
ОСОБА_4 розповів про інцидент, коли у колишнього народного депутата України ОСОБА_7 сепаратисти викрали з гаражів три автомобілі («Toyota Prado», «Volkswagen Polo», «Hyundai Accent»). При цьому ОСОБА_4 спочатку замовчував, що раніше був власником цих гаражів, придбавши їх за сприяння міськвиконкому, а згодом сам продав їх ОСОБА_7
ОСОБА_4 намагався приховати той факт, що участь у викраденні транспортних засобів у ОСОБА_7 брав його знайомий ОСОБА_19
ОСОБА_4 перебував у дружніх стосунках з міським головою м. Дружківка ОСОБА_30
ОСОБА_4 підтвердив, що добре знайомий з представниками «ополчення» - братами ОСОБА_19, особливо з ОСОБА_19, оскільки їх діти разом навчаються і фактично дружать сім'ями, тому спілкувався з ним щодня.
Він також повідомив, що одного разу спілкувався з комендантом від «ДНР» на прізвисько «Восток», нібито з приводу вимагання працівниками ДАІ хабара з таксиста, проте в подальшому виявилося, що звинувачення були безпідставними.
Будь-яку співпрацю з сепаратистами ОСОБА_4 заперечував.
В результаті проведеного тестування виявлено психофізіологічні реакції організму ОСОБА_4 на запитання щодо підтримки ідеї відокремлення Донбасу від України, співпраці з сепаратистами, надання недостовірної або часткової інформації під час тестової бесіди.
За результатами психофізіологічного тестування зроблений висновок, що це може свідчити про нещирість, виявлену ОСОБА_4, який намагався приховати важливу інформацію (том 1 а.с. 130-131, 206-207).
Інспектор з організації дорожнього руху відділення ДАІ по обслуговуванню м. Дружківка та Дружківського району при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_16, розповідаючи про інцидент, який стався між працівниками ВДАІ по обслуговуванню м. Дружківка та Дружківського р-ну при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області та мешканцем м. Дружківка ОСОБА_6, поводився досить скрито. Так, він не зміг чітко описати ряд важливих обставин та деталей, які б могли сприяти повному і об'єктивному розслідуванню даного факту. Можливою причиною цього є те, що попередньо працівниками ВДАІ було обговорено дану ситуацію і вироблено спільну прийнятну версію цих подій. Проте, не було чітко обговорено дрібних деталей і ОСОБА_16 боявся помилитися чи видати інформацію в більшому об'ємі. Так, лише у ході тривалої бесіди ОСОБА_16 пригадав, що раніше вже складав протокол про правопорушення на водія ОСОБА_6
За результатами проведеного тестування зроблено припущення, що ОСОБА_16 під час передтестової бесіди і у ході власне тестування надав недостовірну інформацію щодо співпраці із сепаратистами, передачі їм службової інформації. Також наявні ознаки того, що ОСОБА_16 може підтримувати ідею від'єднання Донбасу від України (том 1 а.с. 210).
Вказані висновки відображені в Інформації за результатами психофізіологічного тестування співробітників Дружківського МВ із застосуванням поліграфу «Конкорд - М», складеної начальником СОТР УБОЗ УМВС України в Хмельницькій області майором міліції ОСОБА_31 (том 1 а.с. 128-132, 204-210).
За Довідкою «Про підсумки вивчення проблемних питань професійної діяльності органів внутрішніх справ ГУМВС України в Донецькій області, розташованих у зоні АТО (Дружківський МВ)», складеною при перевірці за наказом МВС України від 12 липня 2014 року № 1258о/с/дск зазначено, що незважаючи на вимоги керівництва ГУМВС України в Донецькій області, особовий склад підрозділу не був передислокований до безпечного місця (начебто, через відсутність автотранспорту і блокпости на дорогах). Більшість працівників залишалися у місті, дотримувалися своєрідного нейтралітету відносно «ополченців», справжнього опору та перешкод їх діяльності не чинила, окремі працівники використовували символіку так званої «ДНР». Працівники міськвідділу були значною мірою деморалізовані, несли службу без зброї.
На думку багатьох місцевих правоохоронців, саме така пасивна, комфортна і поміркована позиція дозволила уникнути кровопролиття, зіткнень і жертв у місті, зберегти працездатність підрозділу, показати населенню, що, мовляв, «у місті залишилась міліція». Подібні дії правоохоронців також можна пояснити тим, що багато з них мають родинні або дружні зв'язки з особами, які перебували у складі «ополчення».
Разом з тим, подібна ситуація була обумовлена і тим, що представниками так званої «ДНР» вживалися рішучі заходи щодо придушення активності правоохоронців, нейтралізації і взяття міськвідділу під контроль, що їм частково вдалося. Для цього досить успішно були використані методи психологічного тиску, погроз, залякування (насамперед стосовно працівників керівної ланки і оперативного складу), пропаганди своїх поглядів і маніпулювання громадською думкою.
Заступник начальника Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області - начальник МГБ підполковник міліції ОСОБА_10, заступник начальника зазначеного підрозділу полковник міліції ОСОБА_18 та начальник відділення ДАІ (з обслуговування м. Дружківки та Дружківського району) УДАІ ГУМВС України в Донецькій області підполковник міліції ОСОБА_4 працювали на своїх посадах увесь період, протистояння і конфліктів з «ополченцями» не мали (том 1 а.с. 213).
В якості свідків опитані громадяни, які дали певні пояснення.
Так свідок секретар ВДАІ ОСОБА_32 пояснила, що в один з днів червня 2014 року з вікна приміщенні відділення ДАІ бачила декілька озброєних людей, так званих «ополченців ДНР». Ці особи з допомогою кувалди зламали замки на гаражах, викотили автомобілі і поїхали на них. Вона телефонувала начальнику ВДАІ ОСОБА_4, який в цей час перебував на обідній перерві, відразу до відділення не приїхав. Наступного дня, зранку вона розповіла йому подробиці.
Свідок мешканець сусіднього з приміщенням ВДАІ будинком ОСОБА_33 пояснив, що має в приватній власності гараж, який розташований на території подвір'я відділення ДАІ м. Дружківка. В один із днів, коли в м. Дружківки знаходились незаконні озброєнні формування, він під'їхав на своєму авто, щоб поставити його в гараж. Але ворота були прикриті і до нього підбігли озброєні люди. Після з'ясування особи його впустили на подвір'я, пізніше йому стало відомо, що на гаражах збиті замки та викрадено декілька автомобілів.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_4 знову пояснив, що як на його думку, то ніяких вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу він не здійснював.
Разом з тим, підтвердив, що достеменно знав про обставини події, яка мала місце 28 травня 2014 року з участю його підлеглих працівників відділення ДАІ ОСОБА_13, ОСОБА_16 і ОСОБА_14, в ході якої затриманий ними водій отримав вогнепальні поранення і був вивезений в невідомому напрямку. При цьому ОСОБА_4 як керівник не витребував у підлеглих рапорти, будь-які пояснення з цього приводу, не ініціював проведення службової перевірки, ніяким чином не доповів і не проінформував керівництво управління ДАІ УМВС України в Донецькій області.
Також позивач, ОСОБА_4 підтвердив, що йому було відомо про скоєння злочину стосовно гр-на ОСОБА_7, у якого невідомі особи заволоділи декількома автомобілями. Пояснив, що він нікого про це не повідомляв, як працівник міліції жодним чином не відреагував та ні яких заходів не вчинив, так як вважав це марним.
Судовою колегією апеляційного суду при розгляді справи були витребувані відомості щодо осіб, які фігурували в висновках МВС України і мали певні взаємовідносини з позивачем, а саме стосовно начальника Дружківського МВ ОСОБА_9 та працівників Дружківського відділення ДАІ підлеглих позивача ОСОБА_13 і ОСОБА_16
Згідно довідки Дружківського міського суду Донецької області в провадженні суду знаходиться кримінальна справа № 1-кп/229/35/2016 за обвинуваченням колишнього начальника Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9 за ст. 365 ч.3 КК України (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, якщо вини спричинили тяжкі наслідки). Справа не розглянута (т. 3 а.с. 29-30).
Згідно з вироком Дружківського міського суду Донецької області від 17 вересня 2015 року колегія зазначає, що в своїх поясненнях обвинувачені працівники відділення ДАІ ОСОБА_13 та ОСОБА_16 вказували на те, що про обставини злочину, який був скоєний стосовно потерпілого ОСОБА_6, невідкладно повідомили свого начальника ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 31 - 41).
Згідно довідки та вироку Апеляційного суду Донецької області від 15 січня 2016 року, який набрав чинності, за скоєні злочини стосовно потерпілого ОСОБА_6 підлеглі позивача ОСОБА_4 працівники ВДАІ визнані винними:
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних порушень, передбачених ч.1 ст. 258-3 (Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації), ч.3 ст. 365 (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, якщо вини спричинили тяжкі наслідки), ст.ст. 54, 70 ч.1 КК України та призначено покарання - 9 (дев'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах, з позбавленням спеціального звання - капітан міліції;
ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних порушень, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст. 365, ст.ст. 54, 70 ч.1 КК України та призначено покарання - 8 (вісім) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах, з позбавленням спеціального звання - капітан міліції (т. 3 а.с. 42 - 63).
Проаналізувавши докази та фактичні данні по справі, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не надано доказів щодо окремих обставин по справі, які ставляться в провину позивачу, як то невиконання наказів або вказівок керівництва МВС України стосовно особистих дій і дій підлеглого підрозділу в складних політичних умовах, зрив передислокації особового складу міського відділу міліції і відділу ДАІ м. Дружківки, встановлення безпосередньо особистих взаємин з керівництвом незаконних озброєних формувань. Разом з тим, колегія суддів вважає доказаним і встановленим факт порушення ОСОБА_4 Присяги працівника міліції і дискредитацію цього звання.
Судова колегія констатує, що в спірних відносинах мають місце обставини, які слід визнати загальновідомими. Так, починаючи з 14 квітня 2014 року по 5 липня 2014 року на території міста Дружківка діяла терористична організація під назвою «Донецька народна республіка». На території міста члени цієї організації, будучи озброєними, фактично захопили владу і їх дії були направлені проти органів державної влади України та її правоохоронних органів, вони здійснювали збройні напади, захоплювали заручників, заволодівали майном громадян. В цей період були захоплені приміщення органів місцевого самоврядування та органів державної влади. На приміщеннях міської Ради, міського відділу внутрішніх справ та інших установ були зняті прапори України та вивішені прапори іншої держави або так званої «Донецької народної республіки». Громадяни України, які виступали за єдність держави і проти відділення окремих районів Донецької області від України, переслідувались. Були встановлені блок - пости та готувались інші польові фортифікаційні споруди для збройного опору органам правопорядку, а до мешканців міста застосовувалося незаконне покарання у вигляді примусової участі у будівництві польових фортифікаційних споруд-окопів.
Позивачу ОСОБА_4 як працівнику міліції і мешканцю міста Дружківка, було достовірно відомо, що з середини квітня і до початку липня 2014 року на території міста Дружківки діяли члени терористичної організації під назвою «Донецька народна республіка», яка мала організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, була озброєна вогнепальною зброєю, що члени цієї терористичної організації чинили опір співробітникам правоохоронних органів України.
Як встановлено вироком суду, згідно з постової відомості розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби станом на 28.05.2014 року співробітники відділення ДАІ ОСОБА_13, ОСОБА_16 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, заступили на службу 28.05.2014 р. з отриманням спецзасобів і біля 16 години скоїли кримінальний злочин, за що визнані винними і підвернуті покаранню у вигляді позбавлення волі.
Начальник відділення ДАІ ОСОБА_4 відповідно до своїх обов'язків (пп. 9.1., 9.3., 9.6., 9.8. п.9 Положення про відділення ДАІ /том. 2 а.с. 63-64/) несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділення ДАІ завдань і здійснення ним своїх функцій, належне використання підпорядкованого складу; у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством і нормативно-правовими актами МВС, організовує роботу ВДАІ та забезпечує її контроль; організовує заходи та несе персональну відповідальність за якісний підбір кандидатів на службу в органи внутрішніх справ та здійснює контроль за дотриманням дисципліни та законності в діяльності підлеглого особового складу.
Однак, ОСОБА_4 не витребував у підлеглих рапорти, будь-які пояснення з приводу застосування зброї стосовно потерпілої особи, отримання нею тяжких тілесних ушкоджень і таке інше, не ініціював проведення службової перевірки, жодним чином не доповів і не проінформував керівництво управління ДАІ УМВС України в Донецькій області.
Крім того, наявними доказами встановлено, що в один з днів в період захоплення влади в м. Дружківка, бійцями невідомого збройного формуванням відбулося незаконне заволодіння автомобілями громадянина ОСОБА_34 з території подвір'я відділення ДАІ м. Дружківка, про що позивачу ОСОБА_4 було достеменно відомо. Але ОСОБА_4 як працівник міліції жодних заходів реагування з цього приводу не вчиняв, інші правоохоронні органи про цей факт не повідомляв, тобто безумовно скоїв вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу міліції.
Суд першої інстанції при розгляді справи вірно зробив системний аналіз норм, якими слід керуватись при розгляді даного спору.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Основні завдання міліції визначені ст. 2 Закону № 565, до них зокрема належить забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Частиною 1 ст. 5 Закону № 565 встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Згідно з ч.1 ст. 10 Закону № 565 міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення тощо.
Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону № 565 працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вживати заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинити правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий підрозділ міліції.
Згідно з ч.1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальне звання міліції.
Частиною 10 ст. 17 Закону № 565 встановлено, що працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Вступаючи на службу, працівники міліції складують Присягу працівника органів внутрішніх справ України, наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону», текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 25 Закону № 565 працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Встановлено, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_4 перебував на службі в органах внутрішніх справ, обіймав посаду начальника відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Дружківка (м. Дружківка) управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в області, будучи у спеціальному званні «підполковник міліції».
Як наслідок, правовий статус позивача визначався Законом № 565, Положенням № 114 та іншими законодавчими і підзаконними актами, які регламентують порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, тому положення трудового законодавства, в тому числі Кодексу законів про працю України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентоване розділом VII Положення № 114.
Загальні підстави звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас (з постановкою на військовий обік) визначені п.64 Положення № 114, до таких підстав крім іншого належить звільнення за порушення дисципліни (пп.«є» п.64 цього Положення).
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Пунктом 66 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п.62 цього Положення.
Системний аналіз правових норм, які містяться у пп.«є» п.63, пп.«є» п.64, п.66 Положення № 114, ст.ст. 1, 2, 12 Дисциплінарного статуту, зумовлює висновок, що за вчинення працівниками міліції порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, найбільш суворим з яких є звільнення.
Скоєння особою вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою для припинення служби в органах внутрішніх справ. Саме ж припинення служби відбувається у формі звільнення.
Отже у разі звільнення особи з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення № 114, правові норми, що містяться у ст.ст. 13-21 Дисциплінарного статуту та визначають права начальників щодо накладення дисциплінарних стягнень, порядок накладення дисциплінарних стягнень, строки накладення дисциплінарних стягнень, виконання та зняття дисциплінарних стягнень, правові наслідки накладення дисциплінарних стягнень та порядок їх оскарження, не підлягають застосуванню.
Судова колегія констатує, що аналіз тексту Присяги зумовлює висновок: в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, працівник органів внутрішніх справ покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.
У зв'язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння працівником міліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює виконання ним своїх службових обов'язків.
Провівши аналіз пунктів 63-67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114), Верховний Суд України в своєму рішення № 21-2440а15 від 20 жовтня 2015 року дійшов висновку про те, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає встановленими обставини, за якими позивач ОСОБА_4, за сукупністю своїх дій та бездіяльності, як працівник міліції не забезпечив безпеку громадян і громадський порядок, не прийняв оперативно-розшукові заходи по виявленню, запобіганню і припиненню кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, вчинив інші дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу. Крім того, в силу займаної посади, позивач ОСОБА_4 ніс персональну відповідальність не лише за власні дії чи бездіяльність, але і за діяльність очолюваного ним підрозділу. Таким чином, відсутні правові та фактичні підстави для визнання протиправними та скасування наказів МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 та від 27 серпня 2014 року № 1680о/с, МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу ГУМВС України в Донецькій області від 07 жовтня 2014 року № 361о/с в частині обчислення вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному вирахуванні, колегія вважає обґрунтованим аналіз суду першої інстанції і погоджується з його висновками.
На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 р. у справі № 805/8383/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 р. у справі № 805/8383/14-а за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 19 квітня 2016 року, повний текст виготовлений 20 квітня 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Колегія суддів Сухарьок М.Г.
Блохін А.А.
Гаврищук Т.Г.