Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.
Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
19 квітня 2016 року справа №805/4883/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Гайдара А.В., суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф.
при секретареві судового засідання Томах О.О.,
за участю:
представника відповідача 1 Маковецької Н.В. (за довіреністю) в режимі відеоконференції
представника відповідача 2 Кирильченко Я.Ю. (за довіреністю)
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 805/4883/15-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. (арк.справи 184-185)
Позивач -ОСОБА_4, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено докази і встановлено обставини справи, наявним у справі доказам не надано належної оцінки, у зв'язку з чим вказана постанова підлягає скасуванню. (арк.справи 194-195)
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що суд ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем1 правомірно винесено накази № 1806 від 19.08.2015 року (про порушення службової дисципліни) та № 279о/с від 11.09.2015 року (про звільнення за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ) та не було допущено порушень порядку службового розслідування.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України в режимі відеоконференції за приписами статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення та рішення суду першої інстанції без змін..
Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення та рішення суду першої інстанції без змін..
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, думку представників відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.11.1995 року по 19.09.2015 року. Остання посада - старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в званні «майор міліції».
Наказом Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області №577 від 23 липня 2015 року «Про порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_4» вирішено за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012р., в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства, забезпечення законності та службової дисципліни, що виразилось у перебуванні на службі в стані алкогольного сп'яніння, клопотати перед керівництвом ГУМВС України в Донецькій області про звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_4 (арк.справи 107-108).
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 19.08.2015 року №1806 «Про порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_4 та його покарання» клопотання Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, порушене наказом від 23.07.2015 року №577 задоволено. Вирішено за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012р., в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства, забезпечення законності та службової дисципліни, що виразилось у перебуванні на службі в стані алкогольного сп'яніння, старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_4, звільнити з органів внутрішніх справ (арк.справи 109-110).
11.09.2015 року наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №279о/с «По особовому складу» реалізовано наказ №1806 від 19 серпня 2015 року, та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни), зокрема, майора міліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1) - старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського міського відділу з 19 вересня 2015 року, на підставі наказу Головного управління МВС в області від 19.08.2015 року №1806. (арк.справи 97).
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про міліцію" (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до пп. «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (у відповідній редакції), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Статуту передбачений порядок накладення дисциплінарних стягнень.
Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Статтями 16 та 18 цього Статуту встановлений строк накладення дисциплінарних стягнень та їх виконання відповідно.
Стосовно правомірності наказу ГУМВС в Донецькій області від 19.08.2015 року №1806, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Підставою для прийняття спірного наказу від 19.08.2015 року №1806 став наказ Краматорського МВ від 23.07.2015 року №577, яким порушено клопотання про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Наказом від 23.07.2015 року №577 у зв'язку з грубим порушенням ОСОБА_4 вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012р., в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства, забезпечення законності та службової дисципліни, що виразилось у перебуванні на службі в стані алкогольного сп'яніння, Краматорським МВ вирішено клопотати перед керівництвом ГУМВС України в Донецькій області про звільнення капітана міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ. День відсутності ОСОБА_4 на службі - 16.07.2015 року вирішено вважати прогулом, грошове забезпечення за вказаний період не нараховувати та не виплачувати (арк.справи 107-108).
На підтвердження викладеного, суб'єктом владних повноважень надано висновок службового розслідування за фактом перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_4, проведеного на підставі наказу Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 18.07.2015 року №574 (арк.справи 104-106).
Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що 16.07.2015 року від начальника карного розшуку Краматорського МВ майора міліції ОСОБА_5 надійшов рапорт щодо перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_4 В ході службового розслідування встановлено, що 16.07.2015 року після виявлення факту перебування на службі капітана міліції ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння, його було відсторонено від виконання службових обов'язків та у складі начальника відділу карного розшуку Краматорського МВ майора міліції ОСОБА_5 та начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського МВ підполковника міліції ОСОБА_6 було доставлено до наркологічного диспансеру м. Краматорська. Після медичного огляду лікаря-нарколога за результатами аналізу на 10:40 год. у ОСОБА_4 було встановлено гостру інтоксикацію внаслідок вживання алкоголю.
У висновку також зазначено, що згідно акту про відмову надати пояснення від 18.07.2015 року капітан міліції ОСОБА_4 надавати пояснення відмовився.
Також, колегія суддів звертає увагу, що в підтвердження обґрунтованості складеного відповідачем 2 висновку службового розслідування в матеріалах справи наявна довідка щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 16.07.2015 року №500, у відповідності до якої у ОСОБА_4 встановлена гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю з ознаками різкого запаху алкоголю, психологічного збудження, агресивної поведінки. Також у даній довідці лікарем зазначено про відмову позивача від здачі необхідних аналізів (арк.справи 100).
Крім того, колегія суддів враховує той факт, що поясненнями позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції зазначені обставини не спростовані, позивач як на підставу неправомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності лише вказує на те, що у зазначений день у нього був вихідний.
Проте, відповідно до довідки відповідача2 за підписом начальника чергової частини Краматорського МВ згідно із записами, внесеними до книг нарядів Краматорського МВ, ОСОБА_4 в період з 01.07.2015 року по 01.08.2015 року заступав у наряд у складі СОГ 1 раз - 14.07.2015 року (арк.справи 59).
Судом першої інстанції задоволено клопотання представника відповідача та допитано в якості свідка начальника карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_5 У відповідності до приписів КАС України, ОСОБА_5 склав присягу свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Свідку роз'яснено приписи ст. 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Про зазначені обставини ОСОБА_5 складено розписку.
З пояснень свідка в судовому засіданні встановлено, що 16.07.2015 року оперуповноважений ВКР ОСОБА_4 вийшов на службу для виконання доручень слідчих згідно ст.41 КПК України, у яких пропущений строк виконання, але після виявлення факту перебування на службі капітана міліції ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння, ним про зазначені обставини було складено рапорт на ім'я начальника Краматорського МВ з проханням провести за даним фактом службове розслідування та направити матеріали до Головного управління. Також, того ж дня ним разом із начальником сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського МВ підполковником міліції ОСОБА_6 доставлено позивача до наркологічного диспансеру м. Краматорська, після проведення медичного огляду лікарем-наркологом у ОСОБА_4 було встановлено гостру інтоксикацію внаслідок вживання алкоголю.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В межах спірних правовідносин колегія суддів, з урахуванням вищевикладеного вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги стовно того, що відповідачами не доведений факт знаходження позивача саме 16 липня 2015 року на робочому місці не при виконанні службових обов'язків, а у вихідний день, оскільки позивачем в обґрунтування своєї позиції не надано жодного доказу в розумінні ст..70 КАС України в противагу відповідачам, оскільки показання свідка є належним доказом в розумінні ст..77 КАС України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року №155, совість, професійний обов'язок, честь і гідність є головними моральними орієнтирами на службовому шляху захисника правопорядку і складають моральний стрижень особистості працівника органів внутрішніх справ (п. 2.1).
Службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до, зокрема, законності, визнання працівником верховенства права, а також його обов'язкового виконання у службовій діяльності (п. 3.2).
Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ (п. 3.3).
Відповідно до п. 4.1 даних Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральні зобов'язання, зокрема, визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.
При цьому, вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників органів внутрішніх справ, приймаючи присягу працівника ОВС України ОСОБА_4 склав клятву «всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ», тоді як вищезазначені обставини, встановлені відповідачами у відношенні ОСОБА_4, суперечать морально-етичним принципам, встановленим співробітникам органів внутрішніх справ. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов'язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування відносно нього з огляду на наступне.
Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.
У відповідності до частини 2 зазначеної Інструкції завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожен винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав.
Відповідно до п.2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
На підставі п.п.6.3.2, 6.3.6 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право: брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Згідно із пункту 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.
Пунктом 5.1 вказаної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.
Як вбачається із матеріалів справи, службове розслідування, результати якого зафіксовані у висновку від 22 липня 2015 року, проведене на підставі наказу Краматорського ГУМВС України в Донецькій області від 18 липня 2015 року №574; наказ про порушення питання щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ №577 прийнято Краматорським МВ 23 липня 2015 року.
Крім того, 18.07.2015 року посадовими особами Краматорського МВ в рамках проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_4 складено акт про відмову останнього надати пояснення, який зареєстровано за №9/14187 (арк.справи 103).
Також, колегія суддів наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази (відповідний рапорт) бажання ОСОБА_4 ознайомитись з матеріалами службового розслідування. Крім того, позивачем як в позовній заяві, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні зазначається лише про нібито порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, при цьому позивач не вказує на якісь спроби ознайомитись з даними матеріалами, надати відповідні пояснення на спростування вищезазначених обставин.
Натомість відповідачем 2 службове розслідування проведено згідно вимог Інструкції, в межах встановлених строків. У відповідності до процедури проведення службового розслідування складено акт про відмову ОСОБА_4 надати пояснення. Тобто, службове розслідування проведено з забезпеченням повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення.
Крім того, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо неприйняття в якості доказу наявну в матеріалах справи довідку №121 про тимчасову непрацездатність осіб рядового і начальницького складу, видану Центром первинної медико-санітарної допомоги №2 м. Краматорська 20.07.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_4 був звільнений від роботи з 20.07.2015 року по 31.07.2015 року (арк.справи 162), оскільки службове розслідування відносно позивача призначено наказом від 18.07.2015 року, спірні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ видані відповідачем 1 19.08.2015 року та 11.09.2015 року, тобто під час перебування позивача на службі.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини, встановлені службовим розслідуванням, враховуючи надані в судовому засіданні свідком пояснення та інші докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем 1 правомірно прийнято накази №1806 від 19.08.2015 року та №279о/с від 11.09.2015 року про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
На підставі зазначеного, вимоги позивача про поновлення на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та стягнення на його користь грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судом в даній справі визнано правомірність прийнятих відповідачем1 наказів №1806 від 19.08.2015 року та №279о/с від 11.09.2015 року про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122-1, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 805/4883/15-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 805/4883/15-а - залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів протягом п'яти днів.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий А.В. Гайдар
Судді Л.А.Василенко
Р.Ф.Ханова