Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
19 квітня 2016 року справа №805/159/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Сухарька М.Г.
при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,
за участю сторін по справі:
позивач: не з'явився
відповідач: Дундар В.В. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року по справі №805/159/16-а (головуючий І інстанції Козаченко А.В.) за позовом ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.12.2015 року №2860/1 «Про звільнення ОСОБА_4, начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області с займаної посади згідно до п.5 ст. 40 КЗпП України; поновлення на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.12.2015 року по день поновлення на роботі.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги тих обставин, що згідно медичної довідки від 21.02.2016 року йому встановлено діагноз: діабетичний артрит правого підтаранного суставу з деструкієй таранной та п'яточной кісток і нейротрофічними порушеннями з вираженим больовим синдромом і з порушенням функцій опори та руху. Орієнтовний строк лікування та поновлення більше чотирьох місяців, тобто захворювання відноситься до категорії тих захворювань при яких законодавством встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади), тому звільнення може бути здійснено лише при умові того, що звільнення працівника визнано інтересами виробництва, замінити співробітника не має ким, або перерозподілити його роботу між іншими співробітниками не можливо. Крім того, позивач зазначив, що на протязі усього часу відсутності його обов'язки виконувала спеціально призначена інша особа, а саме заступник, функціональні обов'язки якої повністю співпадали з обов'язками позивача, а тому інтереси виробництва не постраждали ніяким чином.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 10.03.2015р. працював у Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області, з 05.05.2015 року переведено на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Наказом № 2860/1 від 18.12.2015 року позивача звільнено з займаної посади 18.12.2015 року, в зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, згідно п. 5 ст. 40 КЗпП України. Підстава звільнення - службова записка начальника управління кадрової роботи та державної служби ГТУЮ у Донецькій області №05.1-21/323 від 17.12.2015 року про те, що позивач у зв'язку з невиробничою травмою хворів в період з 07.07.2015 року по 27.04.2014 року та перебував на лікарняних у зв'язку із загальним захворюванням в періоди: з 25.07.2015 року по 13.08.2015 року; з 14.08.2015 року по 28.08.2015 року; з 29.08.2015 року по 28.09.2015 року; з 29.09.2015 року по 05.10.2015 року; з 06.10.2015 року по 06.11.2015 року; з 07.11.2015 року по 04.12.2015 року та продовжує хворіти.
На час звільнення позивач перебував на лікарняному з 07.07.2015 року безперервно протягом більш як шість місяців.
Листом № 05.1-25/294 від 11.11.2015 року позивача було попереджено про майбутнє вивільнення згідно п. 5 ст. 40 КЗпП України.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Пунктом 5 частини 1 статті 40 КЗпПУ визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку не з'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не врахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігаєтьсядовідновленняпрацездатностіабовстановленняінвалідності.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що застосування п. 5 ч. 1 ст.40 КЗпП передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був відсутній на роботі протягом більш як шість місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при захворюванні позивача (стопа Шарко).
Після жодного перебування на лікарняному позивач до виконання своїх посадових обов'язків не приступав.
Втрата працездатності не пов'язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем доведений факт правомірності звільнення позивача за пунктом 5 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Посилання позивача на лист Донецького Національного медичного університету ім.М.Горького Науково-дослідного інституту травматології та ортопедії від 21.02.2016 року у якому зазначено орієнтований термін лікування та відновлення понад 4 місяців, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на положення п.5 ч.1 ст.40 КЗпПУ, за приписами якої більш триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні встановлюється безпосередньо законодавством, а не лікувальною установою.
Висновок позивача про те, що звільнення працівника за п.5 ч.1 ст.40 КЗпПУ може бути здійснено лише при умові того, що звільнення працівника визнано інтересам виробництва, замінити співробітника не має ким, або перерозподілити його роботу між іншими співробітниками не можливо, колегія суддів вважає помилковим, оскільки наведена норма не містить таких умов.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року по справі № 805/159/16-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року по справі № 805/159/16-а - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 квітня 2016 року.
Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20 квітня 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А.Блохін
М.Г.Сухарьок