12 квітня 2016 року м. Київ К/800/30794/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Житомирської митниці ДФС на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі № 806/1074/15 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» до Житомирської митниці ДФС про скасування рішень, -
У березні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (далі - ТДВ «ЖЛ») звернулось з позовом до Житомирської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості товарів №101060000/2014/300335/2 від 27 жовтня 2014 року, №101060000/2014/300338/2 від 28 жовтня 2014 року, №101060000/2014/300356/2 від 18 листопада 2014 року, №101060000/2014/300377/2 від 12 грудня 2014 року та №101060000/2014/300379/2 від 15 грудня 2014 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки товариством було надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару за основним методом.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості: №101060000/2014/300335/2 від 27 жовтня 2014 року, №101060000/2014/300338/2 від 28 жовтня 2014 року, №101060000/2014/300356/2 від 18 листопада 2014 року, №101060000/2014/300377/2 від 12 грудня 2014 року та №101060000/2014/300379/2 від 15 грудня 2014 року.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Житомирська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 квітня 2014 року між GREEN SNACKS C.V. Амстердам, Нідерланди (Продавець) з однієї сторони та ТДВ «ЖЛ» (Покупець) з іншої сторони, укладено контракт №АР24.14, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець придбаває ядра арахісу (код ТНВД 1202200000) в кількості, асортименті та за ціною у відповідності до специфікацій, які додаються до кожної поставки і є невід'ємними частинами даного Контракту.
Згідно з пунктом 2.1 Контракту, ціна товару встановлюється в доларах США і зазначається в специфікації та експортному рахунку (інвойсі) на кожну поставку. Умови поставки визначені пунктом 3.1 Контракту, згідно якого товари поставляються на умовах CІF, порт Одеса, Україна (Інкотермс 2010). Відповідно до пункту 4.2 Контракту, товар поставляється на умовах часткової передплати, а саме 30% аванс, 100% - після представлення копій вантажних документів. Можлива 100% передплата.
Декларантом до митного оформлення товару відповідачу подано наступні митні декларації:
- 27.10.2014 року № 101060000/2014/016532 на митне оформлення товару арахіс Аргентинський (сирий, лущений), сорт Runner, типу Split (розколотий навпіл), в 500 мішках по 50+-0,5 кг, загальною вагою нетто 25080 кг, загальною митною вартістю визначеною позивачем 30096,00 доларів США;
- 28.10.2014 року № 101060000/2014/016649 на митне оформлення товару арахіс Аргентинський (сирий, лущений), сорт Runner, типу Split (розколотий навпіл), в 500 мішках по 50+-0,5 кг, загальною вагою нетто 25060 кг, загальною митною вартістю визначеною позивачем 30072,00 доларів США;
- 18.11.2014 року № 101060000/2014/018056 на митне оформлення товару арахіс Аргентинський (сирий, лущений), сорт Runner, типу Split (розколотий навпіл), в 500 мішках по 50+-0,5 кг, загальною вагою нетто 25000 кг, загальною митною вартістю визначеною позивачем 30000,00 доларів США;
- 12.12.2014 року № 101060000/2014/019956 на митне оформлення товару арахіс Аргентинський (сирий, лущений), сорт Runner, типу Split (розколотий навпіл), в 500 мішках по 50+-0,5 кг, загальною вагою нетто 25000 кг, загальною митною вартістю визначеною позивачем 30000,00 доларів США;
- 15.12.2014 року № 101060000/2014/020061 на митне оформлення товару арахіс Аргентинський (сирий, лущений), сорт Runner, типу Split (розколотий навпіл), в 500 мішках по 50+-0,5 кг, загальною вагою нетто 25000 кг, загальною митною вартістю визначеною позивачем 30000,00 доларів США.
На підтвердження митної вартості товару, декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2014 року №АР24.14, специфікація №1 від 25.04.2014 року до контракту; інвойси № G-0331 D від 11.08.2014 року, № G-0342 А від 26.08.2014 року, № G-0365 А від 30.10.2014 року, № G-0365 В від 30.10.2014 року; платіжні доручення №106 від 03.10.2014 року, №118 від 07.10.2014 року, №44 від 07.11.2014 року, №87 від 01.12.2014 року, №102 від 05.12.2014 року.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині 2 ст.53 МКУ подані для митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, інформації щодо ступені обробки товару, що в свою чергу впливає на числові значення складових митної вартості та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
У відповідності до ст.53 МК України, декларанту була пред'явлена вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: бухгалтерську документацію; прайс-листи та каталоги виробника товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Дана вимога надіслана декларанту електронним повідомленням.
У зв'язку з відмовою декларанта у наданні додаткових документів, митницею було проведено процедуру консультації, за результатами якої рівень митної вартості було скориговано. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях МД №101060000/2014/015377 від 09.10.2014 року.
За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом із МД №101060000/2014/016532, №101060000/2014/016649, №101060000/2014/018056, №101060000/2014/019956 №101060000/2014/020061 Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2014/300335/2 від 27 жовтня 2014 року, №101060000/2014/300338/2 від 28 жовтня 2014 року, №101060000/2014/300356/2 від 18 листопада 2014 року, №101060000/2014/300377/2 від 12 грудня 2014 року та №101060000/2014/300379/2 від 15 грудня 2014 року.
Не погодившись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товару в сторону її завищення, декларантом здійснено митне оформлення під гарантійні зобов'язання у відповідності до ч.7 ст.55 МК України, про що було зазначено у п.42 поданих МД.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що у митного органу були усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відтак рішення прийняті відповідачем є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з позицією судів про задоволення позовних вимог, однак вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Судова колегія звертає увагу на те, що наявність права на витребування додаткових документів не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, відповідач виходив з того, що митна вартість товару визначена товариством, значною мірою відрізнялася від вартості товару на схожий (аналогічний) товар, яка містяться у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України. Зокрема, відповідач визначив митну вартість товарів за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, зокрема МД №101060000/2014/015377 від 09.10.2014 року.
Між тим, судами встановлено, що зазначена митна декларація була подана до митного органу на підставі рішення про коригування митної вартості товару № 101060000/2014/300327/2 від 09.10.2014 року, яке в свою чергу скасовано постановою Житомирським окружним адміністративним судом від 25.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 року у справі №806/4810/14.
Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішень Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №101060000/2014/300335/2 від 27 жовтня 2014 року, №101060000/2014/300338/2 від 28 жовтня 2014 року, №101060000/2014/300356/2 від 18 листопада 2014 року, №101060000/2014/300377/2 від 12 грудня 2014 року та №101060000/2014/300379/2 від 15 грудня 2014 року, а відтак про наявність підстав для їх скасування.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Житомирської митниці ДФС відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: