12 квітня 2016 року м. Київ К/800/33514/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,
Позивач - ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» звернувся до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, у якому просив визнати протиправними та скасувати:
рішення про коригування митної вартості від 20 травня 2014 року № 112030000/2014/000113/2 та картку відмови у митному оформленні товару від 25 травня 2014 року № 112030000/2014/00133 за ВМД від 19 травня 2014 року № 112030000/2014/008461;
рішення про коригування митної вартості від 29 травня 2014 року № 112030000/2014/000122/2 та картку відмови у митному оформленні товару від 30 травня 2014 року № 112030000/2014/00147 за ВМД від 28 травня 2014 року № 112030000/2014/009004;
рішення про коригування митної вартості від 25 червня 2014 року № 112030000/2014/000142/2 та картку відмови у митному оформленні товару від 25 червня 2014 року № 112030000/2014/00173 за ВМД від 24 червня 2014 року № 112030000/2014/010959.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товару; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заперечень проти касаційної скарги не надходило.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року допущено заміну відповідача у справі з Запорізької митниці Міндоходів на Запорізьку митницю ДФС у порядку процесуального правонаступництва
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в установлених статтею 220 КАС України межах, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як установлено судами, 09 лютого 2012 року між позивачем та фірмою «INTERCOMMODITIES SA» укладено контракт № 13120156, за яким продавець продає, а покупець купує феросплави, кількість, якість, вартість, строки та умови поставки яких визначається в специфікаціях до договору. Також контрактом визначено, що продавець продає товар на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.
Для проведення митного оформлення імпортованого товару позивач до митного органу у електронному вигляді подав наступні ВМД, у яких визначив митну вартість товару за першим методом - за ціною договору (контракту):
1) від 19 травня 2014 року № 112030000/2014/008461 (далі - ВМД-1);
2) від 28 травня 2014 року № 112030000/2014/009004 (далі - ВМД-2);
3) від 24 червня 2014 року № 112030000/2014/010959 (далі - ВМД-3).
При поданні ВМД-1 позивачем задекларовані наступні документи: накладна CMR від 30 квітня 2014 року № 140560-2, сертифікати якості б/н від 11 січня 2014 року, інвойс від 29 квітня 2014 року TU-14-014-014, зовнішньоекономічний контракт від 09 лютого 2012 року № 13120156, специфікація від 25 квітня 2014 року № 314, додаткова угода до контракту від 14 грудня 2012 року, додаткова угода до контракту 20 листопада 2012 року, додаткова угода до контракту від 03 серпня 2012 року, додаткова угода до контракту від 04 грудня 2013 року та інші документи, зазначені в графі 44 декларації.
Щодо відомостей, зазначених у ВМД-1, митницею встановлено: 1) в копії специфікації від 25 квітня 2014 року № 314 не зазначений вантажовідправник; 2) у договорі з третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, від 04 січня 2012 року № 01-2012/IC/RAS адреса продавця «RASSIL.AS» відрізняється від адреси продавця, зазначеного в рахунку про здійснення платежів третіми особами на користь продавця від 28 квітня 2014 року № 12145; 3) відповідно до копії специфікації від 25 квітня 2014 року № 314, інвойсу від № TU-14-014 від 29 квітня 2014 року товари ввозилися на умовах поставки DAP Запоріжжя. Разом із тим, в інвойсі від 28 квітня 2014 року № 12145 визначено, що продавець продає товар на умовах FCA.
При поданні ВМД-2 позивачем задекларовані наступні документи: накладна CMR від 12 травня 2014 року № 140613, сертифікат якості від 11 січня 2014 року № 2014-6, інвойс від 05 травня 2014 року TU-14-016, зовнішньоекономічний контракт від 09 лютого 2012 року № 13120156, специфікація від 28 квітня 2014 року № 319, додаткові угоди до контракту від 20 листопада 2012 року, від 14 грудня 2012 року, від 03 серпня 2012 року, від 04 грудня 2013 року, витяг зі сторінки «Metal Pages» та інші документи, що зазначено в графі 44 декларації.
Щодо відомостей, зазначених в ВМД-2, митницею встановлено: 1) в копії специфікації від 28 квітня 2014 року № 319 не зазначений вантажовідправник. 2) у відсканованій копії специфікації від 25 квітня 2014 року № 25 до договору з третіми особами від 04 січня 2012 року № 01-2012/IC/RAS та пакувальному листі від третіх осіб від 05 травня 2014 року зазначено марку товару FeW70, а у сертифікаті якості від 11 січня 2014 року № 2014-6 та інших товаросупровідних документах зазначена інша марка - FeW80-С; 3) у відсканованій копії митної декларації країни відправлення від 13 травня 2014 року № MRN 14NL00051114E509D2 не міститься цінової інформації стосовно заявленого товару.
При поданні ВМД-3 задекларовані наступні документи: накладна CMR від 06 червня 2014 року № 040028, сертифікат якості від 28 квітня 2014 року № 238, інвойс від 06 червня 2014 року М0-14-023, зовнішньоекономічний контракт від 09 лютого 2012 року № 13120156, специфікація від 05 червня 2014 року № 334, додаткові угоди до контракту від 20 листопада 2012 року, від 14 грудня 2012 року, від 03 серпня 2012 року, від 04 грудня 2013 року, витяг зі сторінки «Metal Pages» та інші документи, що зазначено в графі 44 декларації.
Щодо відомостей, зазначених у ВМД-3, митницею встановлено: 1) в копії специфікації від 30 травня 2014 року № 1 до контракту від 30 травня 2014 року № 2014-03 IC/IR зазначено вартість товару 420 000дол. США, а у рахунку про здійснення платежів третім особам на користь продавця від 06 червня 2014 року № 140704 вартість товару становить 489 790 дол. США. 2) в копії специфікації від 05 червня 2014 року № 334 не зазначений вантажовідправник.
Відповідачем направлені електронні повідомлення декларанту, в яких повідомлено про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання додаткових документів.
Декларант повідомив відповідача про неможливість надання запропонованих додаткових документів.
Відповідачем прийнято:
за результатами розгляду ВМД-1 та поданих позивачем документів: рішення про коригування митної вартості від 20 травня 2014 року № 112030000/2014/000113/2 та картку відмови у митному оформленні товару від 25 травня 2014 року № 112030000/2014/00133;
за результатами розгляду ВМД-2 та поданих позивачем документів: рішення про коригування митної вартості від 29 травня 2014 року № 112030000/2014/000122/2 та картку відмови у митному оформленні товару від 30 травня 2014 року № 112030000/2014/00147;
за результатами розгляду ВМД-3 та поданих позивачем документів: рішення про коригування митної вартості від 25 червня 2014 року № 112030000/2014/000142/2 та картку відмови у митному оформленні товару від 25 червня 2014 року № 112030000/2014/00173.
У рішенні про коригування митної вартості товарів від 20 травня 2014 року № 112030000/2014/000113/2 зазначено наступне: «… Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МКУ, використана наявна в органу доходів і зборів інформація щодо раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 44,9325 USD/кг). Органом доходів і зборів прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом згідно вимог ст. 64 МКУ. Джерело: МД 112030000/2014/003478 від 26.02.2014; МД 112030000/2014/004727 від 17.03.2014; МД 112030000/2014/002756 від 17.02.2014 …».
У рішенні про коригування митної вартості товарів від 29 травня 2014 року № 112030000/2014/000122/2 зазначено наступне: «… Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МКУ, використана наявна в органу доходів і зборів інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 44,93 USD/кг). Органом доходів і зборів прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом згідно вимог ст. 64 МКУ. Джерело: МД 112030000/2014/008521 від 20.05.2014; МД 112030000/2014/004727 від 17.03.2014 …».
У Рішенні про коригування митної вартості товарів від 25 червня 2014 року № 112030000/2014/000142/2 зазначено наступне: «… Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МКУ, використана наявна в органу доходів і зборів інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 30,51 USD/кг). Органом доходів і зборів прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом згідно вимог ст. 64 МКУ. Джерело: МД 805130000/2014/6942 від 13.06.2014 …».
Щодо виявлених митницею розбіжностей суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Відмінність адреси, вказаної в контракті з третіми особами та в інвойсі, зазначено про зміну поштового індексу, що підтверджується відповідними листами RASSIL.AS, які знаходяться в матеріалах справи; щодо витрат на транспортування, які, на думку митниці, не увійшли до розрахунку митної вартості товару, декларантом зазначено, що транспортування здійснювалось за рахунок INTERCOMMODITIES SA, та в якості доказу наданий інвойс транспортної компанії, за яким платником є INTERCOMMODITIES SA, а також наданий лист INTERCOMMODITIES SA, яким підтверджено факт включення до митної вартості товару витрат на зберігання товару на митній території ЕС, також декларантом надано пояснення щодо доведеності розрахунку ціни товару інвойсом 13287, який додано додатково. В специфікації від 28 квітня 2014 року № 319 зазначено «Вантажовідправник-Продавець чи агента дорученням Продавця»: згідно вимог ЄС, в транзитній декларації не є обов'язковим зазначення цінової інформації, в специфікації зазначається марка товару, згідно Державних стандартів України, крім того, надані пояснення, що реліз є складським документом, який надавався в якості додаткового документу для підтвердження факту переходу права власності.
В специфікації від 30 травня 2014 року № 1 року до контракту від 30 травня 2014 року № 2014-03 IC/IR зазначено вартість товару 420 000 дол. США виходячи з умовного вмісту молібдену у феромолібдені 60%- це мінімальним вміст. Фактично поставлено феромолібдену з вмістом 69,97% молібдену на загальну суму 489 790 дол. США, які і зазначено в інвойсі від 06 червня 2014 року № МО-14-023, доведено інформацію, яка викладена в листі від 23 червня 2014 року № 128/2014 товаросупровідними документами та інвойсом третьої особи від 06 червня 2014 року № 140704, наданими під час декларування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності підстав для коригування заявленої позивачем за основним методом митної вартості, адже правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а відтак посилання митного органу на наявність розбіжностей в документах, що не дає змоги однозначно ідентифікувати поставку товару, не знайшло свого підтвердження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
З оскаржуваних рішень не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі поданих позивачем документів.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України; подані документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у митного органу підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваних рішеннях, не обґрунтовані у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а отже митний орган не спростував числові значення складових митної вартості товарів такими сумнівами.
Водночас, митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Будь-які заперечення митного органу без зазначення їх у пунктах 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі.
Отже, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання таких рішень протиправними та скасування, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
Оскільки висновки оскаржуваного судового рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд
Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: