12 квітня 2016 року м. Київ К/800/16557/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі № 500/8414/14-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області до Комунальної установи «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про стягнення заборгованості
У грудні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області звернулось з позовом до Комунальної установи «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про стягнення заборгованості по переплаті пенсії в розмірі 18206,15 грн.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2014 року позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області повернуто на підставі п.6 ч.3 ст.108 КАС України.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року скасовано ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2014 року та прийнято нову, якою закрито провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі.
У зв'язку із тим, що станом на 01.12.2014 р. КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» має заборгованість перед Управлінням по переплаті пенсії в розмірі 18206,15 грн., яка виникла внаслідок призначення пенсії колишньому працівнику підприємства ОСОБА_1 згідно довідки відповідача про заробітну плату, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції повертаючи адміністративний позов виходив з того, що позивачем порушено правило предметної підсудності, так як даний спір підсудний Одеському окружному адміністративному суду, у відповідності до ч.2 ст.18 КАС України.
Між тим, суд апеляційної інстанції не погодився з такою позицією суду першої інстанції та закрив провадження у справі з тих підстав, що відповідач у спірних правовідносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а тому спір про стягнення матеріальної шкоди, який виник між сторонами, не є управлінським та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За встановлених судами обставин відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а виступав організацією, установою, яка мала надати документи, необхідні для перерахунку пенсії органами, що призначають пенсії.
Відповідно до статті 101 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки спір у справі виник між юридичними особами поза межами публічно-правового спору, то дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування суми зайво виплаченої пенсії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у даній справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки між даними особами склалися відносини, що стосуються стягнення надміру виплачених сум пенсії, які регулюються цивільним законодавством, а тому повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області відхилити, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: