20 квітня 2016 року м. Київ К/800/34165/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
за участю представників сторін: від позивача - Шимановський А.В.,Демидасу Д.А
від відповідача - Батолова О.-М.В,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 р.
у справі № 823/191/14
за позовом публічного акціонерного товариства «Азот»
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У січні 2014 року публічне акціонерне товариство «Азот» (далі - позивач, ПАТ «Азот») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ Міндоходів - Центральний офіс з ОВП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - третя особа, ДПІ у м. Черкасах), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. № 0000034030.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 р. постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. № 0000034030; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач та третя особа звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 р. та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р.
Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційних скарг заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційні скарги податкових органів залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19.11.2013 р. по 23.12.2013 р., на підставі наказів від 19.11.2013 р. № 514, від 09.12.2013 р. № 606 та направлень від 19.11.2013 р. № 69/23-01-03-01, 70/23-01-03-01 посадовими особами ДПІ у м. Черкасах, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Лідергаз», ПАТ «Концерн Стирол», ЗАТ «Укргаз-Енерго» за період з 01.12.2012 р. по 31.05.2013 р., за результатами якої складено акт від 30.12.2013 р. № 168/23-01-22-06/00203826 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, абзацу 3 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 778 038 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. № 0000034030, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 29 667 057 грн., з яких 19 778 038 грн. - за основним платежем та 9 889 019 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як вбачається з акту від 30.12.2013 р. № 168/23-01-22-06/00203826, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про те, що ПАТ «Азот» за період, що перевірявся, занижено базу оподаткування податком на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Лідергаз», оскільки позивачем для розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість за господарськими операціями врахована договірна вартість товару, яка є нижчою за його митну вартість.
Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що постачання природного газу може бути визнано таким, що здійснюється за регульованими цінами лише у випадку такого постачання постачальником за ліцензією на постачання природного газу за регульованим тарифом. Оскільки вказані умови при укладенні договору між позивачем та ТОВ «Лідергаз» додержані не були, то і застосування при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість за вказаним договором положень абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України є помилковим, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову, виходячи з того, що ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання є регульованою, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення абзацу 4 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). За таких обставин базою оподаткування в даному випадку є договірна ціна, яка визначена в договорі між позивачем та ТОВ «Лідергаз», а не митна вартість товару, як наполягає відповідач.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи слідує, що між ПАТ «Азот» та TOB «Лідергаз» укладено договір поставки природного газу від 30.10.2012 р. № 351-211 та від 25.01.2013 р. № ПЛ/13-078.
Природний газ, що був предметом вказаного договору, позивачем придбано у «Ostchem Holding Limited», Кіпр згідно контракту купівлі-продажу від 23.03.2011 р. № 523М-211.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Згідно із статтею 13 Законом України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється шляхом: 1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1395 від 31.10.2012 р., № 1559 від 30.11.2012 р., № 1849 від 28.12.2012 р., № 74 від 31.01.2013 р., № 207 від 28.02.2013 р., № 368 від 01.04.2013 р. «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання», встановлений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 3509 грн. за 1000 м3.
Таким чином, ціна на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання врегульована Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до пункту 20 статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу природного газу, надання послуг з його транспортування, зберігання, розподілу та постачання.
Пунктом 24 статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» закріплено, що суб'єкт ринку природного газу - власник природного газу, газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство (оператор), замовник, постачальник, споживач та інші фізичні або юридичні особи, відносини між якими встановлюються на підставі договорів.
Згідно з пунктом 3 статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» власник природного газу - особа незалежно від форми власності і сфери управління, якій належить природний газ на праві власності, у тому числі на праві, що виникає на підставі договорів про спільну діяльність.
Виходячи з наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що дія постанови НКРЕ поширюється, як на промислових споживачів так і на інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 р. у справі № 823/191/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко