12 квітня 2016 року м. Київ К/800/16782/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, третя особа: Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва» про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва (надалі - УПФУ, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 та зобов'язання призначення такої пенсії з 10 липня 2014 року.
Позов умотивований протиправністю відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, адже, за твердженнями позивача, наявні всі умови для призначення йому такої пенсії, а саме: йому виповнилося 55 років, загальний стаж його роботи становить понад 25 років, пільговий стаж згідно записів у трудовій книжці становить більше 12 років 6 місяців.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення її без змін, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування таких рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Заперечень проти касаційної скарги не надходило.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в установлених статтею 220 КАС України межах, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як установлено судами, позивач працював трактористом в колгоспі ім. Петровського у період з серпня 1975 року по 07 жовтня 1979 року (4 роки 2 місяці); машиністом прибиральної машини Комунального АТП № 273904 - у період з 08 жовтня 1979 року по 18 листопада 1988 року, де фактично виконував роботу машиніста навантажувача (8 років 11 місяців); акумуляторщиком на фірмі «Новинка» Державної асоціації «Деревконструкція» - у період з 15 серпня 1991 року по 21 липня 1993 року (1 рік 11 місяців); машиністом навантажувачем у ШЕД Мінського району (реорганізовано в Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва» (надалі - Підприємство) - з 01 листопада 1995 року до часу звернення до УПФУ (понад 18 років 8 місяців).
Щодо роботи позивача на Підприємстві, суди встановили, що картою умов праці робочого місця № 7 посади машиніста навантажувача по категорії «Виробництво: загальні професії, секція автотранспорту», складеної на Підприємстві за результатами атестації, робоче місце машиніста навантажувача має 2 фактори ІІІ класу 1-го ступеня відхилення від норм, і вважається з шкідливими умовами праці. В якості пільг та компенсацій комісією запропоновано надання працівникам додаткових 4 дні відпустки, забезпечення спецхарчуванням (молоко) та встановлення доплати в розмірі 4%.
Наказами по Підприємству від 19 травня 2008 року № 64 та від 19 травня 2014 року № 57 про підсумки атестації робочих місць затверджено карти робочих місць та встановлено пільги, компенсації, додаткові відпустки та доплати за шкідливі умови праці, в тому числі машиністу навантажувача встановлено видачу молока за кожну відпрацьовану зміну, надання додаткової відпустки, тривалістю 4 дні, та встановлення доплати в розмірі 4%; затверджено посади та професії, яким передбачено пільгове пенсійне забезпечення (Список № 2), до яких віднесено професію акумуляторщика.
10 липня 2014 року позивач звернувся до УПФУ з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом УПФУ від 19 серпня 2014 року № 12-133/09 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності уточнюючої довідки підприємства про пільговий стаж роботи позивача та невнесення робочого місця машиніста навантажувача за результатами атестації до пільгового пенсійного забезпечення.
Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, надалі - Закон № 1788), оскільки робоче місце машиніста навантажувача має 2 фактори ІІІ класу 1-го ступеня відхилення від норм і за своїми показниками не відноситься до робочих місць з правом на пенсію за віком на пільгових умовах. У свою чергу, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не містить в розділі «Загальні професії» професії машиніста навантажувача.
Суд зазначив, що стаж роботи позивача трактористом, який без урахування часу проходження служби в армії у період з квітня 1976 року по травень 1978 року становить 1 рік 9 місяців 14 днів, не може бути підставою для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки статтею 13 Закону № 1788 передбачено спеціальний порядок обчислення стажу роботи тракториста, зокрема необхідна наявність 20 років стажу на зазначеній роботі. При цьому, позивач не звертався до відповідача з питанням щодо призначення йому пільгової пенсії на підставі пункту «в» статті 13 вказаного Закону.
Щодо стажу роботи позивача на посаді машиніста прибиральної машини в КАТП-273904, то суд зазначив, що Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в редакції, чинній на час роботи позивача за вказаною професією, не містить професії машиніста прибиральної машини.
Водночас, стаж роботи позивача акумуляторщиком може бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2, оскільки вказана професія передбачена списком № 2, однак тривалість роботи позивача за вказаною професією, яка становить 1 рік 11 місяців, не є достатньою для призначення пільгової пенсії, а іншого пільгового стажу роботи позивач не має.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції погодився з правовою позицією суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується висновками судів.
Стаття 12 Закону № 1788 встановлює, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно із пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до Додатку 4 «Показники факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення» Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41, право на пенсію за віком на пільгових умовах підтверджується при наявності на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів ІІІ класу умов і характеру праці за списком N 2: одного фактора III ступеня відхилення від норм; або трьох факторів I, II ступеня відхилення від норм; або чотирьох факторів I ступеня відхилення від норм.
Тобто, для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах необхідна наявність сукупності умов:
1) передбачуваність посади списком № 2;
2) наявність одного фактора III ступеня відхилення від норм; або трьох факторів I, II ступеня відхилення від норм; або чотирьох факторів I ступеня відхилення від норм.
Як зазначено вище, згідно з картою робочого місця позивача, робоче місце машиніста навантажувача має 2 фактори ІІІ класу 1-го ступеня відхилення від норм, і вважається шкідливими умовами праці, а отже за своїми показниками не відноситься до робочих місць з правом на пенсію за віком на пільгових умовах. У свою чергу, список № 2 не містить в розділі «Загальні професії» професії машиніста навантажувача.
Також суди дійшли обґрунтованого висновку про недостатність пільгового стажу роботи акумуляторщик для призначення пенсії, а інший трудовий стаж не є таким, що відноситься до пільгового.
Доводи касаційної скарги, які зводяться до неправильного застосування судами норм матеріального права з огляду на те, що, за твердженнями заявника, він звернувся до УПФУ з заявою про дострокове призначення пенсії за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, колегія суддів до уваги не бере та зауважує на наступному.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 1788 працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Механізм призначення пенсій окремим категоріям працівників, які за результатами атестації робочих місць працюють (працювали) в умовах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначено Порядком призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 937, згідно з пунктом 6 якого рішення про призначення пільгової пенсії приймається управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті і районі у місті за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, що подаються у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики, та гарантійного листа підприємства або організації про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов'язаних з виплатою пенсій.
Факту звернення позивача до УПФУ про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі частини третьої статті 13 Закону № 1788, а так само й вирішення вказаного питання за визначеною вищевказаним Порядком процедурою, судами не встановлено та матеріалами справи не підтверджено.
Таким чином, висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: