12 квітня 2016 року м. Київ К/800/37970/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
ТОВ «Техноторг» звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2015 року № 504070000/2015/000011/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 лютого 2015 року № 504070000/2015/00018.
Позов умотивований протиправністю оскаржуваних рішення та картки відмови з огляду на належне та повне декларування імпортованого позивачем товару та безпідставність коригування митної вартості.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення її без змін, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування таких рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Заперечень проти касаційної скарги не надходило.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в установлених статтею 220 КАС України межах, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як установлено судами, 10 січня 2014 року між позивачем та компанією «CNHІ International SA» (Швейцарія) укладено контракт поставки № UA-EAC-EUR-2014 на загальну суму 20000000,00 євро. За умовами контракту продавець зобов'язався продати, а покупець купити товар в межах цього контракту згідно окремих додатків, що укладаються між сторонами. Конкретні умови та терміни поставки товару визначаються у відповідних додатках до контракту, а ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях.
19 січня 2015 року між позивачем та компанією «CNHІ International SA» укладено специфікацію № 16 до контракту № UA-EAC-EUR-2014, відповідно до якої сторони домовились про поставку, окрім іншого, 5 одиниць жаток зернових до комбайну New Holland, модель 8P25VB (ширина захвату 7,6 м), нових, без транспортного візка, на умовах поставки - EXW Плоцьк, Польща за ціною 5000,00 євро за одиницю.
17 лютого 2015 року по надходженню на територію України однієї одиниці жатки New Holland, модель 8P25VB (ширина захвату 7,6 м), позивач подав митну декларацію № 504070000/2015/000560, в якій зазначив ціну товару 5000,00 євро.
З урахування цієї митної вартості, позивачем самостійно обраховано митні платежі в сумі 31647,38 грн.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав: митну декларацію, декларацію митної вартості, контракт поставки № UA-EAC-EUR-2014, доповнення № 1 до контракту, поправку від 21 жовтня 2014 року № 4, додаток від 19 січня 2015 року № 16, специфікацію № 16 до контракту, витяг з прайс-листа постачальника від 31 грудня 2014 року, комерційну пропозицію від 02 грудня 2014 року, рахунок-фактуру від 09 лютого 2015 року № FTCNH150010101, лист банку від 16 лютого 2015 року, банківську контргарантію № GRI0644MK14, сертифікат відповідності товару, договір на перевезення вантажів від 30 травня 2014 року № 9, заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні від 04 лютого 2015 року № 105, товарно-транспортну накладну від 12 лютого 2015 року, рахунок-фактуру від 16 лютого 2015 року № 14, довідку перевізника про транспортні витрати від 12 лютого 2015 року № 2, митну декларацію країни відправлення № 15PL335010E0039570, лист контрагента від 16 лютого 2015 року.
17 лютого 2015 року митний орган направив на адресу позивача лист, згідно з яким подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. На підставі статті 53 Митного кодексу України відповідач витребував від позивача додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортних витрат), а також бухгалтерські документи, передбачені розділом 4 договору від 31 грудня 2014 року № 78 на перевезення вантажу; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію декларації країни відправлення та митні документи, передбачені п. 8.4 контракту; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. У зв'язку з наявністю пов'язаності осіб у розумінні п.п. b п. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року зауважено на необхідності надання: виписки з бухгалтерських та банківських документів щодо відчуження оцінюваних товарів, ідентичних; довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері ідентичних товарів; розрахунку ціни.
Листом від 17 лютого 2015 року на вимогу митниці позивачем надано додаткові документи: банківську контргарантію, витяг з прайс-листа, комерційну пропозицію, копію митної декларації країни відправлення, відповідь контрагента, бухгалтерські документи. Позивач надав також обґрунтовані пояснення на лист відповідача.
В рішенні про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2015 року № 504070000/2015/000011/1 відповідачем зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується на підставі ч. 1 п. 4 ст. 58 Митного кодексу України. У наданих документах наявні розбіжності та неточності. Основою для визначення митної вартості є вартість операції з ідентичними товарами за рівнем 20457,38 євро за одиницю (митна декларація від 05 листопада 2014 року № 901050000/2014/11746).
Митницею визначена митна вартість імпортованого позивачем товару в сумі 20457,38 євро, замість задекларованих останнім самостійно 5000,00 євро.
Крім того, посадовою особою митниці сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 17 лютого 2015 року № 504070000/2015/00018 з підстав порушення пункту 6 статті 54 Митного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для коригування заявленої позивачем за основним методом митної вартості, оскільки останнім подано достатній пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару.
Колегія суддів погоджується з висновками судів.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Судами встановлено, що, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на таке: 1) розбіжність між витягом з прайс-листа від 31 грудня 2014 року з надання спеціальної пропозиції для дилерів та умовами розділу 3 додатку 9 договору про імпортування та дистрибуцію від 01 травня 2014 року (оцінюваний товар відсутній у списку узгодженої продукції, що підпадає під дію договору); 2) в наданих документах відсутня інформація щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Відповідно до рахунку на оплату від 16 лютого 2015 року № 14 невірно проведений розрахунок відповідної частини транспортних витрат; 3) неможливість здійснення числової перевірки митної вартості товару, зазначеної в митній декларації країни відправлення; 4) декларантом не надано документи, які спростовують вплив пов'язаності осіб на ціну товару.
Щодо викладеного, суди встановили, що товар, який підлягав митному контролю, придбаний на підставі контракту поставки від 10 січня 2014 року № UA-EAC-EUR-2014 та специфікації від 19 січня 2015 року № 16, а не за договором про імпортування та дистрибуцію від 01 травня 2014 року. Довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складових митної вартості, зокрема витрати на перевезення до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось. Постачальником товару є безпосередньо його виробник - компанія CNHІ International SA, яка є відомим світовим концерном з виробництва сільськогосподарської, будівельної та промислової техніки. Позивач має прямий договір з виробником товару. Враховуючи обсяги постачання, сезонність та акційні знижки для дилерів, позивач придбав товар по більш низькій ціні.
Також суди дійшли висновку про те, що позиція митного органу щодо неправильного визначення позивачем ціни товару, оскільки іншим імпортером задекларовано подібний товар за більшою ціною, не знайшли правового обґрунтування, оскільки суперечить наявним у матеріалах справи доказам.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність у митного органу підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а отже митний орган не спростував числові значення складових митної вартості товарів такими сумнівами.
Водночас, митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Будь-які заперечення працівників митного органу без зазначення їх у пунктах 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі.
Отже, вірними є висновки судів про те, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
Оскільки висновки оскаржуваних судових рішень ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд
Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: