12 квітня 2016 року м. Київ К/800/6238/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015
у справі № 826/19229/13-а
за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латагро"
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позивачем документальної планової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, складено акт від 02.09.2013 №891/26-56-22-03-09/35134323, в якому встановлені порушення відповідачем вимог пп.1.20.1, п.1.20.2 та п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7 П(С)БО 10, п.6 П(С)БО 13, п.4 П(С)БО 13, пп.14.1.11 , п.14.1.71 п.14.1 ст.14, п.135.2, п.135.4 та пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.5 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2 167 473,00 грн.; пп.48.5.1 п.48.5 та п.48.7 ст.48 , п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню (в рахунок майбутніх періодів) на загальну суму 56 336,00 грн.
На підставі акта перевірки, 25.09.2013 позивачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0002962203 за формою «В1», яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 52 958,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування) та нараховано штрафні санкції у розмірі 13 241,00 грн.; №0002932203 за формою «П», яким відповідачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 415 003,00 грн.; №0002952203 за формою «Р», яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 162 290,00 грн. (з яких 129 832,00 грн. - за основним платежем, 32 458,00 грн. - за штрафними санкціями); №0002942203 за формою «Р», яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 2 394 377,00 грн. (з яких 1 915 502,00 грн. - за основним платежем, 478 875,00 грн. - за штрафними санкціями).
Податковими повідомленнями-рішеннями від 25.09.2013 №0002932203 та №0002942203 відповідачу донараховані податкові зобов'язання та відкориговано від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств за наслідками застосування звичайних цін.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до абз.3 п.2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за №2135/22447 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість або об'єкта оподаткування податком на прибуток із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу.
Пунктом 5.6 вказаного Порядку визначено, що з 01.01.2013, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення відкликається з урахуванням вимог п.39.15 ст.39 розділу I Кодексу.
Згідно із абз.2 та абз.3 п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються контролюючими органами для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник контролюючого органу зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно із п.56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.3 ст.56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
Водночас, у п.56.5 ст.56 ПК України визначено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
У відповідності до п.56.15 ст.56 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Крім того, згідно із п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Разом із тим, відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Матеріали справи свідчать, що відповідач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та до Міністерства доходів і зборів України, про що податковий орган було письмово повідомлено листом №134 за вих.13 від 07.10.2013.
Судами встановлено, що на час звернення податкового органу до суду з даним позовом, зобов'язання, які визначені позивачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями, були неузгодженими.
Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, яка набрала законної сили, позовні вимоги ТОВ «Латагро» задоволено: визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 №0002932203 та №0002942203.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність органу підстав для задоволення позову щодо зобов'язання ТОВ «Латагро» нарахувати та сплати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 394377,00 грн., а також, здійснити відповідачем коригування показників податкової звітності шляхом зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік у сумі 415 003,00 грн.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль