13 квітня 2016 року м. Київ К/800/44679/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районні м. Полтави про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районні м. Полтави щодо незаконного відрахування з його щомісячного довічного грошового утримання податку;
зобов'язати відповідача виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання, призначене в розмірі 20 597,64 грн;
стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 13 889,37 грн;
встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови, що вимагає вчинення певних дій.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 червня 2015 року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 з 1 грудня 2013 року отримував щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 20 597,64 грн, що призначене управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави. З липня 2014 року відповідач утримував з щомісячного довічного грошового утримання позивача 1589,65 грн, а з 8 лютого 2015 року відповідач збільшив суму відрахування до 2970,56 грн.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до положень пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.
1 липня 2014 року набрав чинності пункт 4 розділу I Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», відповідно до якого пункт 164.2 статті 164 ПК України було доповнено новим підпунктом 164.2.19, відповідно до якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII), який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
На підставі положення абзаців тринадцятого та чотирнадцятого пункту 32 розділу I Закону № 71-VIII було внесено зміни до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, згідно з якими розмір пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, що підлягають оподаткуванню, зменшено до трьох розмірів мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII установлено, що у 2015 році мінімальна заробітна плата з 1 січня становить 1218 гривень.
Апеляційним судом встановлено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 20678,30 грн, тобто більше ніж три розміри мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктом 1.3 цього пункту передбачено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.
Статтею 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування, зокрема резидента, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про правомірність утримання управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районні м. Полтави з щомісячного довічного грошового утримання позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.
СУДДІ Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.