"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/41192/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Лосєва А.М.
за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року
у справі № 2а-15825/12/2670
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП з ІІ «Сантрейд»; позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322320 від 23 серпня 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі ДП з ІІ «Сантрейд», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП з ІІ «Сантрейд» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за травень 2012 року, за результатами якої складено акт № 776/40-50/23-20/25394566 від 09 серпня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322320 від 23 серпня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 1 286 220,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 643 110,00 грн..
Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Воскресенськ Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «АРІАНА-М», Фермерського господарства «Південна зірка» соєвих бобів за нікчемними правочинами.
Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів, складених за наслідками вжиття заходів з проведення зустрічних звірок та перевірок контрагентів позивача, в яких, зокрема, викладено думки про те, що укладені ними з постачальниками та покупцями правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність підприємством товарного характеру спірних операцій виключно з огляду на неподання сертифікатів якості на кожну окрему партію розглядуваного товару.
Проте, колегія суддів вважає вказані доводи судів передчасними, зважаючи на таке.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, зокрема сертифікатів якості, як у спірному випадку, не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідну продукцію отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.
Крім того, в даному випадку необхідно дослідити технічну можливість ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «Агропромислова компанія «АРІАНА-М», ФГ «Південна зірка» виконати спірні поставки товару з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності сільськогосподарських угідь, основних засобів, відповідних трудових ресурсів), перевірити понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати), встановити наявність у названих юридичних осіб налагоджених господарських контактів з постачальниками або виробниками сої тощо.
Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названих суб'єктів господарювання як контрагентів, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Воскресенськ Агро», ТОВ «Агропромислова компанія «АРІАНА-М», ФГ «Південна зірка» постачальниками продукції, не з'ясовано намір підприємства на отримання економічного ефекту від оспорюваних господарських операцій за наслідками дослідження аналізу та умов їх здійснення.
Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.
В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене, повно та всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, та зробити вмотивований висновок про реальність проведених господарських операцій.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Лосєв А.М.