Справа № 22ц/796/4677/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Жук М.В.
20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.
при секретарі - Литвиненку Р.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року,
У серпні 2015 року ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 квітня 2006 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір та додаткову угоду від 24 січня 2011 року, за умовами кредитного договору банком надано позичальнику кредит у сумі 175 000 доларів США, а за умовами додаткової угоди позичальнику надано другий транш кредиту у суму 340 504,90 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом, який позичальник зобов'язався погасити в порядку та строки обумовлені договором. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 28 травня 2015 року має заборгованість в сумі 158 853,51 доларів США та 468 834,08 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 158 853,51 доларів США та 486 834, 08 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційнускаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, що судом першої інстанції не враховано, що місячний платіж зі сплати процентів кожного місяця збільшувався, а тому заборгованість зі сплати кредиту зросла.
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Судом встановлено, що 05 квітня 2006 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банком надано відповідачу кредит на купівлю нерухомості на суму 175 000 доларів США на строк до 05 квітня 2026 року зі сплатою 12,5 % річних за користуванням кредиту, який він зобов'язався погашати щомісячно платежами на умовах та в порядку визначеного договором згідно графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом визначеному у додатку № 1 до кредитного договору.
Відповідно до меморіального валютного ордеру від 05 квітня 2006 року, ОСОБА_2 за кредитним договором надано 170 000 доларів США
24 січня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору від 05 квітня 2006 року, за умовами якого сторони прийшли до згоди про додаткове надання банкам відповідно до умов кредитного договору відповідачу другого траншу кредиту у сумі 340 504,90 грн зі сплатою 19 % річних за користування кредитом, який він зобов'язався погашати щомісячними платежами на умовах та в порядку визначеного договором згідно графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в додатковій угоді до кредитного договору.
Згідно меморіального ордеру від 24 січня 2011 року, ОСОБА_2 за договором надано 340 504,90 грн.
Як вбачається з вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом від 08 листопада 2013 року, позивач звертався до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту та процентів, яке відповідачем було отримано згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення 13 грудня 2013 року.
В укладеному кредитному договорі та додатковій угоді до кредитного договору визначені чіткі умови виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Банком зобов'язання за договором виконанні в повному обсязі. ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконує.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 28 травня 2015 року складає 158 853,51 доларів, з яких 116 214,94 доларів заборгованості за кредитом 42 638,57 заборгованості зі сплати процентів. За додатковою угодою до кредитного договору заборгованість станом на 28 травня 2015 року становить 468 834,08 грн, з яких 307 733, 28 грн заборгованості за кредитом та 161 100,80 грн заборгованості зі сплати процентів.
Встановивши, що позичальник зобов'язання за укладеним кредитним договором та додатковою угодою щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів не виконував, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором та додатковою угодою і наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що щомісячний платіж зі сплати процентів кожного місяця збільшувався, а заборгованість зі сплати кредиту зросла є безпідставними з наступних підстав.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимогрозумності та справедливості.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з укладеного між сторонами кредитного договору, сторонами визначено істотні умови кредитного договору. Відповідач в повній мірі ознайомлений з умовами надання кредиту, вартістю кредиту, розміром процентної ставки ( п.п. 1.1, 1.3, 3.1, 3.2, п. ІІ додаткової угоди до кредитного договору), його особливостями, перевагами та недоліками, іншою інформацією згідно з вимогами законодавства, й свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому договорі та додатковою угодою до нього.
Протягом тривалого часу відповідач виконував свої зобов'язання за кредитним договором та додаткової угодою до нього і не вважав їх несправедливими, хоча зміни коригувань іноземної валюти відбувались постійно. Таким чином, відповідно до п. 14 ст.7, ст. 36, ч.2 і ч.3 ст. 46 Закону України «Про Національний банк України», укладаючи спірний кредитний договір сторони свідомо брали на себе фінансові ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу.
Зміна економічної ситуації в країні та знецінення гривні під час виконання умов договору не свідчить про його несправедливість або введення позичальника в оману в момент укладення.
Обставини на які посилається відповідач, як на підстави для задоволення апеляційної скарги, зокрема щодо несправедливості умов кредитного договору та введення його, під час укладання кредитного договору, в оману не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Встановлюючи наявність факту заборгованості позичальника, судом першої інстанції взято до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором та додатковою угодою до нього та виписки банку по особовому рахунку позичальника. У розрахунку зазначені усі складові для обчислення суми заборгованості - це період нарахування, основна сума кредиту, процентна ставка, сума нарахованих процентів, сума погашених кредиту та процентів, а також сума нарахованих та несплачених платежів.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.
Головуючий
Судді