Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/3477/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Яровенко Н.О.
Доповідач - Кабанченко О.А.
12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В., Кравець В.А.
при секретарі - Перетятько А.К.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року
в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про компенсацію вартості частки в спільному майні подружжя.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову в даній справі, накладено арешт:
на автомобіль Nissan Tiida, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5.
на автомобіль Honda Pilot, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_6.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права та обставинам справи. На думку відповідача, судом безпідставно накладено арешт на автомобілі, оскільки у заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову відсутні причини та відповідні докази, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення його прав та інтересів відповідачем, і що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначає, що автомобіль Nissan Tiida з 20 березня 2010 року знятий з обліку і належить іншій особі, а автомобіль HondaPilot був придбаний 5 липня 2012 року після розірвання шлюбу з позивачем
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому процесуальним законом порядку.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи, направлених для розгляду апеляційному суду, вбачається., що у листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
У вересні 2015 року позивачем ОСОБА_2 була подана заява про збільшення позовних вимог та часткову зміну підстав та предмету позову, яка відповідно до відповіді голови Дніпровського районного суду м. Києва на запит апеляційного суду, була прийнята судом. У цій заяві позивач просила ухвалити рішення, яким:
- визнати за позивачем право власності на 50 % коштів, які перебували на депозитах у банківських установах у період з 1999 року по 15лютого 2011 року;
- визнати за позивачем право власності на Ѕ частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини ринкової вартості автомобіля марки Mitsubishi Outlander XL, державний номерний знак НОМЕР_3, станом на момент продажу;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини ринкової вартості автомобіля марки Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_4, станом на момент продажу;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини вартості паєнакопичення в гаражно-будівельному кооперативі, металевий гараж № 18 у гаражному кооперативі «Каунаський» м. Київ.
14 грудня 2015 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Nissan Tiida, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5 та на автомобіль Honda Pilot, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_6.
У заяві позивач посилалась на те, що спірне майно, яке, як вона вважає, є об'єктом спільної сумісної власності сторін, та зареєстроване на ім'я відповідача. Як стало відомо під час розгляду даної справи, відповідач відчужив частину спільного майна без згоди позивача та намагається позбутись іншого майна, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів в якості компенсації вартості частки позивача в спільному майні.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Nissan Tiida та автомобіль Honda Pilot, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача.
Проте, вирішуючи питання щодо арешту автомобілю Nissan Tiida судом не було враховано положень ст. 152 ч. 1 п.1 ЦПК України, якими визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.
Зі змісту позовної заяви та копії довідки органів ДАІ вбачається, що автомобіль Nissan Tiida 20 березня 2010 року знятий з реєстрації для реалізації, а відповідач повідомив, що цей автомобіль ним був проданий.
За таких обставин, враховуючи, що відсутні відомості про те, що вказаний автомобіль належить на час постановлення судом ухвали ОСОБА_1, підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Nissan Tiida не було, у зв'язку з чим в цій частині ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у забезпеченні позову накладенням арешту на автомобіль Nissan Tiida, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5.
З ухвалою суду в частині накладення арешту на належний відповідачу ОСОБА_1 автомобіль Honda Pilot, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_6, судова колегія погоджується, вважає, що обраний судом вид забезпечення позову є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 152 ч. 2 ЦПК України, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що відповідно до обставин справи відповідачем здійснювалось відчуження майна, яке зареєстроване було на нього, і в разі задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача компенсації вартості її частки в спільному майні, виконання рішення може бути утруднене або неможливе.
Посилання в скарзі на те, що арешт з метою забезпечення позову може бути накладений не на автомобіль, а на інше майно, не є підставою для скасування ухвали суду в цій частині, а питання про заміну виду забезпечення позову вирішується в порядку ст. 154 ч.1, 2 ЦПК України.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на автомобіль Honda Pilot, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузову НОМЕР_6.
Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року в частині накладення арешту на автомобіль Nissan Tiida, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5, скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу наступного змісту.
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Nissan Tiida, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: