"19" квітня 2016 р. Справа № 923/123/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: С.В. Таран,
Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,
при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,
за участю представників сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.04.2016;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонспецтранс"
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 про забезпечення позову
у справі №923/123/16
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Римз"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонспецтранс"
про стягнення 338454,70 грн
У лютому 2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "Римз" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонспецтранс" про стягнення з останнього заборгованості по оплаті послуг у розмірі 338454,70 грн.
За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №923/123/16.
В подальшому ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 у справі №923/123/16 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Римз" було забезпечено позовну заяву останнього про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонспецтранс" боргу по оплаті послуг у розмірі 338454,70 грн шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ "Херсонспецтранс", а саме: п/р 26003000030519 в РВ АБ "Південний" в м. Херсон, МФО 328209 та на всі рахунки ТОВ "Херсонспецтранс", які будуть виявлені в ході виконання ухвали Господарського суду Херсонської області про забезпечення позову, у межах суми позову у розмірі 338454 грн.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонспецтранс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 у справі №923/123/16 скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 19.04.2016 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та повідомив про те, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.03.2016 відмовлено в задоволенні позовних вимог та ухвалою зазначеного господарського суду першої інстанції від 05.04.2016 скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті оспореною ухвалою. Однак скаржник підтримує апеляційну скаргу і зазначає про ймовірні наслідки прийняття місцевим господарським судом зазначеної ухвали. Представник позивача в засіданні суду участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №29853828 від 13.04.2016 (арк. матеріалів оскарження ухвали 21); власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1,3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, оскільки позивачем не було додано ні до позовної заяви, ні до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та доповнень до неї жодного належного в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказу в підтвердження припущення неможливості виконання рішення суду.
Крім того, в силу частини першої статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом (частина одинадцята статті 67 Господарського процесуального кодексу України).
В порушення зазначеної норми позивач просив накласти арешт на рахунки відповідача, і така заява товариства з обмеженою відповідальністю "Римз" була задоволена місцевим господарським судом. Між тим накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено.
Саме таку правову позицію викладено в пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16.
За таких обставин, ухвала Господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 у справі №923/123/16 є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, і тому підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонспецтранс" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 у справі №923/123/16 скасувати.
В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Римз" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2016.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя М.А. Мишкіна