"14" квітня 2016 р.Справа № 915/2172/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.О.Будішевської, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання - А.В.Земляк,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
від відповідача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р.
у справі №915/2172/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва
про стягнення 987745,40 грн.,
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва з позовом про стягнення заборгованості за договором про постачання електроенергії.
Позов мотивований тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами у справі договору від 15.01.2014р. №46/16 та додатків до нього, порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої протягом січня-грудня 2014 року активної та реактивної електроенергії, у зв'язку з чим повинен сплатити пеню в розмірі 335859,02 грн., 3% річних у розмірі 40471,49 грн. та 401874,57- інфляційних, а також підвищену плату за перевищення договірних величин електроенергії у квітні 2014р. на 169531 кВт.год. у сумі 209540,32грн.
У відзиві на позов відповідач просив суд відмовити позивачу в стягненні збитків від інфляції в сумі 401874,57 грн. та 3% річних в сумі 40471,49 грн., зменшити розмір пені до 80000 грн. та підвищеної плати за перевищення договірних величин електроенергії до 100000 грн.
Відповідач послався на те, що у розрахунках позивача відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на перше та останнє число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж, не вказані назви місяців, індекси інфляції в яких ним бралися при розрахунках, що позбавило відповідача можливості здійснити перевірку правильності цих нарахувань. Щодо нарахування вартості перевищення договірних величин електроенергії, відповідач послався на лист НКРЕ №1773/11/17-07 від 21.03.2007 року, яким визначено, що у разі, коли споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину яка відповідає оплаті за товар та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії. Таким чином, враховуючи повну оплату відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію, несплаченою залишається частина, яка повністю відповідає штрафним санкціям. В обґрунтування клопотання щодо зменшення розміру пені відповідач послався на важкий матеріальний стан та неповне фінансування.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016р. позов задоволений частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва на користь Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” 170000,00 грн. пені, 40471,49 грн. - 3% річних, 401874,57-інфляційних втрат, 110000,00 грн. плати за перевищення обсягів договірних величин споживання електричної енергії.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором від 15.01.2014р. №46/16 щодо своєчасної оплати спожитої за січень-грудень 2014р. електроенергії, внаслідок чого повинен сплатити позивачеві 3% річних у розмірі 40471,49 грн. та 401874,57 - інфляційних. Задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення пені та плати за перевищення договірних величин, суд послався на те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору. Стягнення ж з відповідача пені та подвійної плати за перевищення обсягів договірних величин електроенергії у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Таким чином, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим, та за умови існування об'єктивних підстав зменшив розмір пені до 170000,00 грн. та розмір плати за перевищення договірних величин до 110000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення змінити в частині стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії та задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю.
В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі позивач послався на те, що нарахування за перевищення договірної величини споживання електричної енергії не може вважатися неустойкою у розумінні ст.549 ЦК України і, відповідно, штрафною санкцією у розумінні ст.230 ГК України, так як таке нарахування є окремим видом санкцій, передбачене спеціальним законом, а саме -ЗУ "Про електроенергетику".
Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
15.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва укладено договір про постачання електричної енергії №46/16, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 16 513,4 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача визначається додатком №8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін". Приєднана потужність у точках підключення становить 22 252,62 кВт (а.с.7-10).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Умовами п. 4.2.1 договору сторони передбачили відповідальність споживача: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №10 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Відповідно до п. 1, п. 3 додатку №10 до договору сторони передбачили, що розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника. Рахунок на оплату за фактично використану за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання (а.с. 13-14).
Умовами п.6 додатку №10 визначено, що рахунки на оплату перевищення договірної величини споживання електричної енергії мають бути оплачені відповідачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.
Пунктом 9.4 договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2014 року. Договір може бути продовженим на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Договір може бути розірваним і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідач в порушення умов договору оплату за спожиту електроенергію з січня по грудень 2014 року здійснював несвоєчасно, що підтверджується наданими позивачем рахунками, актами використання електричної енергії, актами приймання-передавання товарної продукції за вказані періоди. Крім того, відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії на 169531 кВТ.год., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 335859,02 грн., 3% річних у розмірі 40471,49 грн. та 401874,57- інфляційних, а також вартість перевищення договірних величин електроенергії допущену у квітні 2014р. у сумі 209540,32грн.
Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст.193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 1 п. 8.1 та п.п.2 п.10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% процентів річних, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача відповідно суму інфляційних збитків- 401874,57 та 3% річних - 40471,49грн.
Щодо стягнення пені та суми за перевищення договірних величин споживання електроенергії судова колегія зазначає наступне.
Позивачем здійснено розрахунок пені в сумі 335859,02 грн. в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, арифметично вірно та з урахуванням положень норм чинного законодавства, а тому нарахування позивачем пені є обґрунтованим.
За змістом статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі енергії зобов'язані додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. При цьому, споживачі енергії несуть відповідальність за порушення умов договору та Правил користування електричною енергією.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про електроенергетику", правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Частиною 6 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" (із змінами та доповненнями) встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Пунктом 4.2.2 договору №46/16 від 15.01.2014р. передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживання 50000 кВт.г і більше.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 ГК України).
Враховуючи вказані приписи, та порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання на квітень 2014 року, у позивача виникло право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов'язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої, для відповідача настають негативні економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ. Колегія суддів зауважує, що п.4.2.2 договору, який передбачає обов'язок щодо сплати двократної вартості електроенергії, міститься у розділі 4 договору "Відповідальність сторін".
Отже, приймаючи до уваги наведені обставини, судова колегія дійшла висновку, що вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафною санкцією в розумінні ст.230 ГК, яка може бути зменшена згідно ст.233 ГК України та ч.3 ст.83 ГПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, вищезазначені норми закону не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, який, оцінивши об'єм виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, майновий стан відповідача, врахувавши інтереси позивача, може зменшити розмір штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Враховуючи, що відповідач, КЕВ м. Миколаєва, є: бюджетною організацією, що надає комунальні послуги населенню, яке не сплачує штрафні санкції за несвоєчасну сплату за спожиті послуги; відповідач сплатив заборгованість за спожиту за договором електроенергію, тобто ним в добровільному порядку повністю усунено порушення; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору №46/1, то стягнення з відповідача пені та санкцій за перевищення спожитих договірних величин електроенергії у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що даний випадок є винятковим і за умови існування об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, вважає правомірним зменшення розміру стягуваної пені до 170000,00 грн. та санкцій за перевищення договірних величин до 110000,00 грн.
Таким чином, господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, всебічно, повно та об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 р. у справі №915/2172/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови складено 19.04.2016
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя В.Б. Туренко