04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" квітня 2016 р. Справа№ 910/23405/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Рябухи В.І.
Калатай Н.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: Пріцак І.Є. - представник, дов. № 162 від 01.04.2016;
від відповідача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015
у справі № 910/23405/15 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої Ірини Володимирівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг"
про стягнення 1 064 825,64 грн.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та від 28.03.2016 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/23405/15 відкладався на 28.03.2016 та 11.04.2016, відповідно.
Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/23405/15 продовжено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/23405/15 позовні вимоги задоволено частково; припинено провадження у справі, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" боргу по нарахованих процентах в розмірі 12 572,70 грн., на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 005 822,34 грн. основного боргу, 20 535,90 грн. процентів, 25 894,70 грн. пені; підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 21 296,51 грн.
Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором, в частині повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по кредиту у розмірі 1 005 822,34 грн.; зважаючи на те, що частина суми боргу по нарахованих процентах була погашена після порушення провадження у справі, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу по нарахованих процентах в розмірі 12 572,70 грн., підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми нарахованих процентів підлягають частковому задоволенню, в розмірі 20 535,90 грн.; здійснений позивачем розрахунок пені за простроченим основним боргом у розмірі 22 176,60 грн. за загальний період з 05.05.2015 по 02.06.2015 та розрахунок пені за простроченими процентами у розмірі 3 718,10 грн. є арифметично вірним, а тому, в даній частині позов підлягає задоволенню повністю.
В апеляційній скарзі відповідач просить зупинити провадження у справі № 910/23405/15 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 905/2776/15; рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/23405/15 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наслідків реалізації права позивача на дострокове розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок, збитків, оскільки у вимозі від 17.07.2015 № 3779 позивачем зазначено його право на дострокове повернення кредитного договору від 21.11.2013 № 270/Ю та дострокове погашення суми процентів, комісій, неустойок та збитків, але відсутнє посилання спливу зазначеного строку для дострокового повернення кредиту: кредитний договір від 21.11.2013 № 270/Ю вважається зміненим, таким чином, надіславши таку вимогу, банк встановлює новий строк виконання зобов'язання, а саме, 17.08.2015, за кредитним договором, а графік повернення кредиту втрачає чинність.
Як вважає скаржник, у зв'язку з порушенням умов договору, позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту та змінив умови договору, тому нарахування процентів за користування кредитом припиняється через 30 днів від дати вимоги (з 17.07.2015); нарахування процентів за користування кредитом після зазначеної дати є безпідставним.
На думку скаржника, встановлення розміру та порядку сплати додаткових процентів за користування кредитом на підставі п. 4.6 договору, крім тих, які передбачені п. 1.1 договору, не відповідає вимогам законодавства та принципам справедливості, чим порушує права та інтереси відповідача.
Як вважає скаржник, проценти, передбачені п. 4.6 договору, відносяться до зобов'язань відповідача, отже, є мірою відповідальності та процентами, про які йдеться в ч.2 ст.625 ЦК України, а оскільки відповідач протягом строку дії договору не отримував від позивача повідомлення про зміну процентної ставки, то вважає стягнення процентів безпідставним.
Скаржник вказує на те, що дії позивача щодо розподілу платежів зі сплати кредиту в рахунок погашення будь-якої іншої заборгованості, що спричинило її збільшення, є неправомірними, крім того докази погодження сторонами зміни призначення платежу у матеріалах справи відсутні.
На думку скаржника, судом першої інстанції порушені норми ст.ст. 4-3, 32, 43, 63, 79 ГПК України, тому що судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; при порушенні провадження у справі судом не враховано ненаправлення відповідачу документів, доданих до позовної заяви.
Скаржник посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-125цс14, від 24.09.2014 у справі № 6-106цс14.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, зазначає, що проценти за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом; відповідач досі користується кредитом, у зв'язку з цим твердження скаржника про те, що з моменту надіслання досудової вимоги банк не має права продовжувати нараховувати відсотки за користування кредитом, є безпідставними; що пункт 4.6 кредитного договору не тільки не суперечить чинному законодавству, а й викладений з чітким його дотриманням; клопотання скаржника про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню; враховуючи положення ст.ст. 534, 1049 ЦК України, п. 4.7 кредитного договору, відповідач не навів, як саме обмежене його право на використання власних коштів на власний розсуд пунктом 4.5 кредитного договору.
В апеляційній скарзі міститься клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі № 905/2776/15 про визнання пунктів кредитного договору недійсними.
Відповідно до копії рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2016 у справі № 905/2776/15, доданої позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, згаданим рішенням у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" до Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" про визнання недійсним пункту 4.6 кредитного договору № 270/Ю від 21.11.2013; визнання частково недійсним пункту 4.5 кредитного договору № 270/Ю від 21.11.2013, в частині визначення зобов'язання позичальника вказувати реквізит: "Призначення платежу" та вимог щодо викладання пункту 4.5 кредитного договору № 270/Ю від 21.11.2013 в новій редакції - відмовлено; повний текст рішення підписаний 14.12.2015.
Докази подання апеляційної скарги на рішення у матеріалах справи відсутні, отже, відповідно до ст.85 ГПК України згадане рішення господарського суду набрало законної сили.
Однак, позивачем не доведено того, що дану справу неможливо вирішити до вирішення справи № 905/2776/15, крім того, оскільки справа № 905/2776/15 є уже вирішеною, підстави, встановлені статтею 79 ГПК України підставами зупинення провадження, у справі № 910/23405/15, відсутні.
Отже, клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 910/23405/15 до вирішення спору у справі № 905/2776/15 залишається без задоволення, як безпідставне.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 270/Ю від 21.11.2013 у сумі 1 064 825,64 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.11.2013 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 270/Ю, відповідно до п.1.1 якого, в редакції додаткової угоди № 1 від 13.10.2014, позивач, за договором банк, за наявності вільних грошових коштів, надає відповідачу, за договором позичальнику, у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 1 512 128,00 грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по них, строком до 20.11.2016 зі сплатою: в період з 21.11.2013 до 30.09.2014 включно - 25% річних, в період з 01.10.2014 до 20.11.2016 включно - 15% річних; проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.
Згідно із п.п. 3.1, 3.2 кредитного договору № 270/Ю позивач зобов'язується відкрити відповідачу рахунок для обліку заборгованості за кредитом та рахунок для обліку нарахованих процентів; зарахувати грошові кошти (кредит) на поточний рахунок відповідача № 26005032197310, відкритий у ПАТ "Укрбізнесбанк".
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.5 кредитного договору № 270/Ю відповідач зобов'язується в процесі користування кредитом дотримуватися принципів кредитування, строковості, зворотності, платності, цільового використання, забезпеченості; щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, перераховувати суму процентів за користування кредитом відповідно до договору; у разі, якщо дата погашення процентів припадає на вихідний або святковий день, то платежі у погашення заборгованості повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня; погашати наданий банком кредит згідно із графіком погашення, наведеним в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, сплачувати суму кредиту на рахунок № 37392321973141, з призначенням платежу: "Погашення заборгованості за кредитним договором № 270/Ю від 21.11.2013 без ПДВ".
Пунктом 4.6 кредитного договору № 270/Ю, в редакції додаткової угоди № 1 від 13.10.2014, сторони погодили умову про те, що у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 цього договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно із графіком погашення та/або невиконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 20.11.2016 включно, відповідач сплачує позивачу проценти в період з 21.11.2013 до 30.09.2014, включно у розмірі 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення; починаючи з 01.10.2014 - 15% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.
Згідно із меморіальним ордером № 260_3 від 21.11.2013 відповідачу перераховано суму 1 512 128,00 грн. на рахунок № 26005032197310 в ПАТ "Укрбізнесбанк" згідно із кредитним договором № 270/Ю від 21.11.2013.
В ч.1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено в ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого саме роду та такої саме якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До матеріалів справи відповідачем надано платіжне доручення № 36 від 23.10.2015 (а.с. 52), яке свідчить про сплату відповідачем 23.10.2015 позивачу грошових коштів у розмірі 12 572,70 грн., у графі: "Призначення платежу" якого зазначено: "Сплата %% з-но кредитного договору № 270/Ю від 21.11.2013 без ПДВ.".
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява до Господарського суду міста Києва була подана 31.08.2015, згідно із датою поштового штемпеля відділення зв'язку.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та сплату відповідачем частину заборгованості по процентах перед позивачем на суму 12 572,70 грн. після подання позову до Господарського суду міста Києва, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу по нарахованих процентах з відповідача на користь позивача в сумі 12 572,70 грн. підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідачем не виконувались свої зобов'язання за кредитним договором № 270/Ю у строки та в розмірі платежів, передбачених кредитним договором із додатком та додатковими угодами.
В п.5.10 кредитного договору № 270/Ю сторони погодили умову про те, що при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за них процентів, комісій (п.4.2, 4.3, 4.5) банк має право вимагати від відповідача за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом.
Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
В п. 5.3 кредитного договору № 270/Ю сторони погодили умови про те, що позивач має право вимагати від відповідача дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок, збитків у разі: зокрема, непогашення відповідачем процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців; недотримання відповідачем умов цього договору; про намір достроково розірвати кредитний договір та/або вимогу достроково погасити суму кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, позивач письмово повідомляє відповідача; відповідач зобов'язаний впродовж 30 днів з моменту отримання письмової вимоги позивача достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії, неустойку, передбачені даним договором.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 17.07.2015 № 3779, у якій послався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 270/Ю, внаслідок чого станом на 17.07.2015 утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 1 055 737,61 грн.; положення норм законодавства; умов кредитного договору; повідомив про перехід банку до ліквідаційної процедури та, керуючись ст.530, ч.2 ст.1050 ЦК України, п.5.3 кредитного договору, вимагав сплатити заборгованість за кредитом 1 005 822,34 грн., у тому числі прострочену заборгованість - 163 455,66 грн., заборгованість за відсотками - 32 270,09 грн., у тому числі прострочену заборгованість - 25 564,49 грн.; штрафні санкції 3 269,11 грн., заборгованість по пені - 14 376,07 грн.; заявлені вимоги позивач просив виконати протягом тридцяти днів.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачем одержано згадану вимогу 28.07.2015.
Докази повного виконання вимоги позивача у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до довідки позивача про стан заборгованості за кредитним договором № 270/Ю станом на 19.08.2015, заборгованість у розмірі 1 064 825,64 грн. складається із заборгованості за основним боргом 1 005 822,34 грн., у тому числі прострочена сума - 220 481,37 грн., заборгованості за нарахованими процентами 33 108,60 грн., у тому числі прострочена сума - 25 564,80 грн., за пенею - 25 894,70 грн., у тому числі за простроченим основним боргом - 22 176,60 грн., за простроченими процентами - 3 718,10 грн.
Також позивачем надано розрахунок штрафних санкцій (а.с.24).
Відповідачем не надано обґрунтованих заперечень щодо дат, розмірів грошових коштів, перерахованих ним на виконання кредитного договору № 270/Ю.
На підтвердження стану виконання зобов'язань за кредитним договором № 270/Ю відповідачем надано до матеріалі справи платіжні доручення (а.с. 52-61).
Як вбачається із матеріалів справи, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 23.04.2015 № 265, якою відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Укрбізнесбанк" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, рішенням від 24.04.2015 № 87, вирішено розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 24.04.2015.
Перевіривши розрахунки позивача, із врахуванням матеріалів справи, колегія суддів погоджується із тим, що суми, які підлягають до стягнення відповідно до оскаржуваного рішення, є правильними.
Доводи апеляційної скарги не є такими, що відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи, враховуючи викладене та наступні обставини.
Скаржник безпідставно в апеляційній скарзі посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-125цс14 та від 24.09.2014 у справі № 6-106цс14, оскільки правова позиція у цих постановах викладена щодо застосування ст.559 ЦК України у тому випадку, якщо банк скористався правом на повернення кредиту достроково, однак, господарський спір у справі № 910/23405/15 не стосується позовних вимог до поручителя.
У вимозі від 17.07.2015 № 3779 позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України, п. 5.3 кредитного договору № 270/Ю, у яких закріплено право банку вимагати від позичальника, зокрема, дострокового погашення суми кредиту, процентів, неустойок, у разі непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно із графіком продовж двох місяців (п. 5.3 кредитного договору), тому висновок про те, що кредитний договір є зміненим, а графік повернення кредиту втрачає чинність, є безпідставним. При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором; якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У матеріалах справи відсутні докази повернення позики у всьому розмірі.
Згідно із ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із змісту погоджених сторонами умов п. 4.6 кредитного договору № 270/Ю, в редакції додаткової угоди № 1 від 13.10.2014, у цьому пункті вказані періоди застосування та розміри процентів, отже, відсутня необхідність додаткового надсилання повідомлення щодо розміру процентів.
Статтею 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором, у черговості, зазначеній у цій статті.
Згідно із умовами п. 4.7 кредитного договору № 270/Ю позичальник зобов'язався кошти у погашення будь-якої заборгованості за цим договором направляти на рахунок для розподілу у наступній послідовності: прострочена заборгованість за комісіями; прострочена заборгованість за процентами; прострочена заборгованість за кредитом; комісії, строк сплати яких настав; проценти, строк сплати яких настав; поточна заборгованість за кредитом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Скаржником не наведено конкретних платежів, сумою яких погашена заборгованість всупереч положенням ст. 534 ЦК України та умовам кредитного договору.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, у зв'язку із розглядом справи № 905/2776/15, оскільки останнім не доведено суду неможливості розгляду по суті справи № 910/23405/15 до прийняття рішення у справі № 905/2776/15.
Скаржник, посилаючись на відхилення судом клопотання про зупинення провадження у справі, стверджує про порушення його прав, встановлених статтею 4-3 ГПК України, проте не наводить того, які саме фактичні обставини справи не були встановлені при розгляді справи № 910/23405/15 та яке законодавство неправильно застосовано внаслідок відхилення клопотання про зупинення провадження у справі.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Серед наведених скаржником порушень норм процесуального права відсутні такі, які призвели до прийняття неправильного рішення. Крім того, відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 , 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/23405/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" залишити без задоволення.
2. Справу № 910/23405/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст постанови складено 15.04.2016.
Головуючий суддя Л.М. Ропій
Судді В.І. Рябуха
Н.Ф. Калатай