18.04.2016 року Справа № 904/7227/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Дмитренко А.Д.., ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
за участю представників сторін:
від відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. № 114 від 25.12.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016р. у справі № 904/7227/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Тьюб", м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення 16 915 574,41 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 року (головуючий суддя Колісник І.І., судді: Євстигнеєва Н.М., Назаренко Н.Г. ) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Тьюб" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 2 960 386,37 грн., 7% штрафу у сумі 4 506 168,18 грн., 3% річних у сумі 1 377 740,13 грн., інфляційні втрати у сумі 557 381,87 грн. грн., судовий збір у сумі 72 875,46 грн.
У решті позову відмовлено.
Розстрочено виконання рішення суду на один рік за наступним графіком: 783473,04 грн. заборгованості та 72875,46 грн. судового збору - до 31.03.2016 року; 783473,04 грн. заборгованості - до 30.04.2016 року; 783473,04 грн. заборгованості - до 31.05.2016 року; 783473,04 грн. заборгованості - до 30.06.2016 року; 783473,04 грн. заборгованості - до 31.07.2016 року; 783473,05 грн. заборгованості - до 31.08.2016 року; 783473,05 грн. заборгованості - до 30.09.2016 року; 783473,05 грн. заборгованості - до 31.10.2016 року; 783473,05 грн. заборгованості - до 30.11.2016 року; 783473,05 грн. заборгованості - до 31.12.2016 року; 783473,05 грн. заборгованості - до 31.01.2017 року; 783473,05 грн. заборгованості - до 28.02.2017 року.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Тьюб" витрати за проведення судових експертиз у сумі 55,89 грн.
Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної сплати за отриманий газ. Зменшуючи розмір фінансових санкцій, господарський суд керувався помилкою в розрахунках та прийняв до уваги майновий стан сторін та винятковість випадку. Крім того, зазначає, що відповідач є одним із містоутворюючих підприємств м. Нікополя, яке забезпечує роботою людей, для яких отримувана на заводі заробітна плата , є єдиним джерелом існування. Суд виходив з принципів розумності та справедливості.
Не погодившись з рішенням суду Позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що відповідно до ст.. 233 ГК України, зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд, як зазначає позивач, в оскаржуваному рішенні не надав обґрунтування щодо наявності збитків. Також зазначає, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов в яких колегії суддів приходять до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. При розгляді даної справи, суд не дослідив ступінь виконання зобов'язання божником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, ті інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвели до порушення ст..551 ЦК України та ст..233 ГК України. Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обстави. Вважає рішення суду від 24.02.2016р. таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення пені, 7% штрафу та надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі. Просив рішення скасувати частково та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є безпідставною.
На сьогоднішній день сплата штрафних санкцій в такому розмірі є об'єктивно неможливою. Одноразове стягнення такої значної суми або звернення стягнення на майно підприємства призведе до повної його зупинки. Відповідач ніколи не ухилявся від виконання своїх зобов'язань та здійснював всі можливі заходи для своєчасної оплати за природний газ протягом 2015 року та розраховується шляхом передоплати за природний газ у 2016 році. Одноразове стягнення призведе до накопичування нових боргів.
Підприємство знаходиться у край важкому стані, оскільки до 2014р. 60% продукції поставлялося до Російської Федерації та країн Митного Союзу і останніми введено мито на продукцію. У зв'язку з цим відповідач поніс збитки та не зміг реалізувати продукцію, яка знаходиться до цього часу на зберіганні в портах, складських приміщеннях. З 01 січня 2016р. Росія заборонила транзит українського вантажу до Казахстану. У зв'язку з енергетичною кризою внаслідок дефіциту вугілля, були встановлені ліміти на споживання електроенергії, що призвело майже до зупинки роботи підприємства. Підприємство вимушено було перейти на 4 денний робочий тиждень. За підсумками 2014-2015р.р. підприємство є збитковим. Лише за 2 місяця 2016р. збитки підприємства склали 185 441,19 тис. грн..
Разом з тим дебіторська заборгованість перед підприємством складає 1 065 097 000,45 грн. Підприємство проводить роботу зменшенню даної заборгованості. До Міжнародного комерційного арбітражу подано позов про повернення грошових коштів у розмірі 84 434 375,00 млн. доларів США.
По при все підприємство справно платить податки та виплачує заробітну плату.
Розстрочення рішення надасть підприємству змогу погасити заборгованість та не створювати нових боргів за отриманий газ і зберегти робочі місця та виробництво. На виконання рішення підприємством 30.03.2016р. сплачено позивачу 783 473,04 грн. штрафних санкцій та 72 875,46 грн. витрат з судового збору.
Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Тьюб" (покупець) укладено договір № 1098-ПР купівлі-продажу природного газу.
Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього договору; газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.
Згідно п.п. 2.1, 2.1.2 Договору, Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом 53 800,00 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (у тис. куб. м): січень - 4900,00; лютий - 4900,00; березень - 4900,00; квітень - 4200,00; травень - 4000,00; червень - 4100,00; липень - 4200,00; серпень - 4400,00; вересень - 4400,00; жовтень - 4200,00; листопад - 4700,00; грудень - 4900,00.
Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (пп. 2.1.2 договору).
Відповідно до п.п.3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю три примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків.
Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (пункт 5.1. договору).
Ціна за 1000,0 куб. м. газу становить 3 459,00 грн. (до змін - 3 509,00 грн.) без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 265,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 53,02 грн., всього з ПДВ - 318,12 грн.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 793,28 грн. (до змін - 3 844,28 грн.), крім того ПДВ - 20% - 758,66 грн. (до змін - 768,86 грн.), всього з ПДВ - 4 551,94 грн. (до змін - 4613,14 грн.) ( п.5.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 18.07.2013р).
Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно пункту 11.1, Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
На виконання умов договору, позивачем протягом січня, березня-грудня 2013 року передано відповідачу природного газу на загальну суму 161 207 882,97 грн. Даний факт підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу та не заперечується відповідачем ( а.с. 24-32, 131-132 том 1).
Поставка позивачем та споживання відповідачем природного газу в період січень, березень - грудень 2013 року в обсязі 35 119,745 тис. куб.м. на загальну суму 161 207 882,97 грн. з ПДВ підтверджується також висновком судово-економічної експертизи № 7189 від 03.12.2015 року (а.с. 168 том 1).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого газу виконав, але не своєчасно, з порушенням строків встановлених договором, що підтверджується реєстром прийнятих платежів за період з 28.12.2012 року по 06.06.2014 року включно; довідкою в.о. головного бухгалтера відповідача № 04/247 від 09.01.2015 року та банківською випискою останнього за січень 2014 року, наданою серед інших документів суду 15.02.2016 року; довідкою позивача щодо операцій з відповідачем з 01.12.2012 року по 31.05.2014 року, а також самим розрахунком, доданим до позову, який відповідачем не заперечувався (а.с. 11 - 16, 79, 97, 230 том 1).
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 5 955 469,02 грн., 3% річних у сумі 1 389 313,05 грн., інфляційних втрати у загальній сумі 558 455,98 грн. та 7% штрафу у сумі
9 012 336,36 грн.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт несвоєчасної оплати відповідачем за спожитий газ підтверджено матеріалами справи.
Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою позивач нарахував 3% за загальний період з 14.04.2013 року по 21.01.2014 року в сумі 1 389 313,05 грн. та інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 558455,98 грн. за загальний період з квітня 2013 року по січень 2014 року.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку позивача та обґрунтовано визнано, що він зроблений не вірно, без врахування дат фактичних оплат, день здійснення яких не повинен включатись у період розрахунку.
Здійснивши перерахунок, суд правильно визначив, що 3% річних фактично будуть складати 1 377 740,13 грн., з яких:
1) 168 855,67 грн. із заборгованості за поставлений газ у березні 2013 року (з урахуванням здійснених відповідачем оплат: 05.07.2013 року 17 737 826,22 грн., 07.08.2013 року 5 216 598,78 грн.), з яких:
- 154 706,54 грн. за період з 14.04.2013 року по 04.07.2013 року із заборгованості у сумі 22954425,00 грн.;
- 14 149,13 грн. за період з 05.07.2013 року по 06.08.2013 року із заборгованості у сумі 5216598,78 грн.;
2) 205 151,54 грн. за поставлений газ у квітні 2013 року (з урахуванням здійснених відповідачем оплат: 07.08.2013 року 3 449 076,54 грн., 06.09.2013 року 15 855 471,56 грн., 14.01.2014 року 1 548 814,89), з яких:
- 145 687,88 грн. за період з 14.05.2013 року по 06.08.2013 року із заборгованості у сумі 20853362,99 грн.;
- 42 914,68 грн. за період з 07.08.2013 року по 05.09.2013 року із заборгованості у сумі 17404286,45 грн.;
- 16 548,98 грн. за період з 06.09.2013 року по 13.01.2014 року із заборгованості у сумі 1548814,89 грн.;
3) 341 972,97 грн. за поставлений газ у травні 2013 року (з урахуванням здійснених відповідачем оплат: 14.01.2014 року - 18 405 058,11 грн., 15.01.2014 року 1 032 505,76), з яких:
- 341 888,11 грн. за період з 14.06.2013 року по 13.01.2014 року із заборгованості у сумі 19 437 563,87 грн.;
- 84,86 грн. за 14.01.2014 року із заборгованості у сумі 1 032 505,76 грн.;
4) 269 712,15 грн. за період з 14.07.2013 року по 14.01.2014 року із заборгованості у сумі 17 737 826,22 грн. за поставлений газ у червні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.01.2014 року у сумі 17 737 826,22 грн.);
5) 109 686,08 грн. за період з 14.08.2013 року по 14.01.2014 року із заборгованості у сумі 8 665 675,32 грн. за поставлений газ у липні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.01.2014 року у сумі 8 665 675,32 грн.);
6) 172 336,33 грн. за період з 14.09.2013 року по 14.01.2014 року із заборгованості у сумі 17 046 818,24 грн. за поставлений газ у серпні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.01.2014 року у сумі 17 046 818,24 грн.);
7) 37 814,32 грн. за період з 14.10.2013 року по 14.01.2014 року із заборгованості у сумі 4 947 034,94 грн. за поставлений газ у вересні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.01.2014 року на суму 4 947 034,94 грн.);
8) 26 862,29 грн. за період з 14.11.2013 року по 20.01.2014 року із заборгованості у сумі 4 806 243,56 грн. за поставлений газ у жовтні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 21.01.2014 року у сумі 4 806 243,56 грн.);
9) 38 412,42 грн. за період з 14.12.2013 року по 20.01.2014 року із заборгованості у сумі 12 298 712,02 грн. за поставлений газ у листопаді 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 21.01.2014 року у сумі 12 298 712,02 грн.);
10) 6 936,36 грн. за період з 14.01.2014 року по 20.01.2014 року із заборгованості у сумі 12 056 061,96 грн. за поставлений газ у грудні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 21.01.2014 року у сумі 12 056 061,96 грн.).
Усього: 1 377 740,13 грн. (168 855,67 + 205 151,54 + 341 972,97 + 269 712,15 + 109686,08 + 172 336,33 + 37 814,32 + 26 862,29 + 38 412,42 + 6 936,36 = 1 377 740,13).
Перевіривши правильність нарахування інфляційних, господарський суд правильно зазначив, що при визначенні сукупного індексу інфляції за період прострочення в оплаті за поставлений у серпні- листопаді 2013 року природний газ, позивачем допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим інфляційні втрати із сум заборгованості за вказані поставки газу фактично складають:
- 187 515,00 грн. за період вересень- грудень 2013 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,1% із заборгованості у сумі 17 046 818,24 грн. за поставлений газ у серпні 2013 року;
- 54 417,38 грн. за період жовтень- грудень 2013 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 101,1% із заборгованості у сумі 4 947 034,94 грн. за поставлений газ у вересні 2013 року;
- 43 256,19 грн. за період листопад 2013 року - січень 2014 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,9% із заборгованості у сумі 4 806 243,56 грн. за поставлений газ у жовтні 2013 року;
- 86 090,98 грн. за період грудень 2013 року - січень 2014 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,7% із заборгованості у сумі 12 298 712,02 грн. за поставлений газ у листопаді 2013 року.
В іншій частині розрахунок інфляційних втрат визначений правильно. Із заборгованості з поставок природного газу: у березні 2013 року 17 737,83 грн., у травні 2013 року 57 476,99 грн., у червні 2013 року 52 450,75 грн., у липні 2013 року 34 324,74 грн., у грудні 2013 року 24 112, 12 грн.
Таким чином, заявлені до стягнення інфляційні втрати фактично складають 557381,87 грн. (17 737,83 + 57 476,88 +52 450,75 + 34 324,74 + 187 515,00 + 54 417,38 + 43256,19 + 86 090,98 + 24 112,12 = 557 381,87).
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню за несвоєчасну оплату природного газу у розмірі 5 955 469,02 грн. за загальний період з 14.04.2013 року по 21.01.2014 року, 7% штрафу у загальній сумі 9 012 336,36 грн.
При розрахунку пені позивач також допустив помилку, включивши в період нарахування, день здійснення оплат, який не повинен включатись у період розрахунку.
Здійснивши перерахунок, господарський суд встановив, що пеня буде складати 5 920 772,74 грн., з яких:
1) 823 839,75 грн. із заборгованості за поставлений газ у березні 2013 року (з урахуванням здійснених відповідачем оплат: 05.07.2013 року - 17737826,22 грн., 07.08.2013 року 5 216 598,78 грн.), з яких:
- 757 810,47 грн. за період з 14.04.2013 року по 04.07.2013 року із заборгованості у сумі 22954425,00 грн.;
- 66 029,28 грн. за період з 05.07.2013 року по 06.08.2013 року із заборгованості у сумі 5216598,78 грн.;
2) 922 189,79 грн. із заборгованості за поставлений газ у квітні 2013 року (з урахуванням здійснених відповідачем оплат: 07.08.2013 року 3 449 076,54 грн., 06.09.2013 року - 15 855 471,56 грн., 14.01.2014 року - 1 548 814,89), з яких:
- 695 302,54 грн. за період з 14.05.2013 року по 06.08.2013 року із заборгованості у сумі 20853362,99 грн.;
- 188 824,59 грн. за період з 07.08.2013 року по 05.09.2013 року із заборгованості у сумі 17404286,45 грн.;
- 38 062,66 грн. за період з 06.09.2013 року по 13.11.2013 року із заборгованості у сумі 1548814,89 грн.;
3) 1 298 855,28 грн. за період з 14.06.2013 року по 13.12.2013 року із заборгованості у сумі 19 437 563,87 грн. за поставлений газ у травні 2013 року (з урахуванням здійснених відповідачем оплат: 14.01.2014 року - 18 405 058,11 грн., 15.01.2014 року 1 032 505,76 грн.);
4) 1 177 014,10 грн. за період з 14.07.2013 року по 13.01.2014 року із заборгованості у сумі 17 737 826,22 грн. за поставлений газ у червні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.01.2014 року у сумі 17 737 826,22 грн.);
5) 475 306,36 грн. за період з 14.08.2013 року по 14.01.2014 року із заборгованості у сумі 8 665 675,32 грн. за поставлений газ у липні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.01.2014 року у сумі 8 665 675,32 грн.);
6) 746 790,75 грн. за період з 14.09.2013 року по 14.01.2014 року із заборгованості у сумі 17 046 818,24 грн. за поставлений газ у серпні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.01.2014 року у сумі 17 046 818,24 грн.);
7) 163 862,06 грн. за період з 14.10.2013 року по 14.01.2014 року із заборгованості у сумі 4 947 034,94 грн. за поставлений газ у вересні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.01.2014 року у сумі 4 947 034,94 грн.);
8) 116 403,27 грн. за період з 14.11.2013 року по 20.01.2014 року із заборгованості у сумі 4 806 243,56 грн. за поставлений газ у жовтні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 21.01.2014 року у сумі 4 806 243,56 грн.);
9) 166 453,80 грн. за період з 14.12.2013 року по 20.01.2014 року із заборгованості у сумі 12 298 712,02 грн. за поставлений газ у листопаді 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 21.01.2014 року на суму 12 298 712,02грн.);
10) 30 057,58 грн. за період з 14.01.2014 року по 20.01.2014 року із заборгованості у сумі 12 056 061,96 грн. за поставлений газ у грудні 2013 року (з урахуванням здійсненої відповідачем оплати 21.01.2014 року у сумі 12 056 061,96 грн.).
Усього: 5 920 772,74 грн. (823 839,75 + 922 189,79 + 1 298 855,28 + 1 177 014,10 + 475306,36 + 746 790,75 + 163 862,06 + 116 403,27 + 166 453,80 + 30 057,58 = 5 920 772,74).
Штраф у розмірі 7% розрахований правильно позивачем і його розмір складає 9 012 336,36 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.
Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Вирішуючи питання щодо зменшення суми штрафних санкцій, господарським судом прийнято до уваги, що до 2014 року 60% ринку збуту його продукції відповідача відбувалось на території Російської Федерації та країн Митного союзу. У підсумку за 12 місяців 2014 року, обсяги виробництва безшовних труб знизились на 18%, зварних труб - на 39%, а вже за перше півріччя 2015 року обсяг безшовних труб знизився на 25%, а зварних труб - на 40%. Кількість вироблених товариством труб знизилася протягом січня - червня 2015 року з 28,092 до 17,558 тонн, тобто майже у два рази. Динаміка зменшення обсягів виробництва зберігається і до теперішнього часу.
Щоб запобігти ліквідації потужностей відповідач змушений був почати реорганізацію, в результаті якої трубний цех № 6 (ТЦ 6) обєднали з трубопрокатним цехом № 7 (ТПЦ 7).
Основними причинами зниження виробництва є падіння попиту в Україні та введення мита в країнах Митного союзу, а саме:
- Україна фактично зупинила видобування нафти та газу, зупинено багато інфраструктурних проектів, внаслідок чого попит на ринку трубної продукції знизився до мінімуму;
- підприємство не може конкурувати з іншими виробниками внаслідок мита на ввіз труб у країни Митного союзу;
- великий обсяг трубних потужностей, що були введені російськими компаніями за останні роки, перевищує необхідність російського ринку. На сьогоднішній день Росія та Митний союз всіляко відтісняють свій ринок від зовнішніх постачальників;
- підприємство змушене фактично відмовитись від поставок зварних та безшовних труб до ринку Митного союзу. Суттєво зменшився попит на машинобудівні труби білоруськими компаніями та прослідковується тенденція до зниження використання нарізної труби.
Вітчизняні замовники протягом 2014-2015 роках не замовляли продукції підприємства з причин того, що не в змозі здійснити проплату та вибірку виготовленої продукції через брак коштів або у звязку з простоюванням власного виробництва. У звязку з енергетичною кризою, що виникла внаслідок бойових дій на сході України та дефіциту вугілля, в період 2014 - 2015 роках державою були встановлені ліміти на споживання електроенергії, що призвело до майже зупинки підприємства та простою. Товариство змушено було перейти на 4-денний робочий тиждень.
За підсумками 2014- 2015 років відповідач є збитковим підприємством.
Можливість отримання кредитних коштів для погашення боргів відсутня, оскільки підприємство сплачує раніше отримані кредити та відсотки по ним, а також з причин кризи в банківській системі України, падіння гривні, зростання долару та євро. Так, станом на 07.08.2015 року підприємством залучено кредитів на суму 56 221 042,23 доларів США та повинно сплатити 3 183 856,76 доларів США прострочених відсотків, з яких внаслідок кризи сплатило лише 638 274,55 доларів США.
Звернутися за захистом своїх прав до контрагентів, що знаходяться в Луганській та Донецькій областях, відповідач не має можливості, оскільки з причин проведення АТО відбулося руйнування інфраструктури, були знищені виробничі потужності боржників контрагентів, які масово покинули місце бойових дій.
Фактично відповідач назавжди втратив можливість повернути свої борги, бо цілісність обєктів існує тільки на папері та у реєстрі.
Значна частина продукції відповідача залишилася на території анексованого Криму. Також на території ТОВ «Луганський комбінат втормет» згідно договору на поставку лому № 259/158-1-0 від 15.04.2013 року залишилось 12 281,92 тн металолому на загальну суму 94 717 750,11 грн., сплачених відповідачем в порядку передоплати. Дану суму заборгованості відповідачеві також не повернуто з причин того, що внаслідок бойових дій вказане підприємство було зруйноване.
Не дивлячись на скрутне фінансове становище відповідач намагається зберегти робочі місця і не допускати заборгованості із заробітної плати та податкам. Так, протягом 2014 року ним було виплачено 202 353 398,55 грн. заробітної плати та 89 489 123,35 грн. податків із заробітної плати, а у період з січня по липень 2015 року нарахована та сплачена заробітна плата у сумі 117 379 461,11 грн. та податки з неї у сумі 44 834 653,81 грн.
Відповідач є одним із містоутворюючих підприємств м. Нікополя, яке забезпечує роботою 3848 чол., для яких заробітна плата, отримувана на заводі, є єдиним джерелом існування. Крім того, досить значну частку серед працюючих на підприємстві займають незахищені верстви населення: інваліди, одинокі матері, молоді спеціалісти та інші.
В підтвердження цього відповідачем було надано довідку № 2229 від 10.12.2015 року про збитки підприємства за третій квартал 2015 року у сумі 103 590,8 тис. грн., у тому числі: від операційної діяльності 27 376,4 тис. грн.; від неопераційної діяльності 76 214,4 тис. грн. (а.с. 181 том 1); довідку № 2227 від 10.12.2015 року про сплату у 2014 році заробітної плати у сумі 202 353 398,55 грн. та податків з неї у сумі 89 489 123,35 грн., а з січня 2015 року по листопад 2015 року заробітної плати у сумі 189 525 427,06 грн., а податків з неї у сумі 68 755 732,31 грн. (а.с. 182 том 1); довідку № 1428 від 02.11.2015 року про динаміку відвантаження продукції на перше півріччя 2015 року (а.с. 183 том 1); довідку № 2228 від 10.12.2015 року про дебіторську заборгованість за роботи, товари і послуги відповідача станом на 01.11.2015 року у сумі 1 053 179,0 тис. грн. та кредиторську заборгованість на суму 445 627,9 тис. грн. (а.с. 184 том 1); копії наказів по підприємству про зміни в організації виробництва і праці працівників № 194 від31.03.2015 року, № 250 від 30.04.2015 року, № 297 від 27.05.2015 року, № 296 від 27.05.2015 року, № 675 від 22.10.2015 року, №485 від 31.07.2015 року (а.с. 186- 204 том 1); листування між відповідачем, ТОВ «МЗ Дніпросталь» та ТОВ «Луганський комбінат втормет» стосовно неможливості останнього виконати договірні зобовязання з поставки металолому у обсязі 12281,92 тн чи повернення передоплати за нього (а.с. 205- 206 том 1); довідку стосовно простроченої заборгованості відповідача станом на 01.12.2015 року за банківськими кредитами на загальну суму 56 221 042,23 доларів США та процентами на загальну суму 4936 526,97 доларів США (а.с. 207 том 1); баланс Ф 1 станом на 31.12.2015 року; звіт про фінансові результати Ф 2 станом на 31.12.2015 року; баланс Ф 1 за січень вересень 2015 року.
Вищенаведені обставини дають підставу вважати, що стягнення з відповідача усієї заявленої позивачем суми ще більше ускладнить фінансовий стан заводу і, як наслідок, призведе до неможливості виплат не лише зарплати численним працівникам та сплати податків до бюджету, а й надовго відсуне термін погашення боргу та навіть зовсім може унеможливити його сплату.
Господарським судом прийнято до уваги й інтереси позивача, який так само як і відповідач є економічно важливим підприємством, потребує фінансового оздоровлення та має передбачене договором і законом право на стягнення неустойки.
Однак при цьому позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження розміру збитків, понесених ним від неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань саме за укладеним з ним договором.
Судом також прийнято до уваги те, що кошти за поставлений газ в сумі 161 207 882,97 грн. оплачені відповідачем повністю.
З наведених обставин господарський суд обґрунтовано зменшив суму пені та штрафу на 50%, стягнувши 2 960 386,37 грн. пені та 4 506 168,18 грн. штрафу.
Колегія суддів погоджується з господарським судом та зазначає, що посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що збитками є саме сума 3% річних та інфляційних не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інфляційні та 3% річних не відносяться до складу збитків визначених ст..22 ЦК України та ч.2 ст.224 ГК України.
За своєю правовою природою інфляційні є компенсацією від знецінення грошових коштів, які не сплачені своєчасно, а 3% річних є платою за користування такими коштами.
Вирішуючи клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 5 років господарський суд виходив з того, що право розстрочити або відстрочити виконання рішення надано суду п.6 ч.1 ст.83 ГПК України.
Відповідно до підпункту 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів", вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський суд прийняв до уваги обставини, які були викладені ним як підстави для зменшення штрафних санкцій, фінансовий стан відповідача на час розгляду справи (за два місяці 2016р. отриманий збиток в сумі 185 441,19 тис.грн.), а також те, що одночасне стягнення такої суми може призвести до зупинення господарської діяльності, що призведе до неможливості виконання рішення дійшов висновку про можливість застосування розстрочки виконання рішення.
На підтвердження здатності дотримуватися покладених на нього зобов'язань зі сплати заборгованості за судовими рішеннями відповідач надав суду копію постанови від 14.01.2016 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про закінчення у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого провадження ВП № 44378632 за наказом № 904/4452/13 про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пені у сумі 2 373 121,84 грн., 7% штрафу у сумі 3 702 726,96 грн., 3% річних у сумі 474 624,00 грн., інфляційних втрат у сумі 159 828,43 грн. та судового збору у сумі 68 820,00 грн.; копії платіжних доручень № 14032 від 23.2.2015 року на суму 6 147 008,49 грн., № 13223 від 27.11.2015 року на суму 345 182,76 грн., № 12287 від 26.10.2015 року на суму 345 182,76 грн. щодо сплати штрафних санкцій згідно ухвали господарського суду від 24.09.2015 року у справі № 30/5005/10398/2012.
Окрім доходу від власного виробництва відповідач на підтвердження наявних очікуваних ним джерел доходу надав суду копії його позовних заяв, поданих до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Україні про стягнення з боржників-нерезидентів значних сум, а саме: 490 500,00 доларів США, 30 000 000,00 доларів США, 29 509 500,00 доларів США, 24 434 375,00 доларів США (а.с. 208 219 том 1).
Господарський суд зважаючи на те, що відповідач не надав переконливих доказів на підтвердження необхідності йому саме пяти років для розстрочки виконання судового рішення дійшов висновку, що надання розстрочки строком на один рік рівними платежами буде показником добросовісності та спроможності відповідача виконати вказане судове рішення у строк згідно з графіком.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо розстрочки виконання рішення, вважаючи, що розстрочка на один рік відповідає інтересам сторін, не погіршить фінансовий стан відповідача та забезпече отримання коштів позиваче.
При цьому на час розгляду апеляційної скарги відповідачем надані докази ( платіжні доручення) про виконання ним рішення в частині сплати коштів терміном до 31.03.2016 року
З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016р. у справі № 904/7227/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 19.04.2015р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ А.К.Дмитренко
__________________ ОСОБА_1