19.04.2016 року Справа № 904/4987/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
Представники учасників апеляційного провадження у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи полвідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 року у справі №904/4987/14
за заявою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області
до боржника Приватного підприємства "САНІС", 51909, м. Дніпродзержинськ, Баглійський район, пр. Конституції, 25, кв.21, код ЄДРПОУ 33382232
про визнання грошових вимог на суму 3 060,00 грн., -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 року у даній справі (суддя Калиниченко Л.М.) заяву №1837/04-03-10-36 від 03.02.16р. Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору відхилено. Грошові вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "САНІС", 51909, м. Дніпродзержинськ, Баглійський район, пр. Конституції, 25, кв.21, код ЄДРПОУ 33382232 на суму 3 060, 00 грн. відхилено.
Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційного господарського суду звернулась Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати оскаржуваний судовий акт та звільнити податковий орган від сплати судового збору.
В обґрунтування своєї правової позиції представник Державної податкової інспекції посилається на те, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.16р. була винесена з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні були досліджені не всі матеріали справи, не всебічно і не повно з'ясовані всі фактичні обставини, не об'єктивно оцінені докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 26 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 p. N 228 (далі - Порядок №228) у двотижневий строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.
Відповідно до п. 31 Порядку №228 кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, помісячні плани використання бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів повинні бути затверджені протягом 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів.
Державний бюджет України затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII.
Таким чином, кошторисом витрат Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на 2016 рік передбачені кошти для сплати судового збору за кодом 2800 «Інші поточні видатки» у сумі 1384300,00 грн. згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, але на теперішній час фінансування на сплату судового збору не надходило.
Сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).
Відповідно до частини 8 статті 20 Бюджетного кодексу України Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом 45 днів з дня набрання чинності закону про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) затверджує спільно з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.
Згідно частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування ухвали суду та прийняття нової ухвали, якою заяву Дніпродзержинської ОДПІ про визнання грошових вимог в сумі 3060,00 грн. слід задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.16р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.04.16р.
19.04.16р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №904/4987/14 у зв'язку з неможливістю забезпечити прибуття представника Дніпродзержинської ОДПІ у судове засідання.
19.04.16р. представники учасників апеляційного провадження в судове засідання не з'явились.
У відповідності до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Згідно п. 3.9.2. вищезазначеної Постанови пленуму ВГСУ у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників учасників апеляційного провадження не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.16р. слід змінити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.14р. заява про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "САНІС" прийнята до розгляду, підготовче засідання призначено на 22.07.14р.
22.07.14р. господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі про банкрутство ПП "САНІС", ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 днів до 14.11.14р., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Остапенка Є.С., свідоцтво № НОМЕР_1 від 06.03.13р., якого зобов'язано у строк до 11.09.14р. направити до суду на затвердження реєстр вимог кредиторів та призначено судове засідання на 25.09.14р. для розгляду реєстру вимог кредиторів.
Офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження справи про банкрутство ПП "САНІС", призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Остапенка Є.С., свідоцтво № НОМЕР_1 від 06.03.13р. розміщено на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 23.07.14р., номер публікації № 6531.
30.07.15р. господарський суд Дніпропетровської області визнав Приватне підприємство "САНІС" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на один рік до 30.07.16р., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Остапенка Є.С.
31.07.15р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України, м. Київ за № 20878 опубліковано оголошення про визнання ПП "САНІС" банкрутом та призначення ліквідатора.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.15р. у справі № 904/4987/14 про банкрутство ПП «Саніс» визнані кредиторські вимоги Дніпродзержинської ОДПІ в сумі 259122,10 грн.
04.02.16р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява №1833/04-03-10-36 від 03.02.16р. Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог на суму 3060,00 грн., відповідно до податкових повідомлень-рішень від 09.04.14р. №0001422204 на суму 1020,00грн., від 10.06.14р. №0002312204 на суму 2060,00грн.
До заяви Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області додала заяву №1837/04-03-10-36 від 03.02.16р. про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.16р. прийнято заяву Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області до розгляду та зобов'язано ДПІ у строк до 29.02.16р. надати до суду докази сплати судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог у розмірі 2756, 00 грн.
02.03.16р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов лист №3632/04-03-10-36 від 29.02.16р. Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому ДПІ просить суд звільнити її від сплати судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог до ПП "САНІС" ( а.с.20, т. грошові вимоги).
Державна податкова інспекція посилається на те, що Державний бюджет України затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.15р., кошторис на 2016 рік для ОДПІ станом на 29.02.16р. не затверджений, а згідно кошторису на 2015 рік кошти на оплату судового збору у інспекції відсутні.
Листом від 04.03.16р. господарський суд Дніпропетровської області зобов'язав ОДПІ повторно, у строк до 22.03.16р., направити до господарського суду Дніпропетровської області для долучення до матеріалів грошових вимог №904/4987/14 докази сплати судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог у розмірі 2756,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом передбачено сплату судового збору у розмірі 2 - х розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 2756, 00 грн.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" зазначений перелік пільг щодо сплати судового збору, згідно якого Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області не звільнено від сплати судового збору.
Як зазначено вище, ухвалами від 05.02.16р., 29.02.16р. господарським судом було зобов'язано кредитора - Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області направити докази сплати судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог до господарського суду та листом від 04.03.16р. повторно було зобов'язано ДПІ надати докази щодо сплати судового збору, однак таких доказів суду, станом на 22.03.16р., кредитором надано не було.
З 01.09.15р. набрав чинності Закон України «Про судовий збір» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII, яким, зокрема, змінено ставки судового збору за подання до господарського суду.
Частиною 1 статті 6 згаданого Закону передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Нормами ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною сплачується судовий збір у розмірі 2 мінімальних заробітних плат.
У ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" наведений перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Органи ДПІ у цьому переліку відсутні.
Також, стаття 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" від 21.02.2013 року №7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" №01-06/2093/15 від 12.11.15р. зазначено, що питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
Отже, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Відтак, у розумінні приписів зазначеної норми закону, відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та є правом суду, а не обов'язком.
У п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015 року на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Верховний Суд України у постанові від 27 жовтня 2015 року по справі №2а-3361/10 відмовив в клопотанні про звільнення від сплати судового збору з тієї підстави, що пунктом 2 розділу II Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким, серед іншого, скасовано деякі встановлені раніше пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів. Тобто відсутність фінансування само по собі не створює виняткових обставин для звільнення, відстрочення або розстрочення судового збору.
Аналогічні правові позиції були викладені Вищим господарським судом України, зокрема, в ухвалах від 19 серпня 2015 року по справі № 910/2597/14, 05 червня 2014 року по справі № 905/3363/13, 07 вересня 2015 року по справі № 926/366/15.
В ухвалі від 21 вересня 2015 року по справі № 916/57/15-г Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно якої відсутність в кошторисі органу державної влади витрат на сплату судового збору не є обґрунтованою підставою в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки не має виключного характеру.
Як зазначає у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2014 року, 36722122, від 15 квітня 2014 року, 38331796, від 29 липня 2014 року, 39942890).
Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України (обмежене фінансування) та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, (відсутність фінансування) не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв'язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.
Але, згідно з ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) заява кредитора має містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);
виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;
відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;
перелік документів, які додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.
Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.
Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви.
Отже, висновок суду першої інстанції про відхилення грошових вимог у резолютивній частині ухвали від 22.03.16р. суперечить ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки суд повинен був не відхилити грошові вимоги, а повернути заяву, яка не була оплачена судовим збором.
За таких обставин оскаржувану ухвалу від 22.03.16р. слід змінити. Абзац перший ухвали залишити без змін, абзац другий, у якому прийнято рішення про відхилення грошових вимог - скасувати, в цій частині прийняти нове рішення - повернути заяву Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області №1833/04-03-10-36 від 03.02.16р. про визнання грошових вимог на суму 3060,00 грн.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір за вирішення спору стягується зі скаржника в дохід бюджету.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 року у справі №904/4987/14 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 року у справі №904/4987/14 змінити.
Абзац перший залишити без змін, абзац другий, у якому прийнято рішення про відхилення грошових вимог - скасувати, в цій частині прийняти нове рішення - повернути заяву Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області №1833/04-03-10-36 від 03.02.16р. про визнання грошових вимог на суму 3060,00 грн.
Стягнути з Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України у Дніпропетровській області в дохід держави судовий збір за вирішення спору у розмірі 1378,00 грн.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст складений 20.04.2016 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков