"14" квітня 2016 р.Справа № 916/551/16
За позовом: публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент"
про визнання недійсним правочину
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Сівак Д.О. - довіреність
від відповідача: Рибак А.В. - довіреність
СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" (надалі - АТ "ІМЕКСБАНК"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" (надалі - ТОВ "Шевченківський Девелопмент"), в якій просить суд визнати недійсним правочин з заліку зустрічних однорідних вимог, вчинений ТОВ "Шевченківський Девелопмент" на підставі повідомлення про зарахування однорідних вимог від 18.12.20014р. для зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 1000008548 від 02.07.2014р. про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. вклад "Постійний клієнт" 13 міс" вид вкладу "ПосК13м11$", що укладений між АТ "ІМЕКСБАНК" та ОСОБА_3 та за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 80/12 від 24.09.2012р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2016р. позовну заяву (вх. № 589/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/551/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
У зв'язку із смертю ОСОБА_3 (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача), ухвалою суду від 14.04.2016р. його було виключено із складу учасників справи № 916/551/16.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі виходячи з наступного:
24.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" (далі - Відповідач) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 80/12 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в 5 626 715,00 дол. США зі сплатою процентної ставки в розмірі 11,5% річних в межах визначеної договором (п.п. 1.1.1 та 1.1.2) граничної суми коштів (кредитний ліміт), а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.
В наступному, сторонами вносилися до Кредитного договору зміни, які оформлені додатковими угодами до договору.
Позивачем, на виконання умов договору було надано позичальнику кредитні кошти згідно з заявками позичальника в загальному розмірі 5 626 715,00 доларів США, сума кредиту сплачена позичальником до 18.12.2014. в розмірі 5 484 715,00 доларів США.
18.12.2014 року між ОСОБА_3 (далі - третя особа) та відповідачем було укладено Договір № 1 про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення).
Відповідно до п. 1.1. Договору відступлення первісний кредитор (третя особа) відступає, а новий кредитор (відповідач) набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до Договору № 1000008548 від 02.07.2014 року про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 р. Вклад «Постійний клієнт» 13 міс» вид вкладу "ПосК13м11$" (далі - основний договір, договір банківського вкладу), укладеного між первісним кредитором та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ІМЕКСБАНК" - боржник.
Як зазначено в п. 3.1., 3.2. Договору відступлення у зв'язку з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в сумі 2 009 850,51 грн. без ПДВ, що за курсом НБУ станом на 18.12.2014 року становить 127 460,65 дол. США. Сторони визначають порядок сплати ціни Договору відступлення окремою угодою.
18.12.2014 року позивачу вручено повідомлення ОСОБА_3 про відступлення права вимоги. В зазначеному повідомленні ОСОБА_3 повідомив Позивача про укладення Договору відступлення, перехід прав та обов'язків за основним договором до Відповідача та про необхідність виконувати Позивачем свої зобов'язання за основним договором на користь Відповідача.
18.12.2014 року Відповідач вручив Позивачу повідомлення про зарахування однорідних вимог.
В зазначеному повідомленні Відповідач:
1. посилається на норми ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України зазначаючи, що банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника;
2. зазначає, що відповідно до п. 6.4. публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року передбачено, що вкладник має право звернутись до Банку з письмовою вимогою про повернення суми вкладу або його частини до закінчення строку, вказаного в договорі про приєднання до Договору банківського вкладу за 31 календарний день;
3. вказує на те, що відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
4. просить достроково видати суму банківського вкладу за договором № 1000008548 від 02.07.2014 року про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 2^.01.2014 р. Вклад "Постійний клієнт" 13 міс" вид вкладу "ПосКІ3міс11$";
5. просить здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог за даним договором та Кредитним договором, операції з дострокового припинення вкладу та зарахування вимог за кредитним договором здійснити 18.01.2015 року в день припинення банківського вкладу та згідно з п. 6.4. публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року.
Як зазначає Позивач, правочин з зарахування зустрічних однорідних вимог вчинений з порушенням норм чинного законодавства, є недійсним з огляду на наступне:
1) нормами ст. 601 ЦК України передбачено три моменти, в яких зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог:
- строк виконання зобов'язань настав - тобто виконання зобов'язання повинно відбутись у конкретний визначений, договором проміжок часу; строк не встановлений договором - конкретний проміжок часу протягом якого має бути виконане зобов'язання не визначений;
- визначений моментом пред'явлення вимоги - визначений моментом пред'явлення вимоги - тобто, сторона за договором, має виконати свої зобов'язання з моменту пред'явлення їй відповідної вимоги.
Як вказує Позивач, вказана вище норма ст. 601 ЦК України є імперативною та не передбачає інших підстав визначення строку виконання зобов'язань.
В п. 1.1.1. Кредитного договору зазначено, що кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами - не пізніше 10.10.2016 року.
При цьому не можна сказати, що строк виконання зобов'язань не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Договором встановлено конкретний термін, настання якого пов'язується з настанням права у позивача вимагати повернення від відповідача отриманих кредитних коштів.
Враховуючи викладене, висновки суду відносно того, що строк виконання зобов'язань настав з моменту отримання ним кредитних коштів є хибними та такими, що не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Як свідчить виписка з особових рахунків ТОВ "Шевченківський Девелопмент" станом на 18.01.2015 р. (день проведення "зарахування однорідних вимог"») простроченої заборгованості за кредитним договором не було.
Відповідно, як вказує Позивач, жодних підстав для настання строку виконання зобов'язання позичальника щодо дострокового повернення кредитних коштів, які передбачені п. 3.2.3 Кредитного договору для дострокового, на 18.01.2015 р. не існувало, й строк виконання зобов'язань за кредитним договором -10.10.2016 р. - встановлений умовами такого правочину залишився незмінним.
Більш того, на момент проведення вищеописаного "заліку" строк виконання зобов'язань за кредитним договором не наступив.
Строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав 16.03.2015 р. - дата звернення Банку з вимогою до Позичальника про дострокове виконання останнім власних зобов'язань за кредитним договором, направленою в порядку п. 4. 2 Договору (порушення умов договору), як наслідок невиконання Позивальником зобов'язань за кредитним договором.
При цьому, як вказує Позивач, умовами договору чітко вказано що погашення відбувається за лімітом погашення заборгованості - тобто певний транш погашається у відповідну дату.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, яка підлягає застосуванню з огляду на ст.1054 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Отже, на думку Позивача, строк виконання зобов'язань Відповідача за кредитним договором не настав, а тому залік зустрічних однорідних вимог не міг бути вчинений.
Окрім того, позивач вказує, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань в одному із яких одна сторона є кредитором, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Строк виконання зобов'язань позивача перед третьою особою за Договором банківського вкладу на момент отримання повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог також не настав.
За умовами Договору банківського вкладу, вклад розміщено 02.07.2014 року строком на 399 днів, тобто строком до 06.08.2015 року.
Враховуючи те, що вимога про повернення вкладу була пред'явлена лише 18.12.2014 року, Позивач вважає, що строк повернення вкладу - 18.01.2015 р.
Тобто, на момент здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання зобов'язань за депозитним договором також не настав, а тому залік однорідних вимог не можна вважати вчиненим.
3) В повідомленні про зарахування зустрічних однорідних вимог Відповідач, встановив датою здійснення операції з дострокового припинення вкладу та зарахування вимог за кредитним договором - 18.01.2015р.
Як вказує Позивач, вищеописані дії Відповідача, повністю суперечать ст. 601 ЦК Україна, якою чітко регламентовано, що зарахування може здійснюватись за зарахуванням однієї сторони.
Посилаючись на приписи ч. 2 ст. 603 ЦК України, Позивач, вказує, що в результаті укладення договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу було замінено саме кредитора в зобов'язанні.
Проте, на думку Позивача, вимога на підставі якої було змінено кредитора в зобов'язанні не існувала на момент отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги, оскільки ОСОБА_3 не скористався своїм правом на дострокове отримання вкладу, в порядку визначеному п. 6.4. Договору банківського вкладу, і строк вимоги до моменту отримання повідомлення про відступлення права вимоги не настав.
Саме, з урахуванням наведених доводів, Позивач вважає, що правочин щодо зарахування однорідних вимог не направлений на настання відповідних правових наслідків.
Окрім того, Позивач вказує на те, що виписки за рахунками ТОВ "Шевченківський Девелопмент" за період з 01.12.14р. по 12.02.16р. свідчать про те, що Позичальник навіть після проведення заліку від 18.01.2015 р. продовжував сплачувати відсотки, нараховані на всю суму заборгованості.
Наведене, на думку Позивача, є доказом відсутності справжнього та дійсного волевиявлення Позичальника на припинення зобов'язань внаслідок заліку.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, з наступних підстав:
Посилаючись на приписи ст.ст. 203, 601 ЦК України відповідач вказує, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідні наступні умови:
- зустрічність вимог, тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;
- однорідність вимог;
- настання строку виконання за обома вимогами, що зараховуються, або строк був визначений моментом витребування, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент;
- якість вимог, тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язання.
Як вказує, Відповідач, за змістом вказаних правових норм залік (зарахування) можливий в тому випадку, коли вимоги є зустрічними та настав строк їх виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за такими зобов'язаннями, які не існують взагалі або не підлягають виконанню.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач виходив із наступного.
Відповідно до укладеного між ОСОБА_3, права та обов'язки якого були відступлені на користь ТОВ "Шевченківський Девелопмент", та ПАТ "ІМЕКСБАНК" договору банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р., у останнього виникло зобов'язання по виплаті ОСОБА_3 суми вкладу та процентів.
В свою чергу, за умовами укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. у відповідача виникли зобов'язання вчасно погашати на користь позивача заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.
В силу положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із правочинів.
Отже, в результаті укладення вказаних угод, Позивач є кредитором відносно Відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., а Відповідач виступає кредитором відносно Позивача за договором банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р. При цьому, обидва зобов'язання є грошовими, тобто однорідними.
Як зазначає відповідач, на його думку, в даному випадку наявна ознака зустрічності зобов'язань та ознака їх однорідності.
Щодо питання визначення строку виконання зобов'язань у спірних правовідносинах Відповідач, вказує на наступне.
Виходячи з умов договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. позивальнику надано право у будь-який час достроково повернути суму отриманого кредиту. Наведене свідчить про дійсність та реальність відповідного зобов'язання, можливість його виконання у будь-який час. Отже, відповідне зобов'язання є реальним та існуючим, а волевиявлення щодо його добровільного виконання позичальником може бути реалізоване у будь-який час.
Умовами Кредитного договору, зокрема п.п. 1.1.1 та 3.3.8, передбачено зобов'язання повернення кредиту не пізніше 10.10.2016р. В п.3.3.8. Кредитного договору зазначено, що Позичальник до закінчення термінів вказаних в п. 1.1.1. та п.1.1.2. Кредитного договору зобов'язаний повернути в повному обсязі всі транші Кредиту.
Таким чином кредитування на умовах кредитної лінії передбачає повернення кредиту у будь-який час до кінцевої дати 10.10.2016р.
Як вказує Відповідач, у відповідності до приписів ст.1054 ЦК України у Позичальника існувало зобов'язання по поверненню кредиту з моменту його отримання та він зобов'язаний повернути кредит протягом строку з моменту отримання кредиту до кінцевого терміну 10.10.2016.
Оскільки умовами Кредитного договору та чинним законодавством передбачено обов'язок повернення кредиту протягом саме з моменту отримання кредиту до кінцевої дати, строк повернення кредиту Позичальником вже настав але він не був прострочений в розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України.
В якості обґрунтування своєї правової позиції Відповідач також послався на приписи ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої, право на дострокове повернення кредиту визначено обов'язковою та істотною умовою договору.
Та зазначив, що вказані норми за аналогією в порядку ст. 8 ЦК України можуть розповсюджуватись і на спірні правовідносини.
Також відповідач зазначив, що, відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Наведене, на думку Відповідач, узгоджується із приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У випадку пред'явлення вкладником вимоги про дострокове повернення вкладу, таке зобов'язання боржника у відповідних правовідносинах визначається, відповідно, моментом пред'явлення такої вимоги.
Отже, Відповідач вважає, що в даному випадку, одне із зобов'язань - зобов'язання з повернення кредиту, є таким, що підлягає виконанню через відповідне волевиявлення позичальника, а зустрічне йому зобов'язання - щодо дострокового повернення суми вкладу є зобов'язанням, виконання якого обумовлюється пред'явленням відповідної вимоги вкладником (боржником за первинним зобов'язанням).
На думку Відповідача, наведені ним обставини свідчать про можливість та правомірність припинення зустрічних зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. та договором банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р.
При цьому Відповідач вказує, що обставини, які виключають можливість зарахування зустрічних вимог, перелічені у ст. 602 ЦК України, у спірних правовідносинах відсутні.
Таким чином, як зазначає Відповідач, у спірних правовідносинах наявні всі без виключення умови для припинення зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. та договором банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р. в порядку зарахування.
В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
24.09.2012 р. між АТ «ІМЕКСБАНК» (далі - Кредитор) та ТОВ"Шевченківський Девелопмент" (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 80/12 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в 5 626 715 дол. США зі сплатою процентної ставки в розмірі 11,5% річних в межах визначеної договором (п.п. 1.1.1. та 1.1.2.) граничної суми коштів (кредитний ліміт), а Позичальник зобов'язується вчасно погашати Кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь Кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.1.1 договору кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 10.10.2016 року.
Пунктом 2.1. договору визначено, що кредит надається шляхом перерахування кредитором коштів з відповідного позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника або оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника.
Відповідно до п. 2.4. нарахування процентів за користування Траншем кредиту здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом "факт/факт" виходячи з фактичної кількості днів у році. Відсотки сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 26 числа поточного місяця, у сумі нарахованих з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця, в період дії цього договору. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Траншу кредиту.
Пунктом 2.6. Кредитного договору передбачено, що за наявності заборгованості по Кредиту та/або процентах за користування ним сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості:
- в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк проценти;
- в другу чергу сплаті підлягають нараховані проценти, строк сплати яких ще не сплинув;
- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;
- в четверту чергу сплаті підлягає строкова заборгованість за Кредитом термін сплати якої настав згідно даного договору;
- в п'яту чергу сплаті підлягає неустойка (штраф, пеня), передбачена цим договором.
Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.
Відповідно д п.3.3.7. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору у повному обсязі Транші кредиту зі сплатою винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені договором.
За умовами п.3.3.8. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний до закінчення термінів, визначених п.1.1.1. та п.1.1.2. договору, повернути в повному обсязі всі Транші кредиту.
Відповідно до п.3.4.1. кредитного договору Позичальник має право достроково повністю або частково погасити нараховані проценти.
В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., а саме:
15.10.2012р. між Кредитором та Позичальником було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., якою в новій редакції було викладено п.п. 2.1, 3.1.1, 3.3.6 Кредитного договору, а саме було визначено рахунок НОМЕР_1 на який сплачується кредит, відсотків за ним, комісії та неустойки.
14.02.2013р. між Кредитором та Позичальником було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., якою в новій редакції було викладено п.п. 2.1, 3.1.1, 3.3.6 Кредитного договору, а саме було змінено позичковий рахунок та рахунок для обліку нарахованих відсотків.
22.07.2013р. між Кредитором та Позичальником було укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., якою в новій редакції було викладено п.п. 1.2, , а саме було змінено цільове використання кредиту та доповнено Кредитний договір п.6.5. стосовно відповідальності за порушення вимог щодо збереження банківської таємниці.
24.02.2014р. між Кредитором та Позичальником було укладено Додаткову угоду №4 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., якою в новій редакції було викладено п. 1.1.1 Кредитного договору, а саме було змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії.
23.06.2014р. між Кредитором та Позичальником було укладено Додаткову угоду №5 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., якою в новій редакції було викладено п. 1.3, Кредитного договору, а саме було змінено предмет забезпечення кредиту.
22.12.2014р. між Кредитором та Позичальником було укладено Додаткову угоду №6 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., якою в новій редакції було викладено п. 1.3. Кредитного договору, а саме було змінено предмет забезпечення кредиту.
Окрім того, 02.07.2014 року між ОСОБА_3 (вкладник) та АТ "ІМЕКСБАНК" було укладено Договір № 1000008548 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 р. Вклад "Постійний клієнт" 13 міс" вид вкладу "ПосК13м11$" (далі - договір банківського вкладу).
Як зазначає позивач та не заперечує позивач, Кредитором, на виконання умов Кредитного договору було надано позичальнику кредитні кошти згідно з заявками позичальника в загальному розмірі 5 626 715,00 доларів США. Позичальником в рахунок погашення своїх зобов'язань за Кредитом було сплачено кредитору суму в розмірі 5 484 715,00 доларів США.
З наданого Позивачем розрахунку заборгованості ТОВ "Шевченківський Девелопмент" вбачається, що станом на 18.12.2014р. залишок несплаченого Кредитором кредиту становив 142 000 дол. США та залишок нарахованих та не сплачених відсотків за користування кредитом (строкова заборгованість по відсотках) становила 1285,23 дол. США.
18.12.2014р. між гр. ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ТОВ "Шевченківський Девелопмент" (Новий кредитор) було укладено Договір № 1 про відступлення права вимоги (Договір цессії), відповідно до п.1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності до Договору № 1000008548 від 02.07.2014 року про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 р. Вклад "Постійний клієнт" 13 міс" Вид вкладу "ПосК13м11$" (далі - основний договір, договір банківського вкладу), укладеного між Первісним кредитором та публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (надалі - Боржник).
Згідно з п. 1.2. Договору цессії за цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів за банківським вкладом у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього Договору.
До Нового кредитора переходять усі права та обов'язки Первісного договору за основним договором (п. 1.3. Договору відступлення).
За умовами п. 2.1. Договору цессії право вимоги, що відступається становить суму банківського вкладу у розмірі 127 460,65 дол. США та суму нарахованих відсотків по даному вкладу відповідно до умов основного договору.
Як зазначено в п. 3.1., 3.2. Договору цессії у зв'язку з відступленням права вимоги за цим договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду в сумі 2 009 850,51 грн. без ПДВ, що за курсом НБУ станом на 18.12.2014 року становить 127 460,65 дол. США. Сторони визначають порядок сплати ціни Договору відступлення окремою угодою.
За умовами п.4.1 Договору цессії первісний кредитор не відповідає перед Новим кредитором за невиконання Боржником його обов'язків.
Пунктом 4.2. Договору цессії встановлено, що з моменту набрання чинності цього договору Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, а саме по виплаті банківського вкладу та відсоткам в сумі визначеній в п.2.1. цього договору.
У відповідності до приписів п.5.2. Договору цессії Первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором Новому кредитору.
Згідно із п.7.1. Договору цессії він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним та Боржником за основним договором.
Як зазначає Позивач, 18.12.2014 р. йому гр. ОСОБА_3 було вручено повідомлення про відступлення права вимоги (вх. №13566).
Також, 18.12.2014р. від ТОВ "Шевченківський Девелопмент" на адресу АТ "ІМЕКСБАНК" було надано Повідомлення про зарахування однорідних вимог (вх. № 13567), відповідно до якого Відповідач, зокрема: просить достроково видати суму банківського вкладу за договором № 1000008548 від 02.07.2014 року про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 2.01.2014 р. Вклад "Постійний клієнт" 13 міс" Вид вкладу "ПосК13м11$" та просить здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог за даним договором та Кредитним договором, операції з дострокового припинення вкладу та зарахування вимог за кредитним договором здійснити 18.01.2015 р. в день припинення банківського вкладу та згідно з п. 6.4. публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року.
Також, Відповідачем у повідомлені було зазначено, що ним ближчим часом буде погашена заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом, відповідно до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 80/12 від 24.09.2012р.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 № 50 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "ІМЕКСБАНК", згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "ІМЕКСБАНК".
Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015 р. № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІМЕКСБАНК"" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 27.05.2015р. № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 189 від 19.10.2015 р. змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ "ІМЕКСБАНК".
Згідно з даним рішенням змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "ІМЕКСБАНК" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20.10.2015 р.
Позивач, вважаючи, що правочин з зарахування зустрічних однорідних вимог вчинений з порушенням норм чинного законодавства, порушує його права та охоронювані законом інтереси, звернувся із відповідним позовом до господарського суду Одеської області.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно о приписів ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, тощо.
Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.
Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу можуть бути захищені в судовому порядку і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема договорів.
Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
На підставі частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.
Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.
Тобто, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.
При вирішенні питання про можливість застосування у спірних правовідносинах вказаного способу припинення зобов'язань слід виходити із наступного.
Відповідно до укладеного між ОСОБА_3, права та обов'язки якого були відступлені на користь ТОВ „Шевченківський девелопмент", та ПАТ „Імексбанк" договору банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р., у останнього виникло зобов'язання по виплаті ОСОБА_3 суми вкладу та процентів.
В свою чергу, за умовами укладеного між сторонами договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. у відповідача виникли зобов'язання вчасно погашати на користь позивача заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.
В силу положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із правочинів.
Отже, в результаті укладення вказаних угод, позивач є кредитором відносно відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р., а відповідач виступає кредитором відносно позивача за договором банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р.
При цьому, обидва зобов'язання є грошовими, тобто однорідними.
Тобто, в даному випадку наявна ознака зустрічності зобов'язань та ознака їх однорідності.
Щодо питання визначення строку виконання зобов'язань у спірних правовідносинах суд дійшов наступних висновків.
Виходячи з умов договору про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. Позичальнику надано право у будь-який час достроково повернути суму отриманого кредиту. Наведене свідчить про дійсність та реальність відповідного зобов'язання, можливість його виконання Позичальником у будь-який час, але не пізніш строку, встановленого у договорі..
Отже, відповідне зобов'язання є реальним та існуючим, а волевиявлення щодо його добровільного виконання Позичальником може бути реалізоване у будь-який час.
Умовами Кредитного договору, зокрема п.п.1.1.1. та 3.3.8., передбачено зобов'язання Позичальника з повернення кредиту не пізніше 10.10.2016р.
У п.3.3.8 зазначено, що Позичальник до закінчення термінів вказаних в п. 1.1.1 та п.1.1.2 зобов'язаний повернути в повному обсязі всі транші Кредиту, таким чином кредитування на умовах кредитної лінії передбачає повернення кредиту у будь-який час до кінцевої дати 10.10.2016р.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуюче викладене у Позичальника існувало зобов'язання по поверненню кредиту з моменту його отримання та він зобов'язаний повернути кредит у будь який момент протягом строку з моменту отримання кредиту до кінцевого терміну 10.10.2016р.
Згідно ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Аналіз вказаної статі свідчить що законодавець під строком розуміє певний проміжок часу, в той час яки термін визначається конкретною датою.
Оскільки умовами Кредитного договору та чинним законодавством передбачено обов'язок повернення кредиту протягом саме строку з моменту отримання кредиту до кінцевої дати, строк повернення кредиту Позичальником вже настав але він не був прострочений в розумінні ст.612 Цивільного кодексу України.
Слід зауважити, що ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" право на дострокове повернення кредиту визначено обов'язковою та істотною умовою договору. Вказані норми за аналогією в порядку ст.8 ЦК України можуть розповсюджуватись і на спірні правовідносини.
В свою чергу, відповідно до ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Наведене узгоджується із приписами ч.2 ст.530 ЦК України, якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, у випадку пред'явлення вкладником вимоги про дострокове повернення вкладу, таке зобов'язання боржника у відповідних правовідносинах визначається, відповідно, моментом пред'явлення такої вимоги.
Отже, в даному випадку, одне із зобов'язань - зобов'язання з повернення кредиту, є таким, що підлягає виконанню через відповідне волевиявлення позичальника, а зустрічне йому зобов'язання щодо дострокового повернення суми вкладу є зобов'язанням, виконання якого обумовлюється пред'явленням відповідної вимоги вкладником (боржником за первинним зобов'язанням).
Наведені обставини свідчать про можливість та правомірність припинення зустрічних зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. та договором банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р.
Умова щодо необхідності викладення заяви однієї із сторін про зарахування у спірних правовідносинах є виконаною, що підтверджується відповідним зверненням ТОВ "Шевченківський Девелопмент" до позивача та сторонами у справі не заперечується.
При цьому обставини, які виключають можливість зарахування зустрічних вимог, перелічені у ст.602 ЦК України, у спірних правовідносинах відсутні.
Таким чином, на думку суду, у спірних правовідносинах наявні всі без виключення умови для припинення зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. та договором банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р. в порядку зарахування.
Крім того, суд звертає увагу на наступне:
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).
За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення (підтвердження), в установленому законом порядку, наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, суд не приймає в якості належного обґрунтування позовних вимог, доводи позивача щодо підстав визнання правочину недійсним у звязку його фіктиності, оскільки, на думку суду, матеріали справи містять достатньо доказів щодо здійснення відповідачем реальних дій, спрямованих на проведення заліку однородних грошових вимог та позивач помилково ототожнює поняття виникнення зобовязання та прострочки у виконанні зобовязання.
Окрім того, сплата відповідачем, після зарахування однородних вимог за договором про відкриття кредитної лінії №80/12 від 24.09.2012р. та договором банківського вкладу №1000008548 від 02.07.2014р., заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом, на думку суду не може бути прийнято в якоссті належного доказу продовження виконання зобовязання щодо погашення тіла кредиту, по якому відбулося зарахування однородних вимог.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищенаведенне оцінивши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а позивачобґрунтовує совю правову позицію щодо позову, проаналізувавши норми законодавства України, що регулює спірні правовідносини та надавши їм правову оцінку, суд, дійшов висновку що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними, таким що спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові - відмовити повністю.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19 квітня 2016 р.
Суддя О.В. Цісельський