"12" квітня 2016 р.
Справа № 916/631/16
За позовом: публічного акціонерного товариства "Одесагаз"
до відповідача: державного закладу "Дорожня лікарня Державного підприємства "Одеська залізниця"
про стягнення 44 041,47 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "Одесагаз", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного закладу "Дорожня лікарня Державного підприємства "Одеська залізниця" 44 041, 47грн., де 960,25 грн. - 3% річних, 19 204,89 грн. - пені, 23 876,33 грн. - інфляційне збільшення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2016р. позовну заяву (вх.№677/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/631/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.04.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про відкладення розгляду справи від 29.03.2016р.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
28 лютого 2015р. між публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (Постачальник) та державним закладом "Дорожня лікарня Державного підприємства "Одеська залізниця" (Споживач) було укладено договір на постачання за врегульованим тарифом та розподіл природного газу для установ та організацій, що фінансується з державного і місцевих бюджетів №000214-БТ(15), згідно умов п.2.1. якого, за Договором Постачальник зобов'язується надати Споживачу послуги з постачання та транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів Споживача (далі - пункт споживання) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Код 35.22.1 розподілення газоподібного палива трубопроводами.
Відповідно до п.5.6. Договору оплата за постачання природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу на розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою. У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково поставлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку.
Пунктом 7.2.1. Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2015р. Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з "28" лютого 2015р. згідно Цивільного кодексу України (п.11.1. Договору).
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що на виконання умов вищенаведеного договору, публічне акціонерне товариство "Одесагаз" протягом березня - червня 2015р. поставило, а відповідач прийняв природний газ, обсягом 43,999 тис. куб. метрів на загальну суму 432 869, 62 грн., однак відповідачем вартість отриманих послуг здійснювалась несвоєчасно, у зв'язку з чим, позивачем було нараховано до стягнення 3% річних в сумі 960, 25 грн., 23 876,33 грн. - інфляційного збільшення та пеню в розмірі 19 204, 89 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищенаведеним договором в частині здійснення оплати отриманого газу і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 44 041, 47грн., де 960,25 грн. - 3% річних, 19 204,89 грн. - пені, 23 876,33 грн. - інфляційне збільшення.
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за отриманий природний газ.
Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 960,25 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 19 204, 89 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені, здійснений належним чином, у зв'язку з чим стягненню з позивача на користь відповідача підлягає 19 204, 89 грн. пені.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Одесагаз" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повній мірі, зв'язку з чим стягненню з державного закладу "Дорожня лікарня Державного підприємства "Одеська залізниця" підлягає 3% річних в розмірі 960, 25 грн., пеня у розмірі 19 204, 89 грн. та інфляційны в сумі 23 876, 33 грн.
Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов публічного акціонерного товариства "Одесагаз" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного закладу "Дорожня лікарня Державного підприємства "Одеська залізниця" (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Шклярука, 4 А., код ЄДРЮОФОПГФ 04111167) на користь публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, б.1, код ЄДРЮОФОПГФ 03351208) 3% річних в сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 25 коп., пеню в сумі 19 204 (дев'ятнадцять тисяч двісті чотири) грн. 89 коп., інфляційні в сумі 23 876 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 33 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18 квітня 2016 р.
Суддя О.В. Цісельський